Основні статеві проблеми у шлюбі

Велика кількість статевих проблем може занапастити шлюб. Я не буду описувати всі проблеми, лише ті, які зустрічаються найчастіше.

Жіноча фригідність

Жіночій фригідності немає простого визначення, проте відомі її різні форми і рівні. У всіх своїх проявах фригідність означає свого роду статевий параліч. Жінка позбавлена здатності повного і вільного вияву своєї сексуальності. Термін фригідність походить від поняття, що означає бути замороженим або закритим у інертному стані. Слово також має значення чогось холодного, не палаючого пристрастю. Фригідність може спричинися декількома чинниками.

Почуття провини може бути сильним стримуючим фактором у здатності статевого самовираження. Це почуття може мати багато причин. Для багатьох жінок перехід від становища, де секс суворо заборонявся, до іншого, де він не лише дозволяється, а й вимагається, пов’язаний з важким процесом пристосування. За одну ніч її кидають в абсолютно новий моральний клімат стосовно сексу. Їй не так легко психологічно перебудуватися. Жінці важко повірити, що секс – це дійсно нормально. В її свідомості чаїться підозра, що він грішний і брудний.

Було багато випадків, коли до мене за порадою зверталися жінки і відверто говорили мені, що їх проблема в тому, що вони фригідні. Але я відчував у їх інтонаціях ледве помітну нотку гордощів. Глибоко всередині вони пишалися з того, що тримаються відносно цнотливими. Я переважно запитую таких жінок: «Чи ви шкодуєте про свою фригідність?» Вони дивляться на мене шоковано, не вірячи, і цим підтверджують мої підозри, що тут замішана погорда. Шкодувати з цього приводу ніколи не спадало їм на думку, хоч про питання фригідності вони говорили, як на сповіді. Я не хочу сказати, що всі форми фригідності містять гріх і потребують покаяння. Правильніше буде сказати, що в окремих випадках я використовую цей аргумент частково, як елемент шокової терапії. Я б ніколи не порадив чоловікові заставляти його фригідну жінку каятися. Переважно жінці потрібне поглиблене навчання (насправді перенавчання), щоб вона могла повністю осягнути, що секс в межах шлюбу – це нормально. Жінці, напевне, було б важко отримувати таке навчання від свого чоловіка. На рівні статевої етики у чоловіка з жінкою може існувати нестача довіри. Вона могла б так відповісти на його повчання: «Ти маєш в цьому власний інтерес, то ж на його підтримку звернешся до будь-чого, навіть до Слова Божого.» У деяких випадках чоловіки втрачають довіру ще до шлюбу, намагаючись переконати своїх жінок, що дошлюбний секс – це нормально. Чоловікове прагнення показати жінці цінність сексу може нагадувати їй про ті ранні моральні кризи.

Інша форма паралічу відчуттів пов’язана з невирішеним почуттями провини, що сягає ще дошлюбного часу. Багато жінок приносять з собою до шлюбу величезний тягар провини, що згодом роками пригнічує їх. Що стосується сексу, то жінки, здається, можуть зносити почуття провини набагато довше, ніж чоловіки. Я часто запитую мужчин, котрі жаліються мені на фригідність жінок: «Чи до одруження у вас були сексуальні стосунки з вашою дружиною?» Я говорю, що на це запитання відповідати не обов’язково, але відповідь може допомогти. В кожному випадку чоловік відповідав ствердно. Тоді я запитую: «Чи сказали б ви, що до одруження ваша дружина була більш-менш сексуально чутливою?» Знову у кожному випадку чоловіки емоційно відповідали, що жінки були більш чутливими до одруження. А далі вони, здебільшого, збентежено дивляться на мене і питають: «А звідки ви про це знаєте?»

Це досить розповсюджене явище, яке має багато вагомих пояснень. Можливо, чоловік не дуже добре пам’ятає минуле і тому дозволяє ностальгії за старими добрими часами погіршувати оцінку теперішніх зусиль жінки. Але може бути й таке, що чоловік пам’ятає все дуже добре і що жінка дійсно була більш чутливою до одруження. Чому? Можливо, тому, що секс був новим для неї, а зараз відчуття притупилися. Можливо, те, що секс був заборонений, робило його більш хвилюючим. Але потрібно серйозно зважити ще на одне пояснення. Можливо, жінка почувається настільки винною від втрати своєї незайманості до шлюбу, що зараз вона переживає паралізуючі наслідки цієї провини.

Інші фактори лише ускладнюють проблему фригідності. Наприклад, жінка може відчувати провину, а тоді й образу до чоловіка, підсвідомо караючи його тим, що утримує себе від повної зацікавленості у сексі. Або жінці може бути важко віддавати себе чоловікові, який колись її образив, навіть якщо це вона спокусила його переспати з нею. Іншим фактором може бути те, що жінка після ночі з чоловіком, відчула себе зобов’язаною, і вона б не одружилася з ним, якби у них не було статевих стосунків. Для жінки такий шлюб може бути пасткою.

Таку проблему провини не можна вилікувати, сказавши жінці, що її почуття не має підстави, що їй нема чого почуватись винною. З різницею в один тиждень до мене звернулися дві студентки коледжу з проблемою провини. Обидві були на старших курсах, обидві були заручені і планували одружитися після закінчення коледжу, обидві були відданими християнками, і обидві розказали мені практично однакові історії. Кожна зізналася, що мала статеві стосунки зі своїм нареченим. Кожна в результаті відчувала глибоке почуття провини. Кожна звернулася за порадою до священика. В обох випадках священик сказав, що все «нормально». Він пояснив їм, що нічого поганого вони не зробили. Це не були безладні стосунки, і те, що вони зробили, було з почуття любові і відданості. Це було лише нормальним виявом любові, і допоможе їм звикнути до шлюбу. Далі він пояснив, що причиною їх почуття провини є те, що вони стала жертвами суспільного міфу про статеву заборону. Він пояснив, що цей міф – спадок від наших пуританських предків і вікторіанської епохи. Словом, священик так вправно розібрався з провиною дівчат, що сказав їм не вважати себе винними. Вони обидві тоді сказали мені одне й те ж: «Але, пане Спрол, я все ще почуваюся винною». Я відповів: «Можливо, причиною того, що ви почуваєтесь винною, є те, що ви винні. Відповідь на вашу проблему провини не в аргументації чи самовиправданні, а в прощенні.» Ціна прощення – покаяння. Без нього немає прощення і немає полегшення відчуття провини.

