Що дозволено у сексі?

Християни часто цікавляться питаннями про межі дозволеності сексуального задоволення. Деякі речі чітко заборонені у Біблії. Перелюб чи все, що спонукає до перелюбу, заборонено. Груповий секс – це чітка форма перелюбу. Содомія (сексуальні стосунки з тваринами) також під суворою забороною. Гомосексуальні стосунки також заперечуються Святим Письмом. Однак велика кількість питань щодо того, що дозволено між чоловіком і жінкою залишається відкритою. В процесі вивчення Біблії я дійшов висновку, що Бог дає велику свободу у цій сфері. І я займаю таку позицію: поки зберігаються позитивні принципи подружньої любові, сімейна пара має велике поле свободи.

А як щодо посібників із сексу? Чи потрібно нам звертатися до них, щоб подолати наші проблеми у статевому житті? Існує безліч спеціалізованих книг, написаних фаховими медиками, які подають інформацію медичними термінами. Є напівпопулярні посібники, які доступною для розуміння мовою дають здорову сексуальну освіту. Третій тип – це вульгарні видання, що продаються у порномагазинах, і створені більше для того, аби збуджувати хіть, аніж навчати. Очевидно, що останні мають мало освітньої цінності. Дуже доречними можуть бути спеціалізовані книги, хоча нефахівцям вони здаватимуться важкими для читання і розуміння. Напівпопулярні книги, що з успіхом продаються як бестселери, також можуть бути корисними. Але часто ці книги треба читати «крізь пальці». Ставлення до статевої етики в цих книгах часто суперечать християнству. Деякі виявляють відкрито вороже ставлення до християнства, звинувачуючи християнську віру за спричинення неврозів на статевому грунті. У багатьох таких виданнях християнство розглядається як великий обмежувач сексуальної свободи і зрілості. Спеціалізовані медико-технічні книги можуть ще підступніше висловлювати свої негативні настрої проти християнської етики.

Червоною ниткою через популярні посібники з питань сексу проходить принцип, який я називаю статистичною мораллю. Етичні висновки робляться на основі того, що вважається «нормальним». Нормальне визначається статистичним аналізом. Це - базовий підхід гуманізму як філософії. Усе те, що найбільш притаманне людині заздалегідь вважається добрим. Людське часто визначається як аналогічне нормальному. Усе те, що відхиляється від нормальної людської поведінки, вважається шкідливим для людського втілення. Отже, статистичні опитування, до прикладу такі, як практикують Кінзі, Чепмен чи Мастерс і Джонсон, стають стандартами етичних рішень. Старий і до болю знайомий аргумент: всі так роблять. Якщо можна показати, що більшість людей займається дошлюбним сексом, то це вважається нормальним і тому прийнятним. Тож якщо примітивне плем’я з островів Фіджі регулярно має статеві стосунки з тваринами без будь-яких негайних наслідків для здоров’я, можна було б зробити висновок, що такі стосунки природні і що вони просто волею примхи суспільства не є частиною нашої цивілізації.

Християни зустрічаються з масою проблем, пов’язаних із статистичною мораллю. По перше, вони змушені жити з усвідомленням того факту, що людство впало в гріх. І те, що вважається нормальним, може бути лише виявом людської зіпсованості. По-друге, християни покликані жити в невідповідності. Вони покликані бути вищими від нормального в порівнянні зі стандартами цього світу. Вони не повинні пристосовуватися до статистичної норми, вони повинні змінити її. Нарешті, постійне застосування статистичної моралі може призвести до кризи етики. Якщо можна показати, що кожна людська істота час від часу обманює, існує спокуса зробити висновок, що говорити неправду – це нормально, а тому добре.

Одного разу я спитав студентів, чи хтось із них списував на заняттях з інших дисциплін. Я був шокований відповіддю, хоча й не мав би особливо дивуватися. Кожен студент групи зізнався у цьому: статистика –100 відсотків. (Вони всі були достатньо чесними щоб визнати свою нечесність.) Якщо б я прислухався до висновків статистичної моралі, я запропонував би студентам не соромлячись списувати і на моїх заняттях.

Християни, які прагнуть слідувати етиці Нового Заповіту, часто стикаються з суперечливими суспільними ідеями та інститутами. У мене було багато таких суперечностей із психіатрами. Роками я щиро намагався співпрацювати з людьми цієї професії. Я дуже поважаю освітні вимоги в цій сфері. Я не знаю жодної іншої області знань, яка б вимагала більше академічної роботи для того, щоб досягти мети і стати фахівцем. Наскільки мені відомо, в нашому суспільстві є дві професії, які вимагають найдовшої навчальної підготовки, - це професії психіатра і теолога. Щоб здобути свою професію я одинадцять років навчався у вищих навчальних закладах. Це - величезна інвестиція в освіту. Тому я серйозно ставлюся до думки психіатрів. А конфліктую я з ними не в питаннях медичного діагностування чи лікування хворіб, а в питаннях етики і провини.

Коли до мене приходить жінка і каже, що психіатр рекомендував їй розлучитися з чоловіком через те, що їй потрібно навчитись жити у вільному творчому самовираженні, у мене виникає конфлікт. Коли психіатри кажуть людям, що насправді вони не винні після того, як порушили закони Божі, у мене виникає конфлікт. Коли людина переживає почуття провини на будь-якому рівні, це дійсно психологічна проблема, але водночас - це глибоко теологічна проблема. Вивчення теології не є вивченням Бога ізольовано від інших аспектів буття. Це - вивчення Бога стосовно до людства. Отже, наше розуміння людства, його цінностей, потреб, прагнень, пов’язане з нашим розумінням Бога. Як сказав Достоєвський: «Якщо немає Бога, тоді все дозволено.» Але якщо є Бог, і ім’я йому Яхве, а Син його - Ісус, тоді дозволено не все, а найменше - егоїзм. Християни повинні пам’ятати про це, якщо вони хочуть мати хоч якусь користь від популярних посібників з питань статевого життя.

Дуже важливими у шлюбі є різноманітність і творчість. Немає жодних причин у світі для того, щоб наше заняття коханням було сірим і нудним. Немає закону, який би говорив, що сексом потрібно займатися в один і той самий час, в одному і тому ж місці, одним і тим самим способом. Є закон, який каже, що секс повинен бути з одним і тим самим партнером. А поза цим є широкий простір для різноманітності та творчості. Займатись садівництвом не дуже цікаво, якщо весь час вирощувати одну і ту ж квітку в одному і тому ж місці. Процес пізнання у шлюбі можна значно збагатити новими відкриттями і новими відчуттями, якщо це робити разом. Для цього потрібно і думати і вчитися – а робити те, що приходить саме по собі, - надто слабкий навчальний метод.

Другий тиждень нашого медового місяця ми провели у дядька. Коли ми приїхали після тижня подружнього життя, дядько подивився на мене, хитро усміхаючись і сказав: «Ну, і як тобі це подобається?» Я відповів: «Це чудово!» Тоді він сказав: «Ти ще не знаєш, усього; почекай ще років п’ятнадцять.» Я подивився на його вже далеко не юнацьку статуру і подумав про себе: «Що цей старий дивак може знати такого, чого не знаю я?» Я лише починаю розуміти, про що тоді говорив мій старий дядько. Ви, можливо, також.