Проблема чоловічості та жіночності

«І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.» (Буття 1:27) Чоловіка та жінку … є різниця. Саме відмінності між чоловіком та жінкою роблять любов та романтику такими хвилюючими і цікавими. Вони також приводять до багатьох проблем. Що означає бути чоловіком або жінкою? Це питання має надзвичайне значення в сучасній культурі. Яку б відповідь ми не дали на це запитання, незаперечним залишається принаймні один факт – різниця є.

Намагаючись зрозуміти наших партнерів ми повинні визнати, що певні характеристики їх поведінки не є унікальним саме для них, а є типово чоловічими або жіночими рисами. Розуміння цього допоможе нам не сприймати як образу мнимо неуважне чи нечутливе ставлення. Коли чоловік заходить додому і кидає своє пальто на стілець, це, як правило, не для того, щоб демонстративно образити жінку. Це типово чоловіче. Звичайно, не всі чоловіки не вішають пальто як належиться, коли приходять додому, але це типово чоловіча характеристика. Вона може бути типово чоловіча, мерзенно чоловіча, зверхньо чоловіча, нечуйно чоловіча, але все ж - чоловіча. Її не слід брати близько до серця, хоча жінці й важко цього не робити.

Коли я повертаюся додому після гри в гольф, я полюбляю сісти з Вестою і пройтися розповіддю всіма вісімнадцятьма ямками, удар за ударом. Вона сидить і терпляче слухає, але мені видно, що насправді вона слухає неуважно. Чому її не цікавить мій гольф так само, як мене? Одна проста причина – неможливо, щоб когось цікавила моя гра в гольф так, як мене. Життя Вести не крутиться навколо гольфу. Вислухати взагалі – це більше, ніж вимагає обов’язок.

Ми ніколи не зможемо зрозуміти, що означають певні речі для наших партнерів. Все, що в наших силах, - намагатись зрозуміти більше, ніж розуміємо зараз, а понад усе, усвідомлювати, що ніхто не має наміру нас образити.

Проблема родичів

Родичі можуть бути великим благом для шлюбної пари, але можуть стати і причиною багатьох страждань. Жарти про тещу чи свекруху беруть своє коріння радше в трагедії, ніж в комедії. Одна з головних біблійних настанов для шлюбу часто ігнорується: «Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, - і стануть вони одним тілом.» (Буття 2:24) Багато уваги приділяється тому, щоб стати одним тілом, а також важливості того, щоб пристати один до одного. Але перша частина речення практично ігнорується: «Покине тому чоловік свого батька і матір свою.»

Що означає покинути своїх батьків? Це не означає втекти від них або списати їх і більше не вважати їх важливими. Нам не сказано утекти від своїх батьків, нас покликано покинути їх. Віддання нареченої – це більше, ніж церемонія-ритуал. Тут мова йде про велике й шляхетне віддання. Батьки повинні дозволити дітям піти, якщо вони не хочуть втратити їх у більш серйозному сенсі.

Покинути батьків, в першу чергу, означає покинути їх територіально. Одна з найбільших помилок, яку може допустити молода пара, - це залишитись жити разом з батьками в одному будинку. Немає значення, якими були стосунки з батьками до цього або якими можуть бути економічні обставини, це – дуже небезпечна ситуація. Життя з ріднею провокує велику кількість напружених ситуацій і створює потенціал для конфліктів інтересів. Коли чоловік хоче, щоб дружина зробила одне, а її мама – інше, жінка повинна вибрати і надати перевагу чомусь одному. Що б вона не вирішила, хтось образиться. Жінці, яка тільки звикає до спільного життя, не потрібні такі проблеми.

Також існує проблема конфлікту влади. Хто голова в домі, якщо в ньому двоє мужчин? Чи може щойно одружений чоловік навчитися бути відповідальним лідером, якщо йому доводиться звіряти кожен свій крок з батьком або свекром? У тварин деколи більше здорового глузду, ніж у людей. Вони знають достатньо, щоб усвідомлювати: для того щоб їх молоді могли вижити, їм потрібно залишити батьківське гніздо і навчитися робити своє власне.

Фінансова залежність від родичів може бути деструктивною. Фінансова допомога – це одне, а залежність – щось зовсім інше. Пара повинна навчитися жити самостійно і задовольнятись тим, чим вони можуть забезпечити одне одного. Перший рік подружнього життя надзвичайно важливий для становлення здорових відносин. Це просте правило було очевидним для людей Старозаповітного Ізраїлю. Перший рік вважався настільки важливим, що молодих чоловіків на перший рік шлюбу звільняли від військової служби.

Якщо жити окремо від батьків, можна встановити з ними дорослі відносини. Я почав регулярно зустрічатися з Вестою, коли мені було тринадцять років (не те, що я переважно рекомендую). Ми зустрічалися вісім років доти, поки ми нарешті змогли одружитися. Я впевнений, що в день весілля свекор все ще думав про мене, як про тринадцятирічного хлопця, який постійно дзвонив у двері чи по телефону посеред вечері. Для мене він все ще уособлював зловісний образ, який пронизливо свистів об одинадцятій годині, сповіщаючи, що час йти додому. В перші роки подружнього життя моє его страждало, бо я змушений був приймати допомогу від рідні, яка часто її пропонувала. Але поступово все переросло у дорослі відносини. Свекор почав усвідомлювати, що мені вже не тринадцять, і я почав сприймати його як мужчину, а не просто батька моєї дівчини. Я маю величезну повагу до цієї людини і абсолютно вільно можу звернутися до нього за порадою чи, коли необхідно, навіть за фінансовою допомогою. Я високо ціную наші відносини і знаю, що вони були б неможливі, якби свого часу ми не покинули батьків, і якби вони з цим не погодились. Біблійна настанова шанувати батьків аж ніяк не спростовується цим. Один спосіб проявити шану до них – це залишити їх після одруження.