
- •Початок формування людської цивілізації на території України
- •Скіфо-сарматська доба.
- •Грецький період (друга половина VII — середина
- •Східні слов’яни в VI—XI ст.
- •Етап (1238—126 4) — об'єднання та піднесення, активна боротьба із золотоординським ігом. Відновивши
- •IV етап (1480— 1569) — посилення литовсько-російської боротьби за право бути центром «збирання земель Русі».
- •Етап (1750—1764) — тимчасове уповільнення процесу російської експансії. У 1750 р. Україну чекав черго-
- •З 1919 р.2 під польською окупаці 125,7 тис. Км земель Східної Галичини
- •6 Березня 1939 р. Гітлер вирішив остаточно ліквідувати Чехословаччину, окупувавши Богемію і Моравію і давши дозвіл на окупацію Угорщиною Карпатської України.
- •1949 Р. — 6098, 1950 р. — 7190 (колгоспи об'єднували за одними джерелами 93%, за іншими — 98% селянських господарств).
- •5 Березня 1953 р. Помер Сталін. Ця дата стала своєрідною точкою відліку розгортання у Радянському Союзі суперечливих і неоднозначних спроб трансформації тоталітарних структур.
- •Створення умов для розвитку особистого господарства колгоспників (зниження податків, тверді суми оподаткування відповідно до розмірів присадибних ділянок та ін.);
- •Млрд крб. 1950 р. До майже 19,7 млрд крб. 1960 р.
- •Темпи зростання реальних доходів на душу населення по союзних республіках (1970 р. — 100%)
- •IV етап (травень 1989 — лютий 1990 р.) — розмежування, консолідація та протистояння політичних сил.
- •Зміцнення дієздатності держави на основі реалізації адміністративної та конституційної реформ;
- •Створення належної законодавчої бази та стабільних правил як основи економічної діяльності;
- •Для повноцінного виходу на міжнародну арену Україні насамперед необхідно було вийти з «тіні Росії», яка зовсім не бажала випускати її з-під свого впливу;
- •Республіка дістала від колишнього срср небезпечний спадок — ядерну зброю, що посилювало насторожене ставлення до неї західних країн.
- •Суттєві відмінності нормативно-правової би.Іи у і раїни та єс. Вони не дають змоги органічно вписптиси м
- •1.1. Початок формування людської цивілізації на території України 596
- •1.2. Скіфо-сарматська доба. 636
- •1.3. Східні слов’яни в VI—XI ст. 645
матер
О. Д. Бойко
Історія України
Посібник
Видання 2-ге, доповнене
ББК 63.3 /2/ Б 77
Допущено Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
(Лист №14/18. 2-1008 від 04. 07. 2001 р.)
Це — друге видання посібника, який за нетривалий час здобув неабияку популярність у вищій школі. Студентів і викладачів приваблювали не тільки його компактність, лаконічність, а передусім концептуально-смислова самодостатність, оригінальне і разом з тим науково коректне мислення автора, розкуте і водночас тактовне слово.
У процесі підготовки до друку цього видання уточнено деякі формулювання, розширено, конкретизовано висвітлення окремих подій і фактів, які розглядаються в єдностях та суперечностях різноманітних тенденцій з осмисленням їх витоків, обумовленості мотивів вчинків конкретних історичних постатей. Виклад подій доведено до середини 2001 р.
Посібник прислужиться студентам, викладачам вищих навчальних закладів. Корисним він буде учителям середніх загальноосвітніх шкіл, усім, хто прагне пізнати суть і наслідки подій минулого нашого народу.
