Знання та інтимність

У шістдесятих роках наша країна пережила те, що згодом почало називатись сексуальною революцією. Рух за свободу слова в Берклі спровокував масові студентські протести проти традиційних цінностей стосовно сексу. Повсюди стрімко розгорталися кампанії за вільну любов, секс без шлюбу і таке інше. Загальним виразом протесту було те, що старше покоління здебільшого ставилося до цих питань з лицемірством. Для них секс був прихованою темою, закритою для громадського вивчення. Символом старшого покоління був замок на дверях спальні. Коли підліток 60-их виявив, що дітей не приносять журавлі, він поглянув на цей замок, на затягнені штори і вигукнув: “Лицемірство!” Те, що наші діти називають лицемірством, ми називаємо інтимністю. Сподіваємось, що наші діти навчаться розрізняти ці поняття.

У сучасному вжитку поняття інтимності має на увазі просто сексуальні стосунки. Але повне значення слова глибше. У ширшому сенсі воно означає стосунки, які переходять від зовнішнього і поверхневого, проникаючи до найпотаємніших вимірів нашого життя. Шлюб було створено для стосунків інтимності. Повна інтимність охоплює набагато більше, ніж лише статевий аспект. Насправді, статевому єднанню повинен передувати якийсь вид інтимності, якщо таке єднання покликано мати тривале значення. Стосунки з проституткою є стосунки без інтимності. Можна займатись сексом без інтимності. Але неможливо спілкуватись у біблійному сенсі “пізнання” без інтимності.

Спілкуватись і слухати

Одним з необхідних складових елементів спілкування є вміння слухати. Це – не дорога з одностороннім рухом. Ми не лише повинні навчитись слухати, ми повинні навчитись слухати уважно. Старий приклад говорить про три служби, які відправляються щонеділі. Першою є служба, яку люди чують; другою є служба, яку проповідник промовляє, вважаючи, що проповідує, і третьою є служба, яка насправді проповідується. Така розбіжність між тим, що говориться і тим, що люди чують, була проілюстрована мені нещодавно під час одної з лекцій. Після того, як я закінчив свою лекцію, я запросив всіх до дискусії. Хтось відразу запитав мене про значення певного слова у лекції. Я сказав, що не пам’ятаю, щоб вживав це слово. Ще хтось приєднався до розмови і підтвердив, що я вжив інше слово. Миттєво клас розділився на дві половини стосовно даного предмету. Одна говорила, що я вжив одне слово, друга стояла на тому, що я вжив інше слово. Для того, щоб пом’якшити суперечку, я сказав, що не вживав жодного слова. Зрештою я й сам вже не був упевнений. Нарешті, щоб вирішити суперечку, ми прослухали запис тієї частини лекції. Приголомшивши усіх, запис виявив, що я не вживав ні те, ні інше слово. Для нас усіх це було доброю вправою на вміння слухати.

У подружньому житті справжнє спілкування часто вимагає вміння читати між рядками, слухати поміж словами, що промовляються. З різних причин ми часто вдаємося до непрямих висловлювань. Замість того, щоб говорити те, що думаємо, і думати те, що говоримо, ми намагаємось спілкуватись через натяки. А тоді дивуємось, чому нас ніхто не розуміє.

Кілька років тому моя дружина Веста пішла провідати подругу. Я спитав: “Чому ти йдеш до Кеті?” Вона відповіла, що хоче зробити в неї вдома завивку-перманент. І в сотий раз за наше спільне життя я спитав її: “Чому б тобі не піти до перукаря, як роблять інші?” Вона вкотре терпляче пояснила, що їй не треба йти до професійного перукаря, тому що Кеті чудово робить перманент, та ще й безкоштовно. З цим я не міг сперечатися, тому облишив тему. Але я був засмучений. Веста не могла зрозуміти чому. Нарешті я відкрився і сказав про справжню причину, на яку натякав, приховуючи своє незадоволення практикою завивок удома. Я сказав: “Я не можу відрізнити завивку, зроблену професійно в перукарні від тієї що зроблена вдома. Не в цьому суть. Це зачіпає мою гордість. Я можу собі дозволити заплатити за перукаря. Я відчуваю себе поганим годувальником.” Щойно я висловив свої почуття прямо, без натяків, то зрозумів наскільки вони безглузді. Однак Веста не поставилася до них як до безглуздих. Вона запитала: “Чому ти мені ніколи про це не говорив?” Річ була в тім, що я говорив про це роками, але говорив про це настільки непрямо, що вона не могла мене почути. Читати між рядками – це одне; читати, що на думці у вашого партнера – зовсім інше.

Я не прагну встановити аксіому, за якою всі жінки, начебто, повинні робити перманент лише у професійних перукарів, інакше – їхні чоловіки будуть почуватись невпевнено. Суть у двох речах. По-перше, ми повинні бути обережними і уникати висловлювань, які настільки невиразні і нечіткі, що ніхто не може зрозуміти їх суті; по-друге, деколи корисно запитати себе: “Чому мій чоловік чи жінка так часто повертаються до цієї теми? Що дійсно мається на увазі?”