Питання для обговорення

1. Що говорить Бог про секс поза шлюбом?

2. Чи є секс гріхом у шлюбі?

3. Що означає бути фригідною?

4. Які є причини фригідності?

5. Чи є у вас нерозв’язане почуття вини у статевому житті?

6. Чи є у вас страх щодо сексу?

7. Як би ви оцінили свої навички у сексі? А вашого партнера? Як їх можна покращити?

8. Які є різні види імпотенції? Які є причини?

9. Чи є ваше тіло статево привабливим? А тіло вашого партнера?

10. Що Біблія забороняє в сексі?

11. Що таке статистична мораль? Як вона відрізняється від християнської етики?

12. Наведіть приклади того, як можна бути творчим у статевому аспекті шлюбу.

13. Наскільки добре ви знайомі з фізіологією сексу?

6. Інститут шлюбу і його святість

Якщо ви підете до найкращого у світі столяра і попросите його збудувати будинок, усі його таланти будуть нічого не варті, якщо він не буде знати, що таке будинок. Так само й зі шлюбом. Нелегко побудувати щасливий шлюб, якщо ви не знаєте, що це таке. Колись я сприймав за належне, що кожна людина в Америці знає, що таке шлюб. Більше я так не вважаю.

Впродовж 1960-их Америка побачила нове дивацтво – молоді люди створювади власні шлюбні церемонії. Це було схоже на конкурс: хто придумає найбільш чудернацьку, унікальну церемонію. Люди одружувались на мотоциклах, в аквалангах під водою, стрибали з літаків й одружувались під парашутами. Цей феномен не обмежувався світським суспільством і мав відчутний вплив на церкву. Чому? Що спонукало молодих людей відкидати традиційні шлюбні обряди на користь тих, що вигадували вони самі?

Одна причина – це протест проти лицемірства. Молоді люди хотіли, щоб їх весільні церемонії були змістовними. Вони не бажали знічев’я проходити архаїчну службу, що бачилася як безглуздий ритуал повторення фраз, схожих на іноземні. Вони мали глибокі почуття стосовно шлюбу і хотіли розуміти усе, що відбувається під час шлюбної церемонії. Багатьох батьків сердили або й ображали усі ці модерні церемонії, вони відчували загрозу втрати традиції. У мене завжди було двозначне відчуття, коли молоді пари просили мене провести весільну церемонію за щойно написаним ними сценарієм. Я був задоволений з того, що вони запросили мене вести церемонію. Задоволений я був і тим, що вони прагнули зробити своє одруження незабутнім і змістовним. Але мені завжди було тривожно читати сценарії таких церемоній. Жоден з них не вказував на знання і розуміння необхідних складових шлюбу. У їх церемоніях мені відкривалося повне невігластво стосовно інституту шлюбу і його святості.

Тепер я усвідомлюю, що мене все більше й більше приваблює стандартна, класична форма весільної церемонії в моїй церкві. Це досить дивно, оскільки в цілому таке ставлення не відповідає моїй натурі. Мені подобаються новинки і експерименти. Мені подобаються спонтанні речі, без репетицій. Можливо, причиною того, що мені подобається традиційна служба є мій власний досвід таких відправ. Більшість мирян не настільки добре обізнані з шлюбною церемонією, як духовенство. Завдяки повторенням і власній обізнаності я почав розуміти, що хоча служба й коротка, вона має велике значення. Жодне слово не є марним, кожен рядок говорить про важливу складову шлюбу. І коли молодше покоління відхиляє службу, я почуваюся, як Тев’є у Скрипалі на даху.

Сценічна постановка, а пізніше й екранізована версія п’єси Скрипаль на даху зачіпає гостру тему втрати традицій. Старий єврейський патріарх страждаючи переживає те, як його доньки одна за одною порушують традиції. У своєму протесті доньки запитають батька, чому традиції стали традиціями. Старий чоловік чухає потилицю і каже, що не знає, але це традиції незважаючи ні на що. Цього було достатньо для нього, для його батька і для батька його батька. Але раптом цього недостатньо для нового покоління. Традиції стають настільки ж нестійкі, як скрипаль на даху. Не так легко грати на скрипці, стоячи на стрімко скошеному даху. Рано чи пізно скрипаль впаде. Якщо традиція не базується на солідному фундаменті, вона приречена на занепад.

Чи може церковна шлюбна традиція бути вправою для скрипаля? Давайте подивимося на базові складові першого речення «Порядку церемонії одруження» з Книги Спільної Молитви Об’єднаної Пресвітеріанської Церкви. Воно по суті не відрізняється від слів, що використовуються іншими християнськими спільнотами.

Дорогі друзі, ми зібралися тут у присутності Божій, щоб з’єднати цього чоловіка і цю жінку у священному шлюбі, який встановлюється Богом, керується Його заповітами, благословляється Господом нашим Ісусом Христом, і який треба тримати в пошані між усіма людьми. Давайте ж шанобливо пригадаємо, що Бог встановив і освятив шлюб заради добробуту і щастя людства. Наш Спаситель оголосив, що чоловік повинен покинути батька і матір своїх і пристати до жінки своєї. Через своїх апостолів він наказав тим, хто вступає у такі відносини, шанувати одне одного, виявляти взаємну повагу і любов, терпіти немочі і хвороби одне одного, підтримувати одне одного у недузі, біді і печалі, чесно і віддано працювати одне для одного, для свого господарства у речах, що минають, молитися і підтримувати одне одного в речах, що стосуються Бога, жити разом, як спадкоємці милості життя.

У вищенаведеній літургії можна побачити декілька складових елементів шлюбу. На додаток до повчань про повагу і працю одне для одного ми можемо виділити такі елементи, що утворюють шлюб:

1. Церемонія – це публічне зібрання, що має корпоративний аспект.

2. Церемонія відбувається у присутності Божій.

3. Шлюб називають священним.

4. Шлюб встановлено Богом.

5. Шлюб керується Божими заповітами.

6. Шлюб благословляється Ісусом Христом.

7. Наказовим способом стверджується, що шлюб треба тримати в пошані між усіма людьми.

Розгляньмо ближче деякі з цих складових частин.