© 0. Д. Бойко, 2002 © В|Д «Академія», орипнал-макет, 2002
І5ВМ 966-580-122-8 ©Обкладинка В. М. Штогрина, 2002
Зміст
Історія України 1
Зміст 4
Первісне суспільство і перші державні утворення на території України 595
1.1. Початок формування людської цивілізації на території України 596
Ранній палеоліт (від появи людини до 150 тис. років тому) 598
Середній палеоліт (150—35 тис. років тому) 600
Пізній палеоліт (35—11 тис. років тому) 604
Мезоліт (10—6 тис. Гків тому) 611
Неоліт (VI—IVтис. до н. е.) 615
Енеоліт (IV—ЦІ тис. до н. е.) 621
Бронзовий вік (II — І тис. до н. е.) 628
1.2. Скіфо-сарматська доба. 636
Античні міста-держави Північного Причорномор’я 636
Кіммерійці 636
Скіфи 637
Сармати 640
Античні міста-держави Північного Причорномор'я 641
1.3. Східні слов’яни в VI—XI ст. 645
Етногенез слов'ян 645
Венеди,анти, склавини 647
Суспільний розвиток східних слов'ян 650
2. 654
Київська Русь 654
2.1. Походження Давньоруської держави 654
2.2. Виникнення і становлення Давньоруської держави (кінець IX — кінець X ст.) 657
2.3. Піднесення й розквіт Київської Русі 663
(кінець X — середина XI ст.) 663
2.4. Політична роздрібненість Київської Русі 670
(кінець XI — середина XIII ст.) 670
2.5. Монгольська навала та встановлення золотоординського іга 674
2.6. Політичний устрій 678
2.7. Соціально-економічний розвиток 681
2.8. Етнічний розвиток 685
2.9. Охрещення Русі 689
2.10. Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі 693
2.11. Походження та суть національного символу — тризуба 699
3. 703
Галицько-Волинська держава — спадкоємиця Київської Русі 703
3.1. Утворення, піднесення та занепад Галицько-Волинської держави 703
3.2. Роль Галицько-Волинського князівства в історії української державності 709
4. 710
Українські землі у складі Литви та Польщі 710
4.1. Приєднання українських земель до Великого князівства Литовського 710
4.2. Польська експансія 715
на українські землі наприкінці XIV — в середині XVI ст. 715
4.3. Люблінська унія 718
4.4. Утворення Кримського ханства та його експансія на українські землі 720
4.5. Соціально-економічні процеси в XIV—XVI ст. 723
4.6. Церковне життя. 732
Берестейська унія 732
4.7. Культура України в XIV—XVI ст. 735
5. 740
Виникнення українського козацтва 740
5.1. Феномен козацтва: генезис, характерні риси та особливості 740
5.2. Запорозька Січ 744
5.3. Козацько-селянські повстання наприкінці XVI — на початку XVII ст. 748
5.4. Козацтво як впливовий чинник міжнародного життя 755
6. 759
Українська національна революція 759
6.1. Причини, характер, періодизація 759
6.2. Розгортання національно-визвольної (лютий 1648 — серпень 765
6.3. Утворення Української гетьманської держави 774
6.5. Боротьба за возз’єднання 785
Української держави (червень 1663 — вересень 1676 р.) 785
7. 791
Україна наприкінці XVII -у XVIII ст. 791
7.1. Українська державність наприкінці XVII — на початку XVIII ст. 791
7.2. Колоніальна політика Російської імперії щодо України у XVIII ст. 800
7.3. Правобережна Україна наприкінці XVII — у XVIII ст. 805
7.4. Соціально-економічний розвиток наприкінці XVII -у XVIII ст. 811
7.5. Культура України наприкінці XVII — у XVIII ст. 817
8. 827
Україна в першій половині XIX ст. 827
8.1. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії 827
8.2. Суспільні рухи 832
8.3. Національне відродження в Україні. Кирило-Мефодіївське товариство 843
8.4. Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії 852
9. 863
Україна в другій половині XIX ст. 863
10. 899
Україна на початку XX ст. 899
11 935
12. 991
13. 1054
14. 1069
15. 1115
16. 1141
18. 1178
96
97
102
105
107
110
120
123
129
133
137
144
148
154
163
167
172
178
186
191
Галицько- Волинська держава — спадкоємиця Київської Русі
Українські землі у складі Литви та Польщі
5.Виникнення
українського
козацтва
Українська
національна
революція
Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.
