Питання для обговорення

1. Чим ви пояснюєте збільшення кількості розлучень в Америці?

2. Над чим саме сперечалися Ісус і фарисеї стосовно розлучень?

3. Чи є така річ, як духовний перелюб? Чи є законна підстава для розлучення?

4. Якщо проповідуючий християнин лишає свого партнера у шлюбі і не розкаюється, чи повинна церква оголосити його невіруючим?

5. Що можна зробити для того, щоб змінити напрямок шлюбу?

6. Чи можна коли-небудь відновити втрачену у шлюбі любов?

7. Чи завжди розлучення є меншою з двох бід?

8. Що ми повинні робити, коли наші бажання суперечать нашим клятвам?

9. Чи веде Святий Дух до непослуху?

5. Спілкування і секс

Якщо гроші є лише одною з найголовніших проблемних тем у шлюбі, то секс – це безапеляційно проблема номер один. Якщо цей аспект шлюбу нездоровий, залишається мало шансів, що шлюб в цілому буде щасливим. Тому сексуальне спілкування у шлюбі необхідне.

Настанови Бога про шлюб, звичайно, торкаються сексуального аспекту, як, зрештою, і інших. Однак Біблія – це не посібник із сексу. Ми не можемо звертатися до Святого Письма, аби дізнатися там усе, що завжди хотіли знати про секс, але боялися спитати. Багато мислителів робило висновок про те, що з Біблії неможливо дізнатися практично нічого про секс, оскільки вона безнадійно застаріла. В багатьох колах панує думка, що статева етика за Біблією відображає повсякденні, звичні відносини і табу примітивних неосвічених цивілізацій. Мій підхід впродовж усієї нашої дискусії буде не таким. Я виходжу з умови, що біблійна етика - це ніщо інше, ніж одкровення Бога, тому несе у собі силу божественної значущості та мудрості.

Перш за все, у цьому розділі мене цікавить секс в межах шлюбу. Тому я лише побіжно торкнуся питань дошлюбного і позашлюбного сексу. Якщо в Старому та Новому Заповітах щось і описується цілком недвозначно, то це перш за все сувора заборона дошлюбного та позашлюбного сексу. У Старому Заповіті перелюб заборонений десятьма заповідями і вважається карним злочином. В Новому Заповіті смертну кару за перелюб відмінено, та все ж перелюб вважають величезним, жахливим гріхом. Це гріх, який несе з собою небезпеку відлучення від тіла Христового і втрату царства небесного. Однак і це не вважається непростимим гріхом. Ісус пробачив жінку, спійману на перелюбі. (Івана 8:11) Проте прощення не прийшло без покаяння. Ісус сказав жінці: «Іди і більше не гріши» (Версія Короля Якова). В інших місцях Нового Заповіту незаконні статеві зносини пов’язуються з гріхом ідолопоклонства і кидають тінь на християнську спільноту. (1 Коринтян 6; 2 Коринтян 12; 1 Солунян 4)

В Біблії дошлюбний секс називається розпустою. Заборона проти неї настільки сильна, що Павло вигукує до своїх читачів: «А розпуста нехай навіть не згадується поміж вами, як личить святим.» (Ефесян 5:3,)

Оскільки етика сексу за Біблією сформульована настільки суворо і покарання згідно з нею такі жорсткі, багато людей робить помилковий висновок, що Бог вважає секс внутрішнім злом. Впродовж історії церкви деякі мислителі розвивали теорію, що секс у шлюбі дозволяється Богом просто заради відтворення. Але це радикально спотворює біблійну точку зору про секс. Справді, Бог суворо забороняє секс поза шлюбом, але ці заборони не стосуються контексту шлюбу. Секс не вважається злом сам по собі.

Теологи змогли простежити наслідки впливу цих питань на церкву не лише від Святого Письма, а ще від язичницьких джерел. Наприклад, декілька видів нео-платоніанської філософії вплинули на різні періоди розвитку церкви. В рамках нео-платоніанства фізичний світ вважається тим, що в кращому випадку є недосконалою копією духовного світу. Тому все, що має фізичне походження недосконале. Виснувавшись з цієї базової концепції деякі теорії дійшли до того, що носіїв будь-яких ознак фізичного характеру почали вважати злом за внутрішньою суттю. Під додатковим впливом маніхейства люди прагнули очистити свої душі від гріха повним утриманням від сексу, дотриманням суворого посту і бичуванням тіла. Глибоко закарбованою в традицях римо-католицької церкви є ідея, що люди чинять гріх, принаймні простимий, коли займаються сексом і в межах шлюбу. У контексті великої суперечки про штучні засоби контролю народжуваності, що вже за наших днів сколихнула церкву до самих підвалин, головним було питання про те, чи можуть статеві відносини розглядатися як дозволене джерело задоволення без огляду на продовження роду. Чи нормально отримувати статеве задоволення?

Нав’язування церкві язичницьких поглядів на секс було причиною серйозних непорозумінь, про що свідчать часті нагадування Павла про війну тіла і духу. В цьому вбачався конфлікт фізичних бажань і вищих потягів душі. Хоча ця війна може справді містити такий конфлікт, думки Павла не можна звести лише до цього. У конфлікті між тілом і духом Павло має справу з якісною боротьбою, що ведеться між гріхом і праведністю. Коли Святий Дух оживляє християнина, і той духовно оновлюється, таке оновлення не означає знищення фізичного аспекту життя. Фізична природа людини повинна бути не знищена, а оновлена.

