Питання для обговорення

1. Які ролі ви виконуєте в домі?

2. Які ролі виконували ваші батьки?

3. Чи має Христос владу, щоб регулювати вашу роль?

4. Чи підпорядкування значить меншовартість?

5. Що таке помічник?

6. Чи хочете ви мати шлюб «п’ятдесят на п’ятдесят»?

7. Чи хочете ви мати чоловіка-лідера? Чи є ваш чоловік лідером?

8. Коли жінка може не послухатись чоловіка?

9. Яка різниця між біблійною і голлівудською любов’ю?

10. Що означає, що чоловік повинен віддати себе своїй жінці?

11. Чому люди заводять романи на стороні?

12. Від чого ви почуваєтесь мужчиною? Жінкою?

13. Як часто ви відпочиваєте разом? Як можна зробити це частіше?

14. Хто духовний лідер у домі?

15. Що означає дорожити своїм партнером?

3. Проблеми у шлюбі

Навіть найкращі подружні пари мають проблеми. Часто різниця між щасливим і невдалим шлюбом полягає не в кількості чи серйозності проблем, а в способі їх вирішення. Отже, перша проблема, яку ми повинні розглянути – це проблема вирішення проблем.

Проблема вирішення проблем

Доктор Джей Адамс, автор широко відомої книги «Компетентний, щоб радити» одного разу розповів такий анекдот. Чоловік їхав по шосе у своїй дорогій новій машині. Раптом він помітив, що на панелі приладів спалахнув червоний попереджувальний індикатор з написом «Паливна система». Ігноруючи попередження (а як записано в посібнику власника автомобіля, в разі блимання червоного світла водій повинен негайно зупинити машину), він спокійно їхав далі. Через деякий час постійне блимання сигналу почало його дратувати, але він намагався думати про щось інше. Він навіть виключив загальне освітлення панелі, але даремно – сигнал продовжував миготіти. Нарешті йому спало на думку рішення. Він простягнув руку до відділення для інструментів, витягнув молоток і розбив індикатор. Нарешті заспокоївшись, водій поїхав далі у своєму ейфоричному забутті, аж поки його машина не згоріла.

Аналогія Адамса очевидна. Він описує метод, який часто застосовується при вирішенні подружніх проблем: ігнорування або уникнення питань подружнього життя, поки вони не виростають до вибухових пропорцій. Проблеми, що ігноруються, не вирішуються.

Один із спосіб ігнорування проблем – заперечувати те, що вони існують. Ми можемо сховатися у філософію ілюзії, яка заперечує реальність зла. У світовій історії було сформульовано багато таких філософських схованок, деякі навіть отримали релігійне забарвлення. Аргументація тут така: Все зло уявне. Проблеми - це зло. Тому вони не існують. Немає сенсу переживати про те, чого не існує.

Одного разу я читав лекцію групі студентів коледжу про проблему зла. Під час дискусії після лекції мені кинув виклик якийсь молодий чоловік, котрий вірив у те, що зло не існує. Він був стривожений, тому що думав, що я намагаюся обманути людей, говорячи неправду про зло. Я спитав студента: «Як ви думаєте, це добре, що я стою отут і розповідаю цим людям, що зло насправді існує?» Він відразу відповів: «Ні!» Тоді я задав питання, що було очевидне для всіх, крім цього молодого чоловіка: «Як ви думаєте, те, що я говорю цим людям, погане?» Тоді юнак нарешті зрозумів і відкинувся у своєму кріслі.