Утворення, піднесення та занепад Галицько-Волинської держави
Роль Галицько-Волинського князівства в історії української державності
Приєднання українських земель до Великого князівства Литовського
Польська експансія на українські землі наприкінці XIV —
в середині XVI ст.
Люблінська унія
Утворення Кримського ханства та його експансія на українські землі
Соціально-економічні процеси в XIV—XVI ст.
Церковне життя.
Берестейська унія
Культура України в XIV—XVI ст.
Феномен козацтва: генезис, характерні риси та особливості
Запорозька Січ
Козацько-селянські повстання наприкінці XVI — на початку XVII ст.
Козацтво як впливовий чинник міжнародного життя
Причини, характер, періодизація
Розгортання національно- визвольної війни (лютий 1648 — серпень 1657 р.)
Утворення Української гетьманської держави
Громадянська війна
та поділ козацької України
на два гетьманства
(вересень 1657 — червень 1663 р.)
Боротьба за возз'єднання Української держави
(червень 1663 — вересень 1676 р.)
Українська державність наприкінці XVII — на початку XVIII ст.
Колоніальна політика Російські імперії щодо України у XVIII ст. '
Правобережна Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.
Соціально-економічний розвиток наприкінці XVII—XVIII ст.
Культура України наприкінці XVII—XVIII ст.
213
218
229
238
249
255
263
273
285
289
294
299
302
313
318
321
324
330
338
344
Україна в першій 8.1. Соціально-економічний розвиток половині XIX ст. українських земель у складі Російської імперіїСуспільні рухи
Національне відродження
в Україні. Кирило-Мефодіївське товариство
Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії
Україна в другій половині XIX ст.
Модернізаційні процеси
в Російській імперії та Україна
Суспільні течії та рухи другої половини XIX ст.
Соціально-економічний розвиток у пореформений період
10. Україна на початку XX ст.
Українська культура в другій половині XIX ст.
Соціально-економічний розвиток на початку XX ст.
Національний рух на початку XX ст.
Україна в роки першої російської революції 1905 —1907 рр.
Україна в роки третьочервневої монархії (серпень 1907 — липень-1914 р.)
Західноукраїнські землі в другій половині XIX — на початку XX ст.
Українські землі
в роки Першої світової війни
Поява модерністської течії в українській культурі на рубежі XIX і XX ст.
Українська 11.1. Лютнева революція в Росії
національно- та її вплив на Україну
демократична 11.2. Проголошення
революція автономії України
(1917—1920) 11.3. Проголошення Української
Народної Республіки.
Війна Радянської Росії проти УНР
Гетьманат П. Скоропадського
Директорія УНР
Західноукраїнська
Народна Республіка
Політика радянської влади в Україні 1919 р.
359
368
372
379
384
388
395
401
414
420
429
437
439
442
448
453
458
461
465
Україна в другій половині 1919 — на початку 1920 рр.Радянсько-польська війна та Україна
Україна 12.1. УСРР на початку 20-х років
в складі СРСР 42125 Нова економічна політика
(1922—1939) 12.3. Утворення Радянського Союзу.
Остаточна втрата Україною гнезалежності Щ14"Індустріалізація: завдання, труднощі, характерні риси, огидливості, наслідки СІІ^іОКолективізація сільського господарства.
Голод 1932—1933 рр.
Культурне будівництво в 20—30-х роках
Політика коренізації: українізація і розвиток національних меншин
Україна і процес формування тоталітарного режиму в СРСР
Західно- 13.1. Українські землі в складі Польщі
українські землі 13.2. Українські землі
в 20—30-х роках в складі Румунії
Українські землі в складі Чехословаччини
Україна 14.1. Українське питання
в роки Другої в міжнародній політиці напередодні
світової війни Другої світової війни. Проголошення
(1939—1945) автономії Карпатської України
Роль «українського питання» в німецько-радянському зближенні. Пакт Молотова—Ріббентропа
Входження західноукраїнських земель до складу СРСР
Напад Німеччини на СРСР, невдачі Червоної армії в боях
на території України 1 941 — 1 942 рр.
