10

Засоби, що впливають на центральну нервову систему

Засоби для наркозу. Загальна характеристика (табл. 15). Засоби для інгаляційного наркозу. Засоби для неінгаляційного наркозу. Спирт етиловий. Основні фармакологічні властивості. Гост­ре і хронічне отруєння спиртом етиловим. Снодійні засоби (табл. 16). Анальгезивні засоби. Загаль­на характеристика. Наркотичні анальгетики (табл. 17). Порівняльна характеристика препаратів. Гостре і хронічне отруєння. Ненаркотичні аналь­гетики. Анальгетики-антипіретики (табл. 18).

Засоби для наркозу — це засоби, в результаті введення яких в організм виникає стан наркозу (від грец. narcosis — оніміння).

Наркоз — це оборотне пригнічення центральної нервової сис­теми, яке супроводжується знепритомленням, втратою больових та інших видів чутливості, пригніченням рефлекторної активності і розслабленням скелетних м'язів за умови збереження серцево-судинної діяльності і дихання.

Наркоз — один із методів загального знеболення.

Фармакодинаміку засобів для наркозу остаточно не вивчено. Усі препарати порушують синаптичну передачу в ЦНС. За по­слідовністю пригнічення ЦНС виділяють чотири стадії наркозу:

I. Стадія анальгезії. Спочатку знижується больова чутливість, а потім додається амнезія. Інші види чутливості, тонус скелетних м'язів і рефлекси збережені.

II. Стадія збудження. Ця стадія характеризується мовною та руховою активацією, підвищенням AT, порушенням дихання, підсиленням усіх рефлексів (можлива зупинка серця, блювання, бронхо- і ларингоспазм).

3. Стадія хірургічної анестезії. У пацієнта відсутні всі види чу­тливості, пригнічені рефлекси м'язів; відновлюється нормальне дихання, стабілізується AT. Зіниці розширені, очі відкриті. На цій стадії виділено чотири рівні.

4. Стадія відновлення функцій ЦНС. Спочатку відновлюють­ся функції спинного мозку, а потім функції кори великих півкуль.

Класифікація препаратів для наркозу

1. Засоби для інгаляційного наркозу:

а) леткі рідини — ефір, фторотан (галотан), метоксифлуран, десфлуран, енфлуран, ізофлуран тощо;

б) гази — азоту закис, циклопропан тощо.

2. Засоби для неінгаляційного наркозу:

а) порошки у флаконах — тіопентал-натрій, кеталар (кетамін, каліпсол);

б) розчини в ампулах — натрію оксибутират, пропанідид (сомбревін), тропофол (диприван).

Загальна характеристика засобів для інгаляційного нар­козу:

• уводять за допомогою спеціальної апаратури;

• наркоз легко керується;

• більшість препаратів справляють подразливу дію на слизові оболонки дихальних шляхів, спричинюють відчуття ядухи, трав­мують психіку пацієнта;

• потрапляють в атмосферу і можуть мати шкідливий вплив на медичний персонал.

Ефір для наркозу — летка рідина з різким запахом, що швидко руйнується на світлі, тому необхідно перевіряти якість перед за­стосуванням. Температура кипіння - 35 °С. Вогненебезпечний. Ефір добре розчиняється у воді, жирах та ліпідах. Є сильним анес-тезувальним засобом. Має широкий спектр наркотичної дії і вели­кий коефіцієнт безпеки застосування.

Побічні явища:

— виразна стадія збудження;

• сприяє звільненню катехоламінів, що може призвести до аритмії, підвищенню рівня глюкози в крові;

• після наркозу можуть з'явитися нудота, блювання і закрепи;

• унаслідок швидкого випаровування ефіру з поверхні дихаль­них шляхів можуть розвинутися пневмонії;

— у дітей може спричинити судоми. Для їх усунення використовують тіопентал.

Фторотан (галотан) — летка рідина. Руйнується на світлі, тем­пература кипіння — 50 °С. Фторотан не горить і в суміші з ефіром запобігає горінню останнього. Фторотан погано розчиняється у воді, але добре — в жирах та ліпідах. Фторотан сильний анестетик (перевищує властивості ефіру як анестетика втричі, а азоту за­кис — у 50 разів), але справляє помірну анальгетичну дію.