Деякі пари визнають, що зло існує і що проблеми в загальному реальні, але наполягають на тому, що самі вони не мають жодних проблем. Тут проблемою є гордість. Визнати для себе, що у вас є проблема, це часто означає визнати поразку. Нерідко у шлюбно-сімейному консультуванні ми змушені працювати лише з одним членом шлюбної пари, тому що інший надто впертий, щоб визнати свою потребу в допомозі. Не завжди, але часто саме чоловік є тим, хто вперто не визнає проблему. Чоловік, який бореться за існування у конкурентному світі, зустрічається з успіхами і невдачами щодня. Можливо, тому він не хоче наражатися на небезпеку невдачі ще й удома. Він вважає негідним себе і звання чоловіка звернутись по допомогу. Він каже: «У мене немає проблем.» Такий тип чоловіка деколи «дозволяє» жінці звертатися до консультанта. В нього настільки велика гордість, що вона вводить його в оману і наштовхує на думку, що всі проблеми від жінки. Це виглядає так само як у випадку, коли машина вже горить, а водій звинувачує механіка чи виробника і наполягає, що саме вони мають зробив все, щоб зарадити цьому.

Інший спосіб відійти від проблем і водночас набути відчуття духовної сили – це «дякувати Богу» за них. Це може бути тонкою відмовкою. Звичайно, християнин покликаний визнавати верховну владу Бога над всім його життям і пам’ятати, що Бог обіцяє очищення і порятунок від усіх нещасть. Справді, християни повинні бути вдячними Богу в часи випробувань. Але не треба перекручувати це і вдаватися до примітивних хитрощів, які не дають людині відповідально вирішувати проблеми. Можливо, краще хвалити Бога, а тоді братися до вирішення проблем.

Тим часом, коли деякі люди ігнорують свої проблеми, інші перебільшують їх до нереальних. Істерика – це неефективний метод вирішення проблем. Перебільшення – це лише ще один спосіб відмовитись визнати проблему такою, як вона є.

Якщо проблеми треба вирішувати, їх потрібно спочатку точно визначити. Для цього потрібна твереза, чесна оцінка ситуації. Якщо ви не здатні до такого аналізу, то вам обов’язково треба попрацювати з консультантом, котрий зможе це зробити за вас.

Коли проблему визначено, тоді її потрібно вирішити. Буває не так важко вирішити саму проблему, як вирішити її правильно. Наш водій машини з достатньою рішучістю вирішив проблему блимаючого індикатора, але його рішення призвело до проблеми, ще гіршої, ніж попередня. Нам потрібно зважувати на можливі та ймовірні довгострокові наслідки наших рішень. Знову ж таки, Адамс пропонує анекдот, що показує важливість довгострокового планування.

Під час лекції в Каліфорнії Адамс розповів біблійне оповідання про Аврама і Лота. Здається, два чоловіки зайнялись великомасштабним підприємством з розведення худоби. Але Святе Письмо стисло говорить: «І не вміщала їх та земля, щоб їм разом спробувати.» (Буття 13:6, ВКЯ). Сталася сварка між пастухами худоби Аврамової і пастухами худоби Лотової, і не вміщала їх обох та земля. Аврам хотів врятувати свої відносини з Лотом і запропонував рішення. Він запропонував відділитися з своїми пастухами і худобою і дав Лотові вибирати схід чи захід. Лот подивився на захід і все, що він побачив, була пересічна місцевість, погана для випасання худоби та їзди на ринок. Він подивився на схід і побачив добре зрошену рівнину Йорданську, відразу біля міста. Вона була чудова для випасання худоби, і по ній не було важко возити продукти на ринок. Для Лота вибір був легким. Він пішов на схід від міста і залишив Аврама якось зводити кінці з кінцями на заході. Мудрий вибір? Лот забув подумати про деякі інші речі, такі як: « Куди моя сім’я буде ходити до церкви? Яке оточення буде там для моїх дітей?» Лот перевів свою сім’ю до Содому. Содом був прекрасним місцем для розведення худоби… Пізніше, коли місто було зруйновано і його дружина перетворилася на соляний стовп, Лот пішов до свого друга священика і спитав: «Де я вчинив неправильно?» До речі, із сім’єю Аврама було все гаразд.