Місце України в планах фашистів
Встановлення фашистського окупаційного режиму
Радянський партизанський рух на окупованій території України
16.
Україна 16.1.
Суспільно-політичне життя
в
умовах та
політична боротьба в УРСР
десталінізації 16.2.
Соціально-економічний
(1956—1964) розвиток
України
16.3.
Духовне життя в Україні: основні
тенденції та характерні риси
18.
Україна 18.1.
Головні чинники,
і
процес що
зумовили процес перебудови
перебудови
в СРСР 18.2.
Етапи перебудови
472
481
485
487
491
495
497
502
504
507
511
516
525
529
537
542
544
549
552
566
571
584
588
Повоєнна відбудова і розвиток України в 1945 — середині 50-х років
17. Україна на порозі кризи: наростання застійних явищ (1965—1985)
(квітень 1985 — серпень 1991 р.]
19. Україна на шляху незалежності
Збройна боротьба формувань ОУН — УПА в 1941 — 1944 рр.
Визволення України
Повоєнні адміністративно- територіальні зміни
Зовнішньополітична діяльність УРСР /
Особливості процесу відбудови народного господарства України
Рівень життя та побуту населення
Радянізація західних областей України
Боротьба ОУН — УПА
з радянською репресивною машиною
Масові репресії радянського режиму проти населення Західної України. Операція «Вісла»
Культурно-ідеологічні процеси в Україні
Соціально-економічний розвиток УРСР
Суспільно-політичне життя: «стабілізація» і закритість
Духовний розвиток суспільства: ідеологічний диктат
Дисидентський рух
та її наслідки для України
Стартові умови розгортання державотворчого процесу
Становлення владних структур
Конституційний процес
Формування багатопартійності
На шляху творення національної економіки
(1991 — перша половина 1994 р.)
Реалізація нового соціально- економічного реформаційного курсу та його наслідки
(друга половина 1994 — 2000 р.)
Специфіка взаємодії культури та суспільства в умовах перехідного періоду
Основні тенденції розвитку сучасної української культури
Характерні риси релігійного життя
Роль національної ментальності в житті суспільства
Формування концепції зовнішньополітичного курсу
Альтернативні варіанти геополітичної орієнтації України
Західний напрям зовнішньої політики
Україна та СНД
Відносини України з державами СНД
Термінологічний словник Література
1
Первісне суспільство і перші державні утворення на території України
Початок формування людської цивілізації на території України
Першим періодом історії людства був кам'яний вік. Йому належить особливе місце в цивілізації. Саме цієї доби на тлі кардинальних зрушень у природі, пов'язаних з різкими змінами клімату, сформувалася примітивна суспільна організація, зародилися першооснови таких форм людської духовності, як релігія, мораль, мистецтво.
Археологічні знахідки в Ефіопії, Кенії, Танзанії дають підстави зробити припущення про появу людини на Землі понад 2 млн років тому. Першолюдиною фахівці вважають істоту, для якої праця стала необхідністю і яка здатна була не тільки використовувати знаряддя праці, а й виготовляти їх. У ході еволюції поглиблювалися відмінності між мавпою та людиною — з'явилося прямоходіння, сформувалася розвинута рука з протиставленим3 великим пальцем, збільшився об'єм мозку (досяг 800 см ), започаткувалася членоподільна мова. Саме ці якісні зміни у біологічному та психологічному розвиткові зумовили появу Ьошо каріепк (людини розумної), сприяли остаточному виділенню людини з тваринного світу.
Історію первісного суспільства вчені поділяють на кілька періодів залежно від матеріалу та технології виготовлення знарядь праці: палеоліт (стародавній кам'яний вік), мезоліт (середній кам'яний вік), неоліт (новий кам'яний вік), енеоліт (мідно-кам'яний вік), бронзовий вік.
