
- •14.Генетична структура популяції
- •15.Екологічна структура популяції.
- •16.Ієрархія просторових угруповань
- •17.Зміни чисельності популяції
- •18.Народжуваність популяції.
- •19.Особливості розміщення організмів у популяції.
- •20.Територіальність популяції.
- •21.Поліморфізм
- •22.Етологічна структура.
- •23.Методи вивчення особливостей розміщення організмів
- •24. Популяційні фази
- •25Просторова структура популяції.
- •26.Смертність.
- •27.Міжвидова конкуренція
- •28. Тривалість життя
- •29. Розселення популяції
- •30. Причини змін динаміки популяції.
- •31. Ізоляція популяції
- •32.Внутрівидова конкуренція.
- •33.Хижацтво.
- •34. Потік енергії через популяцію.
- •35.Алелопатія (антибіоз).
- •36. Позитивні взаємодії між видами
- •37. Продуктивність популяції
- •38.Протокооперація популяції
- •39 Мутуалізм.
- •40.Популяції редуценти.
- •41.Детритофаги
- •42.Коеволюція популяції
- •43.Паразитизм і його значення
- •44.Коменсалізм популяції
- •45.Експлуатація популяції
- •46.Фактори, які впливають на розмір популяції.
- •47.Гетерогенність популяції, поліморфізм.
- •48.Охорона популяцій.
45.Експлуатація популяції
Проблема експлуатації популяції має як теоретичне, так і практичне значення. Це, зокрема, створення основ охорони видів, яким загрожує винищення, а також ведення мисливського господарства і рибальства. Якщо йдеться про види, котрі потребують посиленої охорони, то виходять з положення, що скорочення чисельності, а також загроза повного винищення популяції є наслідком експлуатації виду консументами, які її використовують як корм. Часто такі проблеми вирішували обмеженням популяції-експлуататора, але ці дії не завжди приводили до позитивного наслідку. Наприклад, в одному з районів штату Арізона (США) у 1905 р. налічувалось близько 4 тис. оленів і дві популяції хижаків – пуми і вовка, які експлуатували популяцію оленя як корм. Однак інтенсивне полювання на цих хижаків призвело до того, що їхня чисельність, починаючи приблизно з 1918 p., стала скорочуватися. Буквально впродовж десятка років поголів'я оленів зросло до 100 тис, але потім почало стрімко падати і в 1939 р. налічувало лише 10 тис. особин. Однією з причин такого спаду стало порушення рівноваги в пасовищній екосистемі: витоптані травостої не могли витримати такий потужний прес та задовольнити кормові потреби дорослого поголів'я, кількість якого колись успішно регулювали хижаки. В експлуатаційних рядах популяцій спостерігається і такий: рогіз-карась-щука (хижак першого порядку) – людина (хижак другого порядку).
46.Фактори, які впливають на розмір популяції.
Популяції живих організмів характеризуються великою різноманітністю та різними розмірами, які визначаються загальною кількістю організмів або їх біомасою. Вони змінюються з віком та по сезонно.
Розмір популяції залежить від ємності середовища та біологічних властивостей виду, особливо характеру розмноження. Одна група видів живих організмів скеровує свої репродукційні можливості на продукування більшої кількості нащадків за кожний акт розмноження, а друга група - на продукування малої кількості нащадків високої життєздатності. Так, потомство від однієї самки мух, колорадських жуків нараховує сотні особин, а лосі, олені приводять в рік 1-2 малят. При цьому все багаточисельне потомство комах може вміститися на одній зараженій рослині, а популяція лося займає територію в десятки квадратних кілометрів.
Специфіка розмноження виробилась у кожного виду в процесі еволюції. Розмір кожної популяції є наслідком її взаємодії з навколишнім середовищем і його опору в межах збереження можливостей до розмноження.
Стійкість популяцій залежить від їхньої здатності до самопідтримки і відтворення в умовах несприятливих впливів середовища. Вона по-різному забезпечується у рослин і тварин. Популяції рослин підтримують свою стійкість за рахунок саморозрідження (зменшення щільності дерев у лісі, густоти травостою на луках) або зміною фенотипу рослини. У розріджених популяціях рослини більше галузяться, у загущених - вони витягуються, слабо галузяться, мають менше листків. Щодо популяцій тварин, то збереження оптимальної щільності визначається способом життя, пошуком корму і міграційним простором.
Одним із факторів стійкості популяції є величина території популяції та розмір її самої. Малі популяції швидше деградують і вимирають, оскільки в них внаслідок близькоспорідненого схрещування життєздатність нащадків знижується. Для оцінки стійкості популяцій використовують поняття "мінімальна життєздатність", що базується на врахуванні багатьох властивостей популяції. Стійкішими виявляються генетично мінливі популяції, здатні швидше адаптуватися і відновити свій розмір.