Христос говорив своїм апостолам не перейматися з приводу завтрашнього дня, але він ніколи не казав не думати про завтра. Розумне рішення проблем вимагає ретельного врахування майбутніх наслідків теперішніх рішень. Часто мене кличуть допомагати батькам-християнам, збентеженим та ображеним, тому що їх діти відреклися від віри під час навчання в коледжі. Вони ніяк не можуть збагнути, що ж такого сталося, щоб спровокувати такі зміни в їхніх дітях. Тоді я запитую їх, в яких закладах вчаться їх діти. Заклади, що називають, це часто ті коледжі та університети, які мають погану славу войовничо настроєних проти християнської віри. Тоді я питаю, чому батьки послали дітей вчитися до тих конкретних коледжів чи університетів. Відповіді, що я чую, жахливі. «У ньому такий гарний кампус.» «Він так близько до дому.» «У них є жіночий чи чоловічий клуб, до якого належав і я.» «В ньому вчився і я, і це був прекрасний християнський коледж двадцять п’ять років тому.» Неймовірно, але правда. Те у якому коледжі вчиться молода людина буде мати довгостроковий вплив на його думки і цінності. Чи може колір трави на кампусі бути достатньою підставою для вибору коледжу? Зважте на наслідки.

Щоб вирішити проблему, потрібно поговорити про неї, мудро вибравши час і місце. Але коли діалог заповнюють звинувачення і затяжні промови самозахисту, партнери не говорять один з одним, вони говорять самі з собою. Старайтеся більше слухати, ніж говорити Якщо ви ще не можете дійти згоди, подумайте про посередника – третю, незацікавлену сторону.

Часто у своїй практиці перед тим, як зустрічатися з парою, я говорю з кожним партнером окремо. Вислухавши як двоє людей описують ситуацію окремо, я нерідко задумуюсь про те, а чи знають вони одне одного. Коли я зводжу пари разом під час консультацій, я намагаюся, щоб вони навчилися користуватися одним маленьким словом: «Чому?» Це слово, якщо ним правильно користуватися, може відкрити сейф з масою інформації. Якщо неправильно, може стати кличем до бійки. Потрібно м’яко, спокійно спитати: «Чому ти так почуваєшся?». І зовсім інша справа використовувати слово, як войовничий виклик, крикнувши: «Чому?!»

Щоб вирішити проблеми, їх треба спершу визначити, подивитись їм у вічі

і обговорити. Потрібно домовитись про рішення, яке б приймало до уваги майбутнє, а далі - потрібно діяти. Такий метод не вирішує всього, але він обіцяє великий ступінь ймовірності успіху.

Часто проблема паралізує людей і вони опускають руки у відчаї, задовго до того, як спробують її вирішити, оскільки думають, що вони єдині у світі, хто зіткнувся конкретно з такою ситуацією. Коли Ніл Армстронг зійшов з драбини зорельота на місяць, він мав проблему просто унікальну. Ніхто до нього не зустрічався саме з такою проблемою, все ж його завдання не було нечуваним. Можливо, ніхто ніколи не спускався по драбині на місяць, але мільйони людей спускались по драбинах на землі. Можливо, ви ніколи не зустрічали людину з вашою конкретною проблемою, але напевне ж, ви поки що не знаєте усіх. Думаючи, що ваша проблема унікальна, ви можете наштовхнутись на іншу проблему, про яку ви й гадки не мали – чванливість.

Я часто зустрічаю таке відношення у студентів-теологів. Впродовж деякого часу вони можуть боротися з важкою теологічною проблемою і не знаходити виходу. Як наслідок, вони роблять висновок, що проблему вирішити неможливо. Щоправда, в теології дійсно існує багато заплутаних питань, які не мають відповіді. Але їх значно менше, ніж думає багато студентів. Чванливість їх у наступному: «Те, що я не можу вирішити це питання, означає, що це питання взагалі неможливо вирішити.» Одна з цілей освіти є навчання з викладачами, які провели багато часу, вивчаючи свої безпосередні напрямки науки, і які можуть дати відповіді на більше запитань, ніж студенти. Не знаю, скільки разів я дізнавався нову інформацію, консультуючись з людьми, які знають більше, ніж я. Якщо у вас є проблема, яку ви не можете вирішити самі, принаймні скористайтесь можливістю проконсультуватись з експертами перш, ніж вирішити, що питання не має відповіді.