Ранній палеоліт (від появи людини до 150 тис. років тому)
Первісна людина на території України з'явилась майже 1 млн років тому, в період раннього палеоліту. Наш регіон, як і Європа загалом, не входив до ареалу антропогенезу, тобто місцевості, де відбувся процес олюднення високорозвинутої мавпи. На думку археологів, найвірогідніше, що найдавніші люди (архантропи) прийшли на територію України з Передньої Азії через Балкани і Центральну Європу. Ця міграція не була одномоментним актом, а хвилеподібно тривала протягом багатьох тисячоліть. Рештки найдавніших стоянок первісних людей на території України знайдені біля с. Королеве (Закарпаття), м. Амвросіївка (Донбас), с. Лука-Врублівецька (Хмельниччина). Всього відомо на території України понад ЗО стоянок доби раннього палеоліту.
Архантропи жили невеликими групами, що утворювали первісне людське стадо. Ця перша форма соціальної організації базувалася на основі кровнородин- них стосунків. Господарство первісних людей було присвоюючим, бо базувалося на збиранні плодів, ягід та їстівних коренів і полюванні на тварин.
Основним знаряддям праці архантропів стало ручне рубило, що виготовлялося шляхом оббивання кам'яної заготівки з двох боків. Це знаряддя мало довгасту, плескату форму завдовжки 20 — 25 см, вагою до 1,5 кг. У руках первісної людини рубило стало універсальним інструментом впливу на навколишній світ. Залежно від ситуації воно виконувало роль сокири, кайла, метального каменя тощо. Поява однотипних кам'яних знарядь на зразок рубила свідчить про зародження мислення, початок переходу до свідомої виробничої діяльності.
Середній палеоліт (150—35 тис. років тому)
Наприкінці раннього палеоліту природа зазнала значних змін: клімат став сухішим, відбулося деяке підняття поверхні, розпочалося чергове, але на цей раз найбільше похолодання.
Наслідки цих кардинальних зрушень у природі стали особливо відчутними у середньому палеоліті (мустьєрська епоха). Північна та більша частина Центральної Європи були закуті в льодовий панцир товщиною понад 600 метрів. На території України південна межа максимального зледеніння орієнтовно проходила повз такі сучасні міста: Львів, Ковель, Житомир, Кременчук, Миргород, Суми.
Зміни в природі змусили первісну людину пристосовуватися до нових умов існування. Помітне зменшення флори, зумовлене сухим різкоконтинентальним кліматом, поява нових представників фауни — мамонтів, шерстистих носорогів, північних оленів, печерних ведмедів та інших тварин, призвели до того, що традиційне для попереднього періоду збиральництво дедалі більше поступається місцем полюванню, яке відіграє у житті людини мустьєрсь- кої епохи вирішальну роль. У цей час помітно поліпшується технологія виготовлення знарядь праці, урізноманітнюються їхня форма та призначення: ручне рубило удосконалюється; з'являються кам'яні гостроконечники, що використовувалися як вістря для списів; набувають поширення скребла, якими обробляли шкури тварин.
Помітне ускладнення умов життя не зупинило поступального фізичного та розумового розвитку людини. Внаслідок еволюції на зміну архантропу в мустьєрську епоху приходить неандерталець (назва походить від місцевості у Німеччині, де було знайдено рештки кісток). Він був невисокий на зріст, сутулий, мав велику голову видовженої форми з низьким лобом і нависаючим надбрів'ям. Об'єм його мозку становив від 925 до 1800 см , особливо були розвинутими ділянки мозку, пов'язані з просторово-координаційними функціями та їхнім контролем. Неандерталець як більш розвинений тип людини попри складні умови існування, помітно розширив порівняно зі своїм попередником — архантропом ареал проживання. Знайдені археологами на території України 200 мус- тьєрських стоянок (Кіїк-Коба та Холодний Грот у Криму, Антонівка на Донбасі, Рихта на Волині, Молодово на Дністрі та ін.) — переконливе тому підтвердження.
Боротьба за існування змусила людину в середньому палеоліті виготовляти одяг із шкур тварин, інтенсивно заселяти печери, будувати штучні наземні житла, не тільки використовувати, а й добувати вогонь. Завдяки цьому людина стала більш захищеною і менш залежною від природних умов.
