Питання для обговорення

1. Чи є проблеми у ваших відносинах? Як ви їх вирішуєте?

2. Чи соромно вам просити допомоги зовні?

3. Чи довгостроковим є ваше вирішення проблем?

4. Чи залишаєтесь ви на самоті зі своєю проблемою? Чи відомо вам про інших людей, котрі успішно вирішували таку ж проблему? Чи пропонує Бог вирішення цієї проблеми?

5. Як ви справляєтесь з гнівом? Що засмучує вас? Дратує? Розчаровує?

6. Наведіть приклади ситуативного гніву, який ви переживали (також неправильно спрямованого гніву).

7. Наскільки ви досягли своїх цілей?

8. Який у вас здебільшого буває настрій? Чим ви займаєтесь для зміни настрою?

9. Наскільки легко ви віддаєте себе?

10. Які види типово чоловічих або жіночих рис виявляються у вас?

11. Які у вас відносини з вашою ріднею? Чи це відносини дорослих людей? Чи ви покинули їх? Чи забули ви їх?

12. Як ви поводитесь з грішми? Чи знаходите ви спільну мову з партнером стосовно грошей? Чи захищені ви фінансово? Чи змушені ви вислуховувати бурчання партнера щодо грошей?

4. А як щодо розлучення?

Коли б не зустрічалася група старших людей, які б, розмахуючи руками, мололи язиками про занепадництво та розбещеність нового покоління, жаліючись, що нове покоління зійшло нанівець, і згадуючи барвистими слівцями і виразами старі добрі часи, їх скарги неодмінно припинять знаючі посмішки тих, хто добре обізнаний в історії. Рано чи пізно хтось підловить дідуганів, процитувавши детальний опис молодіжного занепаду з його поганими манерами, неповагою до батьків, традицій тощо, а тоді шокує слухачів, виголосивши, що цей опис написаний Солоном, Периклом, Сократом чи ще якимось мудрецем древності. Суть зачитаного, звичайно, в тому, щоб показати, що скільки існують людські покоління, стільки були й ті, хто вважав, що нове покоління зійшло нанівець і всіх інших веде туди ж. Старші покоління, зазвичай, упереджено дивляться на молодше покоління. Ностальгія за старими часами та зневага до теперішніх базуються на сприйняттях радше, ніж на фактах.

Однак дещо має тенденцію не змінюватись; є такі сфери корпоративного і суспільного життя, про які можна згадувати без ностальгічних відчуттів. Одна з таких сфер – це шлюб і розлучення.

Сьогодні ми бачимо пророків долі не стільки за кафедрами церков, як в офісах наших цивільних інститутів. В 1948 році відомий гарвардський соціолог Питирім А. Сорокін скаржився на відчутне збільшення насилля і стрімкий ріст кількості розлучень в американському суспільстві як прояви неминучої соціальної дезінтеграції. Він тоді сказав: «Неписьменне суспільство може вижити, а цілковито несоціальне - ні. Ще донедавна сім’я вважалася основною школою соціалізації новонароджених людських тварин, готуючи їх до соціального життя. Тепер ця важлива місія все менше виконується сім’єю.»

Занепокоєння Сорокіна було спричинене тим, що, як він вважав, було тривожною тенденцією у статистиці розлучень в Америці. Він був збентежений і шокований тим фактом, що кількість розлучень в Америці стрімко зросла з 10 відсотків у 1910 році до 25 відсотків у 1948 році, - збільшення на 150 відсотків всього за тридцять вісім років.

Було б добре, якби можна було визнати, що пересторога Сорокіна передчасна і що він недооцінив здатність американського суспільства виправити ситуацію з дезінтеграцією сім’ї. Було б добре, якби можна було стверджувати, що ситуація з шлюбами стабілізувалась і волокно американської сім’ї зміцніло. Але така інформація була б порожнім звуком в повітрі. За даними, опублікованими Світовим альманахом і книгою фактів кількість розлучень у США зростає в загальному з двадцятих років. Піком був 1981 рік з 5,3 розлучень на 1000 чоловік. У 2000 році на 1000 чоловік було 4,1 розлучення. Хоча й спостерігався незначний спад у кількості невдалих шлюбів починаючи з 1980-х, у 1998 році було надано понад 1 мільйон розлучень. Число пригнічує.

То як щодо майбутнього? Не потрібно бути генієм чи експертом-статистом, щоб змалювати сучасну тенденцію. Наші цивільні інститути відреагували на швидкий ріст розлучень не ускладненням процесу отримання розлучення, а навпаки його спрощенням. Сучасною тенденцією є створення законодавства про розлучення без визнання вини будь-якої з сторін і розширення бази підстав для розлучень. Такі дії аж ніяк не можуть сповільнити ріст кількості розлучень, а навпаки неминуче збільшать його. Що зможе дати суспільству майбутнє, якщо більш, ніж половина сімей розпадаються? Якщо б існував той надзвичайний випадок, у якому громадянин має право зупинити хід історії і крикнути: «Фол!», то це саме зараз. Це питання немалої ваги – сім’я у небезпеці. Розлучення – це серйозно.