Пухлини та інфекційні гранульоми верхніх дихальних шляхів

І. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. Діагностика і лікування хворих на пухлини та інфекційні гранульоми ЛОР – органів залишається однією з найскладніших і найбільш актуальних проблем сучасної оториноларингології в силу того, що за останнє десятиріччя реєструється інтенсивний ріст як їх абсолютної кількості, так і питомої ваги уражень ЛОР – органів цією патологією. Тому знання клініки, діагностики (особливо ранньої) пухлин та інфекційних гранульом верхніх дихальних шляхів і принципів їх лікування є вкрай необхідним у практичній діяльності медичних працівників.

ІІ. МЕТА ЗАНЯТТЯ: отримати уявлення про різноманітність пухлин та інфекційних гранульом верхніх дихальних шляхів.

Навчитися запідозрити пухлину або інфекційну гранульому верхніх дихальних шляхів, встановити попередній діагноз.

ІІІ. СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ

1. Клініку, діагностику та лікування доброякісних пухлин ЛОР – органів.

2. Клініку, діагностику та лікування злоякісних пухлин ЛОР - органів.

3. Етіологію, клініку, діагностику та лікування інфекційних гранульом верхніх дихальних шляхів.

ІІІ. СТУДЕНТ ПОВИНЕН УМІТИ

1. Зі скарг та даних анамнезу вибрати симптоми, що дозволяють запідозрити пухлину або інфекційну гранульому ЛОР – органів.

2. За допомогою зовнішнього та ендоскопічного досліджень ЛОР – органів оцінити і спів ставити найбільш інформативні об’єктивні данні, які свідчать про наявність у даного хворого пухлини або інфекційної гранульоми.

3. Узяти мазок з глотки і носа, провести поверхневу анестезію слизової оболонки носа та глотки для взяття біопсії.

Передракові захворювання лор - органів. Папіломатоз верхніх дихальних шляхів як передрак.

Папіломи верхніх дихальних шляхів спостерігаються нерідко. Серед доброякісних пухлин гортані папіломи зустрічаються найчастіше, складаючи за даними різних авторів, від 22,7 – 57%.

Етіологія і патогенез папілом верхніх дихальних шляхів остаточно не з'ясовані. Певну роль у їх виникненні відводять хронічному запаленню слизової оболонки, гострим і інфекційним захворюванням. Однак слід пам'ятати, що неспецифічний і специфічний запалювальний про­цес може викликати хронічне подразнення. За папілому можуть сприйматися запалюванні розростання слизової оболонки, які мають папіляр­ний характер. Майже всі спеціалісти відмічають роль професійних факторів. Певна роль в патогенезі папілом відводиться порушення нервової та ендокринної системи, а також спадкоємному фактору. Ці фактори можуть створювати сприятний фон для виникнення папілом. До цього часу в літературі згадується теорія про туберкульозну етіологію папілом, що не знайшло свого підтвердження.

Причина малігнізації папілом ясна. Певне значення можуть мати професійні фактори. Існують дослідження, які показують, що під впливом концерагених речовин у тварин і у людини виникають папіломи: вони іноді переходять у рак. Отже, появі ракової пухлини може передувати доброякісна пухлина - папілома. Провокуючим моментом переходу папіломи в рак може бути рентгенотерапія. Не бачать підстав вважати причиною озлоякіснення папіломи, проведену раніше рентгенотерапію.

Морфологічно папілома є доброякісною пухлиною, яка складається з багатошарового плоского епітелію із сполучної тканини з судинами. Співвідношення епітеліальної паранхіми і сполучної тканини в пухлині можуть бути різними. Макроскопічно папіломи являють собою утворення з нерівної дріднодольчатою, дрібнозернистою поверхнею білого, рожевого або червоного кольору, які зовнішньо нагадають цвітну капусту. Колір їx залежить від епітеліального шару, наявності зроговін­ня і від розвину тості судинної стінки.

Папіломи можуть мати заглиблюючий ріст - епітеліальні тяжі заглиблюються в глибину під лежачих тканин, проліферують, місцями при цьому відшнуровуються. Такі папіломи можуть переходити в плоскоклітиний нероговіючий рак. Виділяють м'яку і тверду папілому.

М’яка папілома виникає на слизовій оболонці, в нормі покриті багато рядним циліндричним епітелієм, тверда - на слизовій оболонці, покритій багатошаровим плоским епітелієм. М.О. Карпов відносить тверді папіломи до доброякісних пухлин, а м'які до межових, які здатні переходити в рак.

Папіломи носа і біляносових пазух слід розглядати як потенційно злоякісні утворення і тому вони підлягають радикальному видаленню. Перехід папілом носа в рак спостерігається в двух- двадцяти % випадків.

Папеломи передвір'я носа зустрічаються , звичайно, в одній половині носа, одиничні, тверді, нагадують шкірні бородавки, некровоточать і після видавлення рідко рецедивують, майже ніколи не малігнізуються. Симптомами такого ураження є неприємне відчуття біля входу в ніс, відчуття стороннього тіла.

На перетиниці носа папіломи бувають обмеженими, щільної консистенції.

Папіломи порожнини носа частіше розташовуються в області раковин або дна порожнини носа. Вони мають вигляд багатьох дрібнозернистих або соскових утворень рожевого або червоного кольору, м’якої консистенції, можуть кровоточити. Іноді за зовнішнім виглядом папілома нагадує поліп. Папіломи порожнини носа і біляносових пазух характеризуються великим розповсюдженням, не завжди легко діагностуються, рідко озлоякіснюються.

Клінічними проявами папілом носа є відчуття стороннього тіла, утруднене носове дихання, іноді гнійні виділи з носа, головний біль. Можуть бути повторні носові кровотечі, що говорить про можливу малігнізацію папілом.

Папіломи носоглотки зустрічаються рідко. Може бути поєднане ураження папіломами носоглотки, порожнини рота й біляносових пазух. Клініка їх є в утрудненному диханні, слизовогнійних виділень і кровотечах із носа. Завжди потрібно думати про можливі злоякісні пухлини. В зв’язку з нехарактерним виглядом новоутворення у носоглотці може бути розцінено, як хоанальний поліп. Все може підтвердити гістолотічне дослідження.

Слід відмітити, що візуальна картина папіломатозу порожнини носа не така характерна, як при папіломатозі гортані.

Втягнення в процес біляносових пазух є наслідком розростання папілом з носової порожнини. Частіше уражаються верхньощелепна і рішітчаста пазухи.

Папіломатоз біляносових пазух має симптоми, характерні для синуїтів - утруднене носове дихання, головний біль в області лоба, слизово-гнійне виділення з носа. Однак при папіломах можуть бути кров'янисті виділення, що не типово для синуїтів.

Для папілом, що займають задні відділи носа та біляносові пазухи, характерні одностороння локалізація, тенденція до зруйнування кісткових стінок, рецидиви захворювання і в ряді випадків перехід у злоякісну пухлину. Звичайно ці папілома з заглиблюючим ростом.