Роль чоловіка у шлюбі

Якщо жінці здається важким завдання коритися своєму чоловікові, то наскільки важчою є відповідальність чоловіка. Від чоловіка вимагається не лише любити свою дружину (що в земному розумінні може бути досить легко), від нього вимагається любити її, як Христос любив церкву.

«Чоловіки, - любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї себе.» (Ефесян 5:25)

На перший погляд, здається, що апостол дає якусь наївну пораду. Уявіть собі чоловіка, який говорить консультантові з шлюбно-сімейних відносин, що він більше не любить свою дружину. Він практично каже, що не може терпіти її. Вона стала потворною, товстою і постійно бурчить. Нарешті консультант повертається до чоловіка і каже: «Щоб поправити ваш шлюб, вам потрібно полюбити свою дружину. Цінна порада! Що робити чоловікові? Натиснути на кнопку – і вийшло! Він знову полюбив? Звичайно, ні. В тому розумінні, як вживається слово любов в нашому суспільстві, її неможливо створити за бажанням. Я не можу вирішити і закохатись. Коли ми говоримо про любов, ми переважно вживаємо зворотне дієслово: «Я закохався» - або «Зінг зачепила струни мого серця». Любов з точки зору суспільства є щось таке, що стається зі мною, а не щось, що я можу отримати, заплющивши очі, глибоко вдихнувши і прийнявши рішення.

Але у Новому Заповіті слово любов більше звучить як дієслово, ніж як іменник. Воно має більше відношення до дії, ніж до почуття. Заклик любові – це не стільки заклик до певного стану почуття, а до якості дії. Коли Павло каже: «Любіть своїх дружин,»- він каже: «Будьте люблячими до своєї жінки – відносьтесь до неї як до прекрасної.» Робіть речі, які дійсно прекрасні. Якщо чоловік не має романтичних почуттів до своєї жінки, це не означає, що він не може любити. Звичайно, з романтикою любити набагато легше, але вона не є необхідною умовою для виконання біблійного наказу.

Як чоловікам любити своїх жінок? Скільки любові вимагається від чоловіка? Павло каже, як Христос любить церкву. Наскільки сильно Христос любить церкву? Зауважте, що Павло додає, що Христос «віддав за неї себе». Любов Христа до церкви – це жертовна любов. Подумайте, що Христос віддав за церкву. Він віддав все, що у нього було, включаючи своє життя, за свою наречену. Він нічого не приховав. Скільки терпіння він має до церкви? Як часто йому доводиться переживати втрату любові чи непокору? Чи існує проблема, яку чоловік може мати зі своєю дружиною, якої б не мав Христос із церквою? Все ж, він продовжує її любити. Що якщо жінка відмовляється бути покірною, чи повинен чоловік продовжувати любити її? Чи дійсно Христос продовжує любити церкву? Знову ж, якщо один партнер відмовляється виконувати свій обов’язок і порушує свою роль, це не звільняє іншу людину від відповідальності. Бог не говорить: «Дружини, коріться своїм чоловікам, коли вони люблять» чи «Чоловіки, любіть своїх дружин, коли вони покірні». Два порушення не дають правила. Помста не робить честі для Христа.

Один з найбільш важливих вимірів аналогії між Христом і церквою і між чоловіком і жінкою – це значення, що надається жінці. Христос ніколи не відноситься до своєї нареченої з поверхневим інтересом і ніколи не надає їй другорядного значення. Це дуже важливо. Зважте обов’язки Христа, як Короля всесвіту. Він не той король, котрий нічого не робить і має значення завдяки титулові. Він надзвичайно зайнятий король. Його відповідальність - тримати цілий всесвіт. Він повинен слідкувати, щоб кожен день сходило сонце, зірки залишалися на своїх орбітах, піднімалися і падали земні королівства, а також господарювати в інших сферах. Але навіть з таким графіком він має час для своєї нареченої. Якщо б коли-небудь у чоловіка було право знехтувати своєю жінкою, це право було б у Христа. Все ж, прохання церкви не передаються меншим ангелам небесної ієрархії. Христос щоденно клопочеться за своїх людей. Він ніколи не відлучається у відрядження і завжди знаходить час для своєї нареченої. Він віддає все, не жаліючи себе. Яка жінка була б проти коритися такій любові?