У мустьєрську епоху почали закладатися першооснови духовного світу людини. Неандертальські поховання в печерах Криму свідчать про зародження релігійних уявлень та вірувань, а знайдені на деяких стоянках кістки, різьблені геометричним орнаментом, з гравійованими на них контурами тварин і людей, рештками намальованих чор- ною фарбою ліній — про перші кроки образотворчого мистецтва.
Пізній палеоліт (35—11 тис. років тому)
Цей етап в історії людства порівняно з попередніми досить короткий, але він характеризується значними змінами в економіці, сфері соціальних відносин, мистецтві. Безперечно, центральною подією цієї доби стало завершення майже 35 тис. років тому процесу фізичного та розумового формування людини сучасного типу — Ьошо каріепк. Цю людину за місцем першої знахідки її кісток у гроті Кро-Маньйон (Франція) називають кроманьйонцем.
З появою кроманьйонців процес удосконалення та урізноманітнення знарядь праці пішов надзвичайно швидкими темпами. У пізньому палеоліті почали виготовляти кам'яні різці, ножеподібні пластини, наконечники списів, дротики тощо. Людина оволоділа технікою обробки кісток та рогів, з яких виготовляла собі гарпуни, шила, голки та ін. Кроманьйонці стали використовувати перші знаряддя з вкладишами, так звані складні знаряддя, винайшли списометальний пристрій. Інструментарій налічував майже 100 типів знарядь праці.
Останнє, четверте, зледеніння, що відбулося в пізньому палеоліті, перетворило колективне загінне полювання на диких коней, бізонів, північних оленів і мамонтів у основний вид занять кроманьйонців, який забезпечував їхню життєдіяльність. Поступово склалася певна спеціалізація мисливських колективів. Так, майже 20—14 тис. років тому на теренах України досить чітко виділяються дві зони з різним типом господарства: південно-східна — мисливців на бізонів, та північно- західна •— мисливців на мамонтів.
Помітне вдосконалення та урізноманітнення знарядь праці, підвищення продуктивності мисливства (кілька мисливців легко могли вполювати мамонта вагою 1—2 тонни) дали змогу кроманьйонцям відмовитися від виснажливих міграцій у пошуках їжі і вести більш осілий спосіб життя. Головним чином на берегах річок вони будували свої житла — землянки і напівземлянки, які у своїй сукупності утворювали первісне поселення — стоянку. Новим явищем пізньопалеолітичного періоду стало виникнення господарсько-побутових комплексів, що утворювалися зі стоянок, на яких розташовувалися житла, кількох заглиблених у ґрунт ділянок, де обробляли кремінь, кістку, ріг, а також із ям-сховищ і вогнищ за межами жител. На території України знайдено майже 800 пізньопалеолітичних стоянок (Радомишльська на
Житомирщині, Мізинська на Чернігівщині, Межиріць- ка на Канівщині та ін.).
Спільне осіле життя первісних людей, локальне скупчення поселень є свідченням не тільки прогресивних змін у економіці, а й суттєвих зрушень у сфері соціальних відносин. Пізній палеоліт — це час, коли на зміну первісному стаду прийшла родова община. Стрижнем родової організації суспільства був рід — об'єднання кровних родичів за материнською лінією. Головною особою роду була жінка, через те, що родовід за групового шлюбу міг вестися лише за жіночою лінією, крім того, вона виступала у ролі охоронниці сімейного вогнища та відала харчовими запасами. З появою кроманьйонців невпорядко- вані ендогамні статеві стосунки поступаються місцем екзогамним: виникає звичай, що забороняв шлюби між членами однієї родової групи. Це сприяло зближенню різних родів. На основі родинних стосунків відбувалася консолідація родів у племена, формувалася племінна організація суспільства, внаслідок чого поступово склався родовий первіснообщинний лад. Характерними рисами цього ладу були спільне володіння засобами виробництва і зрівняльний розподіл надбань праці.
