83. Гарантії здійснення виборчого права.

Згідно ст. 71 К. виборцям гарантується вільне волевиявлення. Правові гарантії виборчого права визначено К., виборчим, іншим конституційним, адміністративним, фінансовим, кримінальним законодавством, його галузями та інститутами (приклад - вибори Президента 2004 р.). Однією з гарантій є встановлена законом юридична відповідальність за порушення виборчого права, що має комплексний (часто солідарний) характер і поділяється на види: конституційну, адміністративну, кримінальну, дисциплінарну відповідальність (зокрема передбачено ст.117 Закону „Про вибори народних депутатів У.”).

Суб’єкти виборч.процесу можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність щодо виборів у позасудовому та судовому порядку (вибори ВРУ 2006 політичні партії, що не подолали 3% бар’єр, оскаржували у суді, але позов не був задоволений). Прикладом конституційн-правової санкції є визнання виборів недійсними. Може бути дострокове припинено повноваження складу виборчої комісії, зупинення дії ліцензії ЗМІ, скасування реєстрації кандидата, достроково припинені повноваження офіційного спостерігача тощо. Порушення виборчого законодавства передбачає адміністративну відповідальність у вигляді штрафу за публічні заклики або агітацію за бойкотування виборів, поширення неправдивих відомостей про кандидата, агітацію в день виборів, видачу бюлетеня для голосування за іншу особу (глава 15-а Кодексу У. про адміністративні правопорушення) чи кримінальну відповідальність у вигляді штрафу, виправних робіт чи позбавлення волі (ст. 157-159 Кримінального кодексу) за перешкоджання шляхом насильства, обману, погроз, підкупу здійсненню права обирати чи бути обраним, за тпідлог виборчих документів, неправильний підрахунок голосів чи оголошення результатів виборів = умисне порушення таємниці голосування членом виборчої комісії або іншою службовою особою Застосовується дисциплінарна відповідальність до членів ЦВК та комісій з референдуму, службових осіб, дії чи бездіяльність яких не є адміністративними проступками чи кримінальними злочинами. Певні порушення є підставою для відповідальності згідно ст.5 закону „Про корупцію” .

84. Види правових статусів осіб.

Правовий статус особи можна розглядати у трьох аспектах — міжнародно-правовому, конституційному і галузевому. Міжнародно-правовий статус особи (його ще називають “загальним”) містить права, свободи і обов’язки, закріплені у міжнародно-правових документах. Їх охорона і захист передбачені не лише внутрішнім законодавством держав — учасниць міжнародних угод з питань прав і свобод людини, але й нормами, які вироблені світовим співтовариством і є для цих держав обов’язковими.

1) Міжнародно-правовий (загальний) статус особи містить перелік основних прав і свобод — таких, що є універсальними, пріоритетними для захисту як внутрішньодержавними, так і міжнародно-правовими засобами. Пріоритет міжнародного права щодо внутрішньодержавного у сфері прав людини стає загальновизнаним принципом світового співтовариства.

2) Конституційний статус особи об’єднує права, свободи і обов’язки, закріплені у Конституції — Основному Законі держави і суспільства. Цей статус іноді називають “базовим”. Конституційні права, свободи і обов’язки є основними правами, свободами і обов’язками. Вони становлять юридичну базу для всієї системи прав, свобод і обов’язків, закріплених кожною окремою галуззю права, мають найвищу юридичну силу і підлягають підвищеному захисту. Конституційні права, свободи і обов’язки є правовим базисом для прав, свобод і обов’язків, зафіксованих у чинному законодавстві, бо вони містять вихідні, принципові положення правового регулювання в тій чи іншій сфері суспільних відносин. Елементи конституційного статусу особи вказують на головні напрями розвитку всієї системи прав, свобод і обов’язків, визначають зміст і основні цілі їх спрямування. Крім того, конституційні права, свободи і обов’язки визнаються такими, що безпосередньо діють, оскільки норми Конституції визнаються нормами прямої дії.

3) Галузевий статус особи складається з певних повноважень, що забезпечують особі здійснення її можливостей у певній сфері суспільних відносин, яка регулюється тією чи іншою галуззю права. Кожна з галузей права закріплює права, свободи і обов’язки особи у певній сфері суспільних відносин, наприклад, у майнових, сімейних, трудових та інших. Роль і значення конституційно-правового статусу у його співвідношенні з галузевим статусом полягає в тому, що він системно інтегрує та об’єднує головні засади галузевого правового статусу.