Жонатим чоловікам надто легко дивитись на своїх жінок з постійно згасаючим почуттям після весілля. Перед тим чоловік тратить величезну кількість енергії, щоб здивувати і завоювати свою жінку. Він починає зустрічатись з запалом і відданістю атлета, який готується до Олімпійських ігор. Він дарує своїй дівчині повну увагу і робить її центром своєї любові. Коли одруження досягнуто, увага нашого атлета переключається на інші цілі. Він вирішує, що романтичний аспект його життя під контролем, і приступає до подолання нових висот. Він присвячує все менше і менше часу своїй жінці, відносячись до неї як до все менш важливої сторони життя. Тим часом жінка, яка звикла до уваги, вступає у шлюбні відносини, очікуючи, що так буде продовжуватись. Далі вона присвячує все більше уваги своєму чоловікові, тоді як він присвячує їй все менше. Зараз вона пере йому одяг, готує їсти, застеляє ліжко, прибирає – можливо, навіть пакує йому валізу. Водночас він стає менш люблячим (хоча, може, й більш еротичним), рідше гуляючи з нею і взагалі приділяючи їй менше уваги.

Такий синдром, якщо дати йому розвиватись, часто закінчується позашлюбним романом. Такі романи, популяризовані у літературі і романтизовані Голівудом і телебаченням, стали національною епідемією. Якось у своїй практиці я консультував шістнадцять пар, в яких були подружні проблеми через втручання третьої сторони. У кожному разі я задавав таке питання невірному партнерові: «Що привабило вас у цій людині?» У кожному випадку відповідь була приблизно однаковою: «З ним я почуваюся жінкою» або «З нею я знову відчув себе мужчиною.» Легко робити жінку жінкою, зустрічаючись. Не так легко це у подружньому житті. Це неможливо, якщо відноситись до жінки як до когось з другорядним значенням. Коли Павло говорить про необхідність чоловіка віддавати себе дружині, як Христос віддавав себе церкві, він говорить про саме серце шлюбу.

Деякі чоловіки особливо вразливі до теми нехтування жінкою. Чоловіки, які працюють державними службовцями, з легкістю можуть обманути себе в тому сенсі, що їх робота важливіша, ніж жінка. Священики і лікарі повинні бути особливо обережними, бо їх у будь-яку хвилину можуть відірвати від сім’ї .

Хоча щорічний медовий місяць ніколи не зможе замінити щоденну увагу до жінки, він все ж може стати великим благом для подружньої пари. Десять років не відпочиваючи удвох, ми з Вестою нарешті скористались нагодою поїхати разом на тиждень і вирішили ні року не пропускати без медового місяця. Ми завжди їздили без дітей, щоб всю свою увагу присвячувати один одному. Багато разів я питав подружні пари, чи вони так роблять, і вони часто казали ні. «Ми не можемо собі цього дозволити,» - здебільшого кажуть вони. Але ці люди мають по дві машини, кольоровий телевізор та інші вигоди і зручності. Я був би задоволений, якби мав дві машини після десяти років подружнього життя, але я не міг собі цього дозволити, так само як і медовий місяць. Ми з Вестою зрозуміли, що такі подорожі дуже багато значать, вони стали для нас необхідністю, а не марнотратством нашого бюджету. Навіть після сорока років спільного життя ми знаходимо час поїхати разом удвох на медовий місяць.

Павло далі пояснює аналогію Христа і церкви, привертаючи увагу до мети Христової жертовної самовіддачі:

«… щоб її освятити, очистивши водяною купіллю у слові, щоб поставити її Собі славною Церквою, що не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була свята й непорочна!» (Ефесян 5:26-27)

Ціль Христа у тому, щоб зробити свою наречену «славною». Чому він хоче цього? У Христа є внутрішня слава – слава єдиного народженого Сина Бога. Йому не потрібна більша слава. Церква не має внутрішньої слави. Всю славу, що церква має, вона отримала. Вона отримала свою славу виключно від Христа. Христові не має потреби у церкві, та все ж він палко хоче, щоб його наречена мала повну славу.

Коли Новий Заповіт згадує про славу церкви, він говорить про її гідність. За аналогією чоловіка покликано віддати себе на справу утвердження своєї дружини у повній гідності. Коли він використовує свою владу, щоб знищити гідність своєї жінки, він стає повною і прямою протилежністю Христу. Він наслідує не Христа, а Антихриста.

Після одруження єдиним найбільшим чинником впливу на особистість і характер жінки виступає чоловік. Коли до мене приходить чоловік і жаліється на те, що його жінка змінилася з того часу, як вони одружились, я відразу запитую: «Як ви думаєте, хто її змінив?» В деякому розумінні жінка, яку має чоловік, є такою жінкою, якою він її зробив. Якщо він має монстра, можливо, йому треба придивитися до свого характеру.