Намагаючись пояснити механізм світобудови та визначити своє місце в навколишній дійсності, первісна людина в добу пізнього палеоліту активно формує першооснови власної релігійної свідомості: тотемізм — віру в спільного для конкретного колективу предка — певної тварини, рослини тощо; анімізм — віру в існування душі та духів, що нібито управляють усім матеріальним світом; фетишизм — поклоніння предметам неживої природи, віру в надприродні властивості матеріальних речей; магію — обряди, пов'язані з чаклунством, віщуванням, вірою в уміння людини викликати надприродні явища.
В епоху пізньего палеоліту помітного розвитку набуло духовне життя людини, про що свідчать знайдені фрагменти зразків прикладного та образотворчого мистецтва. Особливо часто при розкопках пізньопалеолітичних поселень зустрічаються фігурки птахів та стилізовані жіночі статуетки, «палеолітичні Венери». Жіночі зображення характеризуються пластичною виразністю та монументальністю і уособлюють уявлення первісної людини про єдність родового колективу. Палеолітичні малюнки тварин, зроблені кроманьйонцями на кістках або ж на стінах печер (наприклад, на Кирилівській стоянці було знайдено уламок бивня молодого мамонта, на якому вирізьблені голова птаха й 'можливо, черепаха), на думку фахівців, є елементами іисливського ритуалу, що імітував процес полювання і і здобич. З мисливськими обрядами, очевидно, пов'яза ь Й інші види мистецтва, існування яких підтверджу» гь археологічні розкопки, зокрема музика та хореогрг Лрія. Так, на стоянці Молодово було знайдено флейту, ві готовлену з кістки оленя, у Мі- зині — ансамбль ударни інструментів з кісток мамонта, пофарбованих червон ю фарбою, у Гагаріно — стилізовані статуетки жіночи фігурок у позі танцю. В цілому мистецтво пізнього п, неоліту свідчить про те, що розум людини в цей час ті/ ,ки пробуджується, а в її світобаченні життєвий досвід роду та власні спостереження тісно перепліталися з ф£і([тастикою та магією.
Мезоліт (10—6 тис. Гків тому)
По чаток мезоліту (середнього кам'яного віку) хронологічно збігається із дкінченням льодовикового періоду. Клімат м'якшає \ стає близьким до сучасного, що суттєво вплинуло наЛауну і флору. Традиційні для попереднього періоду о(л єкти полювання або ж вимирають, як мамонти та ш рстисті носороги, або ж відходять на північ. Тварини (які прийшли їм на зміну (кабан, вовк, лисиця, бобе] тощо), були значно дрібнішими і рухливішими. СамЛтому в мезоліті перед первісними мисливцями гострЛ* стали проблеми зміни прийомів полювання, винайдЛлня більш ефективної у нових умовах зброї, пошуку а/} .тернативних мисливству джерел харчування. Люди* > не тільки суттєво удосконалює старі знаряддя праґ' (вони стають меншими за розмірами, зручнішими та Є .юктивнішими), а й створює новий інструментарій для і зробки дерева — долото, сокиру, тесло, виготовляє вк Ладишеві знаряддя (ножі, кинджали, списи) з крем'яЛіми пластинами. Центральною подією розвитку первісн д техніки в добу мезоліту було винайдення першої «мехгЛіічної зброї» дистанційної дії — лука і стріли. Поява цйго знаряддя полювання мала надзвичайно важливі на, лідки: по-перше, суттєво зросла продуктивність пран* мисливців — вбивати тварин можна було зі значної ві стані, а птахів — на льоту; по- друге, вона сприяла пер будові соціального життя, оскільки людина могла о яа себе прохарчувати, багатолюдні мисливські колеї гиви розпалися і на зміну їм прийшла індивідуалізац я виробництва та споживання, помітно зросла роль парної сім'ї.