Що робити з людиною, котра говорить: «Я попросив Бога пробачити це мені, але все ще почуваюся винним?» Я чую таке знову і знову. Переважно я говорю на це людям: «Якщо ви все ще почуваєтеся винними, моліться Богові знову. Але цього разу не просіть його пробачити вас за гріх, що переслідує вас. Краще просіть його пробачити вас за образу його чистоти, ту образу, якою ви відмовились прийняти його прощення. Хто ви такі, щоб відмовляти собі у прощенні, якщо вас пробачив Бог? Коли Бог обіцяє пробачати людей що покаялись, він не бавиться з ними. Якщо він каже, що пробачить вас, він пробачить вас. І якщо Бог пробачає вас, вас пробачено.» Іноді важко прийняти милість Божу. Наша людська зверхність заставляє нас прагнути до надміру праведних вчинків, аби спокутувати гріхи або відшкодувати образи, завдані Богові. Але суть в тому, що ми не можемо відшкодувати Богові нічого. Ми боржники, котрі не спроможні сплатити борг. Ось про що йдеться, коли ми чуємо про виправдання самою вірою.

Жіноча фригідність може бути результатом страху. Напевне, найсильніший страх – це страх фізичної чи емоційної травми. Якщо чоловік грубий або нечутливий у своїх сексуальних діях, це може легко спровокувати почуття страху, від якого жінка просто ціпеніє. Іноді жінка може прагнути до лідерства у шлюбі, але і в таких випадках вона переважно хоче, щоб цю силу приборкували ніжністю. Єдиним рішенням проблем такого роду може бути зміна чоловіка. Якщо він є джерелом фізичних чи словесних образ під час сексу, цьому треба класти край.

Багато хто з чоловіків, що брутально поводяться з жінками, роблять це ненавмисно. Можливо, вони не вміють контролювати свою пристрасть чи, що навіть більш ймовірно, вони не усвідомлюють такий вияв власної сили. Мужчина може скривдити жінку ненавмисно, від незнання. Типовою проблемою чоловіків є прикре незнання базової фізіології сексу; жінки переважно краще розуміють цей аспект. Можливо, це тому, що чоловіки менше, ніж жінки, схильні шукати допомоги в розумінні фізіологічних аспектів сексу. Як виявляється, жінки менше соромляться обговорювати такі питання із сімейним лікарем чи вивчати навчальний матеріал з цих проблем. Чоловіки схильні думати, що вони знають про секс все, що потрібно. У справжньому незнанні чоловікові не дозволяє зізнатись його гордість. Графіті на парканах та стінах будинків може бути цікавим інструментом пізнання деяких аспектів культури, але у жодному разі не є добрим посібником із фізіології сексу.

Інший вид страху, який може сприяти фригідності, це страх невдачі. Є багато жінок, які сприймають себе як статево непривабливих невдах, і тому почуваються неадекватними сексуальними партнерами. Таке відчуття може бути пов’язане з висловленою або прихованою критикою чоловіком її зусиль. Воно може бути результатом надміру культурної міфології. В романах, фільмах, на телебаченні та інших засобах масової інформації нам в голови втовкмачують імідж розкішної чуттєвої жінки. Хто може позмагатись з богинями сцени та екрану? Під час 1950-их символом жіночого статусу був вагінальний оргазм. Впродовж 1960-их – багаторазовий оргазм. Суперечка навколо цих питань нагадувала ту, що велася між чоловіками, коли вперше з’явилися бритви з нержавіючої сталі, – на скільки голінь вистачить однієї бритви.

Такий суперстандарт сексуальності часто лякає і чоловіків. Вони порівнюють свій секс з середнім по країні. Забудьте про ці культурні фетиші. У вас немає жодного зобов’язання відповідати рейтингам інституту Геллапа. Ви повинні лише вдовольняти вашого чоловіка чи дружину. У вас є лише один стандарт, якому потрібно відповідати. Притримуйтесь цього і забудьте про суперзірок сексу. Деколи саме визнання того, що вас паралізує страх невдачі, може подолати цю проблему. Одне відомо напевне: незалежно від того, як добре чи погано у вас йдуть справи зараз, все може бути гірше або краще. Є способи зробити все краще. Можна розвиватися без страху.

Іншою формою страху є страх бути виявленим або викритим. Цей вид страху посилюється тоді, коли в домі є діти або коли пара живе в тісних умовах. Приватність – важлива умова інтимності. Практичним і недорогим вирішенням проблеми може бути замок на дверях спальні.

Можна назвати ще багато страхів, таких як страх вагітності та її наслідків. Жінка, яка схильна до викиднів, може не хотіти ризикувати завагітніти, хоча й дуже хоче мати дітей. Емоційна травма від викидня може пересилити бажання виношувати дитину. У більш серйозних випадках фригідності може бути потрібна медичне або психологічне лікування.

На практичному рівні є два необхідні способи подолати фригідність – терпіння і наполеглива робота. І потрібні ці обидва фактори у великих дозах. Але фригідність можна подолати, і коли це стається, шлюб дістає нове дихання.