З Послання до ефесян зрозуміло, що чоловік повинен бути священиком дому. Чоловік відповідає за духовне благополуччя своєї жінки. Її благословення – його відповідальність. Напевне, немає такої чоловічої задачі, якою б більше нехтували в нашому суспільстві, ніж цією. Християнська церква Америки стає жіночою організацією. Порахуйте голови в вашій церкві у неділю зранку і побачите, наскільки більше присутніх жінок, ніж чоловіків. Мої уроки для дорослих заповнені жінками, чиї чоловіки відлежуються вдома на канапі чи проводять недільний ранок на полі для гольфу. Тим часом, поки жінки духовно розвиваються, чоловіки пускають коріння пасивності. Надто багато апатії у багатьох чоловіків, чиї жінки хочуть, щоб вони більше займалися справами церквами. Чоловік повинен знати про Бога більше, ніж жінка, і, звичайно, більше, ніж діти. Він повинен бути головним вчителем і найкращим прикладом для своєї жінки. Це дивовижний обов’язок – обов’язок, за який кожен чоловік повинен відповідати. Священицька роль чоловіка не факультативна, а обов’язкова.

Прагнучи до очищення церкви, Христос прагне змінити свою дружину. Так і чоловік покликаний змінити свою дружину. Але така зміна не повинна знищити її. Зміна повинна бути в напрямку вищої відповідності образу Христа. Ми повинні прагнути представити свою дружину Христові святою, непорочною, без плями чи вади!

Павло продовжує:

«Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе. Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос церкву, бо ми – члени Тіла Його.» (Ефесян 5:28-30)

Наскільки сильно ви любите своє тіло? Скільки часу ви витрачаєте на те, щоб воно гарно почувалося і виглядало? О, через що ми проходимо заради наших тіл? Коли я пишу ці рядки, я сходжу з розуму думаючи про своє тіло. Я намагаюся схуднути на двадцять фунтів притримуючись «революційної дієти доктор Аткінс. Я «буряковію» від зусиль, і кілограми починають танути. Але для фанатика вуглеводів ця дієта не приносить задоволення. Я півцарства віддав би за буханку хліба чи печену картоплю!

Що ви робите, коли хтось нападає на ваше тіло? Знаю, що сам я захищаюсь, коли хтось намагається мене скривдити. Я завжди трохи посміююсь, а деколи навіть дратуюсь, коли хтось накидається на мене зі словами, і як тільки я починаю відповідати, людина каже: «Не захищайся!» Це ніби Гітлер, мобілізуючи свій бронетанковий батальйон на бліцкриг, каже польському голові держави не захищатись. Суть апостола чітка. Чоловіки покликані любити своїх жінок, як власні тіла. Хіба тут не мається на увазі, що чоловік зробить все, що в його силі, щоб захистити дружину від всякої можливої шкоди? Він має бути її принцом в блискучому спорядженні, оберігаючи її тіло, розум і душу.

Нарешті, чоловік покликаний годувати і дорожити своєю жінкою. Ви дорожите своєю жінкою? Тобто, чи ви високо цінуєте її? Чи ви маєте задоволення від наближення інших жінок, а чи розглядаєте їх як небезпеку для вашого цінного шлюбу?

Я розпочав свою викладацьку кар’єру, коли мені було двадцять шість. Бути викладачем коледжу, який працює з дівчатами на кілька років молодшими може бути небезпечно. Багатьом жінкам здається, що викладач, особливо якщо він молодий, має в собі якусь принаду. Дехто усередині жіночого клубу вважає справою честі спробувати спокусити такого чоловіка. Пам’ятаю одну молоду дівчину, яка дуже спокусливо себе поводила, виявляючи це у одязі і в манерах. Після одного екзамену вона підійшла до мого столу, щоб здати свою роботу і надчуттєвим голосом сказала: «Мені дуже важко передати це словами, містере Спрол.» Я почервонів і сказав: «На жаль, міс __, слова – це все, що зараховується на цьому екзамені.» Хоча мені й було приємно, і моєму его полестили, я досить швидко зрозумів, що купати своє его в таких лестощах може бути серйозною небезпекою для мого шлюбу. Якщо щось подібне стається зараз, у мене всередині дзвенить захисний дзвіночок, і я почуваюся швидше ображеним, ніж задоволеним, тому що на карті мій шлюб.

Пам’ятаю, я читав результати опитування подружніх пар. Запитання було: «Якщо б вам треба було зробити це знову, чи одружились би ви з людиною, якою одружені зараз?» Відповіді приголомшували. Переважна більшість відповіла ні. Наскільки вони цінують своїх партнерів?

Якось за кермом машини я задав собі це ж запитання, додавши один новий елемент. Я спитав: «Якщо б я міг одружитися з будь-якою жінкою у світі, з ким би я хотів одружитися?» Миттєво, без вагань, в мене була відповідь - Веста. Яке щастя знати, що потаємки в душі, я можу так сказати. Моя дружина кориться моїй владі, але вона не рабиня. Вона смілива, енергійна, кожною клітинкою жінка. Вона – помічник, і я не поміняв би її ні на кого. Вона знає, що нею дорожать.

Яку роль граєте ви у вашому подружжі? Чи у вашій ролі ви наслідуєте Бога? Чи перебуваєте ви в любові? Якщо так, у вас щасливий шлюб.