Старий Заповіт свідчить про те, що фізичний всесвіт несе благословення Боже. Бог створює фізичні речі і називає їх добрими. Саме Бог придумав секс, і Він не оголосив його внутрішнім злом чи необхідним злом. Новий Заповіт також свідчить про схвалення Богом фізичного виміру життя. В серці Ісусової вимоги до церкви є палке бажання фізичного добробуту людства. Він дбає про одяг, їжу і дім. Головною надією християнина є воскресіння тіла. Протилежною до грецького поняття визволення з в’язниці тіла є надія з Нового Заповіту на викуплення тіла.

Роками дослідники Старого Заповіту інтерпретували Пісню Соломона як алегоричне зображення Христа і церкви. Така інтерпретація пояснювалась не лише літературними міркуваннями. Часто вирішальним фактором було те, що дослідник не міг собі уявити, щоб Бог надихнув на таку відкрито еротичну любовну пісню, якщо вона не повинна була інтерпретуватись алегорично. Я думаю, що Святий Дух послав своє натхнення їй як любовній пісні, як такій, що прославляє святість сексуальної любові і фізичних аспектів шлюбу. Вслухайтесь в її слова:

Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченята, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси – немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської… Твої губки – немов кармазинова нитка, твої устонька красні… Два перса твої – мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями… Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх – за всі пахощі! Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко – під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї – як ліванські ті пахощі! Замкнений садок – то сестриця моя, наречена моя – замкнений садок, джерело запечатане. (4:1, 3, 5, 10-12, Пісн.)

Тут ми бачимо, яка багата образність використовується для оспівування фізичної краси нареченої. Навіть її груди описуються, як частина її краси. Навіть якщо пісню тлумачити алегорично, все одно доведеться визнати еротичний характер задіяних образів. Важко уявити собі, щоб Святий Дух освятив такі образи, якщо б вони мали внутрішньо негативне чи зловісне значення.

Подальша плутанина навколо біблійного ставлення до сексу у шлюбі йде від неправильного тлумачення вчення Павла про обітницю безшлюбності. У своєму посланні до коринтян він говорить:

Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, - один так, інший так. Говорю ж неодруженим і вдовам: добре їм, як вони позостануться так, як і я. Коли ж не втримаються, - нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпалятися. (1 Коринтян 7:7-9)

Тут Павло надає великого значення целібату і висловлює бажання, щоб більше людей робили такий вибір. Але остерігайтеся двох перекручень. За першим можна побачити ніби-то негативний погляд Павла на шлюб. Порівняння Павла між шлюбом і целібатом– це не контраст між добрим і поганим, а між добрим і кращим. Він не говорить, і навіть не натякає, що погано бути одруженим. Далі він каже: «А коли ти й оженишся, то не згрішив; і як дівчина заміж піде, - вона не згрішить». (1 Коринтян 7:28) Він завершує цю частину свого послання, говорячи: «Тому той, хто віддає свою дівчину заміж, добре робить, а хто не віддає – робить краще». (1 Коринтян 7:38). Павло не каже, що той, хто віддає свою дівчину заміж, робить зло. Причиною того, що Павло надає перевагу безшлюбності, є пріоритетність його церковної місії, а не нібито внутрішнє зло сексу.

Другим звичним перекрученням є така інтерпретація слів Павла, згідно з перекладом у версії Короля Якова: «Краще одружитися, ніж згоріти». Багато людей побачило у цих словах застереження проти горіння в пеклі. Але як показує повний контекст, Павло говорить не про майбутнє покарання пеклом, а про цілком реальну, вже існуючу небезпеку неодруженої людини бути поглинутою полум’ям статевого потягу. Він говорить таким людям одружитися, усвідомлюючи, що хоча давати волю такій пристрасті поза шлюбом заборонено, реалізувати це бажання в межах шлюбу абсолютно нормально.

Якщо ми ретельно вчитаємося у Новий Заповіт, то виявимо ще багато такого, що раніше було незрозумілим. Секс не лише дозволяється у шлюбі. Про нього йдеться імперативно.

У тому ж посланні, де Павло згадує целібат, він встановлює базові принципи і обов’язки стосовно сексу у шлюбі. Він пише:

Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так же само й чоловікові дружина. Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік; так само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина. Не ухиляйтесь один від одного, хіба що дочасно за згодою, щоб бути в пості та молитві, та й сходьтеся знову докупи, щоб вас сатана не спокушував вашим нестриманням. (1 Коринтян 7:3-5)

Дуже мало де в Біблії говориться про людські права. Переважно Біблія дбає про те, щоб навчити нас наших обов’язків. Але тут ми бачимо одне з таких місць, де йдеться саме про права – права чоловіка й жінки на тіла одне одного. Це також одне з місць, де чоловік і жінка мають рівні повноваження у шлюбі. Жінка володіє тілом чоловіка, а чоловік володіє тілом жінки у статевому контексті. Лише уявіть собі! Цікаво, скільки було б вирішено шлюбних проблем, якби пари дотримувалися цього принципу.

Утримання від сексу дозволяється у шлюбі, але лише за конкретних умов. Умови передбачають, по-перше, спільну згоду. Жінці і чоловікові не дозволяється використовувати своє тіло, як зброю чи засіб покарання. Один партнер не може закритися від іншого, для того щоб виграти суперечку. Це суворе порушення заповіді Бога. Другою умовою є тимчасовість утримання. Не можна утекти від сексуального обов’язку, будучи постійно на молитовному зібранні. Третьою є умова утримуватись заради конкретної цілі. З тексту видно, що ціль не повинна бути ординарною. Останньою умовою є «сходження пари докупи», щоб вони не впали у спокусу. Отже, у цьому тексті ми маємо чітке вчення про те, що секс є фундаментальним обов’язком у шлюбі. Для того щоб мати здоровий шлюб, цей обов’язок не можна порушувати, чи зловживати ним.