18.Народжуваність популяції.

Народжуваність – це здатність популяції до збільшення. Термін "народжуваність" вживають і щодо людської популяції (в демографії). Він характеризує частоту появи нових особин будь-якого організму, незалежно від того, яким шляхом він з'являється: вилуплюється, відбруньковується, у процесі поділу тощо. Розрізняють максимальну і екологічну, чи реалізовану, народжуваність. Плодючість характеризується коефіцієнтом народжуваності, тобто кількістю нащадків, які продукуються одиницею популяції за одиницю часу. Для людини він дорівнює приблизно 3,64%, тобто народжується 3,64 дитини на 100 мешканців на рік. Смертність характеризує загибель особин у популяції. Аналогічно народжуваності смертність можна виразити кількістю особин, які загинули за даний період (кількість смертей за даний період). Екологічна, або реалізована смертність, загибель особин у даних умовах середовища, – величина, яка, подібно до народжуваності, не є постійною, а змінюється залежно від умов середовища і стану самої популяції. Виділяють значною мірою ідеальну величину – мінімальну смертність. Це постійна величина, що характеризує загибель особин в ідеальних умовах, при яких популяція не зазнає лімітуючих впливів. Максимальна тривалість життя особин у цих оптимальних умовах дорівнює її фізіологічній тривалості, яка в середньому значно перевищує екологічну тривалість життя

Важливими груповими ознаками, які визначають стан популяції, є народжуваність і смертність.

Народжуваність - це здатність популяції до збільшення чисельності особин і розмірів популяції. Вона характеризується числом особин, що з ’явилися в популяції за певний проміжок часу внаслідок розмноження.

Розрізняють народжуваність максимальну і реальну (екологічну).

Максимальна народжуваність - це потенціальна здатність популяції давати максимальну кількість нових особин в ідеальних умовах при відсутності лімітуючих факторів.

Вона є теоретичною, нездійсненною в природі. Максимальну народжуваність називають абсолютною або фізіологічною, оскільки вона обмежується лише фізіологічними особливостями особин. Для кожної популяції її величина є постійною, зумовленою біологічними особливостями виду.

Отже, максимальна народжуваність - це теоретично можлива верхня межа збільшення кількості особин, яку популяція могла б досягти. Вона є критерієм для співставлення з

реалізованою в конкретних природних умовах народжуваністю, тобто співставлення числа нащадків, що могла б дати одна пара особин чи популяція, і реального числа нащадків.

Для практичних цілей максимальну народжуваність можна наближено визначити експериментально. Наприклад, найвищу середню продукцію, яку дала люцерна (чи інша культура) в найсприятливіших умовах температури, вологості і забезпеченості ґрунту поживними речовинами, можна умовно прийняти за максимальну. Спеціалісти можуть скористатися такими експериментами для розробки оптимальних умов для рослин в польових умовах з метою підвищення їх продуктивності.

Оцінка максимальної народжуваності буде найдостовірнішою тоді, коли не тільки відсутні лімітуючі фактори, а й розміри популяції є оптимальними.

Реалізована або екологічна народжуваність означає збільшення чисельності популяції через розмноження за фактичних умов середовища. Вона відзначається мінливістю, оскільки мінливе середовище може бути сприятливим або несприятливим.

Відношення кількості особин, які народилися за рік до загальної кількості особин у популяції становить питому народжуваність (рис. 4.2). Вона є важливою властивістю популяції, що свідчить про її здатність до росту і збільшення чисельності за рахунок свого репродуктивного потенціалу в конкретних екологічних умовах.