ВІ
Зникнення великих стадних тварин, зростання населення, масове винищення дичини внаслідок використання лука і стріл зумовили кризу мисливського господарства. У пошуках альтернативних засобів існування людина активніше починає займатися рибальством. Очевидно, спочатку це було варіантом полювання зі списом, гарпуном чи луком, але згодом техніка рибальства суттєво удосконалилася: були винайдені гачки, сіть з поплавками,
блешні з річкових черепашок, складна система загородок на річках та озерах, а також плоти зі зв'язаних колод, човни, видовбані зі стовбурів дерев, тощо. Криза мисливського господарства зумовила підвищення ролі не тільки рибальства, а й збиральництва. Головними об'єктами збиральництва були різноманітні їстівні рослини та ягоди, а також раки та молюски. Стабільності існування людини в епоху мезоліту сприяло приручення диких тварин (спочатку собаки, а потім — свині).
На території України налічується майже 1000 відомих нині пам'яток мезоліту (Мурзак-Коба та Фатьма-Ко- ба — у Криму, Гребениківська стоянка — на Одещині, Журавська — на Чернігівщині та ін.).
Неоліт (VI—IVтис. до н. е.)
Новий кам'яний вік (неоліт) був надзвичайно динамічним, переломним в історії людства. Англійський археолог Г. Чайлд назвав цей період неолітичною революцією. Суть її полягає в переході від традиційного присвоюючого господарства (мисливство, збиральництво, рибальство) до відтворюючого (землеробство і скотарство). Завдяки цьому люди не тільки досягли помітного зростання продуктивних сил, а й створили сприятливіші умови життя: їжа стала різноманітнішою, її добування стабільним, з'явилися харчові запаси. Перехід від присвоюючих форм господарювання до відтворюючих тривав протягом багатьох століть і мав свої особливості в різних регіонах. Фахівці виділяють у межах України дві культурно-господарські зони: південно-західну (лісостепове Правобережжя, Західна Волинь, Подністров'я, Закарпаття) — землеробсько-скотарську та північно-східну (лісостепове Лівобережжя, Полісся) — мисливсько-риболовецьку. Найві- домішими пам'ятками неолітичної культури є Кам'яна Могила поблизу Мелітополя, с. Микільська Слобідка на Київщині, с. Бондариха на Сіверському Дінці. До кінця 90-х років археологами виявлено майже 500 осередків життя доби неоліту, що представляють понад десяток неолітичних культур (дунайську, буго-дністровську, сурсь- ко-дніпровську тощо).
Неолітична революція сприяла злету людства до принципово нової економіки, нового способу життя. її характерними рисами були:
Винайдення і поширення якісно нових способів виготовлення знарядь праці. У добу неоліту традиційні форми обробки каменю — оббивання, сколювання, віджим — поступаються місцем шліфуванню, пилянню, свердлінню.
Виникнення нових видів виробництва та виготовлення штучних продуктів. У епоху неоліту людина перейшла від пасивного присвоювання дарів природи до активного перетворення навколишньої дійсності силою своїх розуму та рук. Саме в цьому процесі виникає виробництво керамічного посуду, прядіння, а згодом і ткацтво. Вироби з кераміки дали змогу не тільки тривалий час зберігати воду, сипучі продукти, а й готувати варену їжу. Випалена на вогні глина стала першим штучним матеріалом, котрий створила людина. Прядіння зумовило винайдення прясла — першого маленького колеса, яке, можливо, стало прообразом колеса в транспорті. Крім того, на основі прядіння виникло ткацтво, яке дало ще один штучний продукт — тканину.
Перехід до осілого способу життя. Землеробство і тваринництво були продуктивнішими, ніж мисливство і збиральництво. З появою харчових запасів життя людини стало стабільнішим, міграцію замінила осілість. Про перехід до осілого способу життя в добу неоліту свідчать побудова постійних жител, поява численних поховань померлих недалеко від осель та ін.
Активне формування стад свійських тварин, використання їх як тяглової сили. Перехід у неоліті від мисливства до скотарства зумовив приручення майже всіх великих домашніх тварин — бика, свині, кози, вівці. Лише коня одомашнили вже в мідному віці. З появою примітивного наземного транспорту (саней та волокуш) людина починає використовувати худобу як тяглову силу.
Суттєві зрушення в демографічній сфері. Значне зростання населення зумовлює помітне збільшення кількості та розмірів поселень, щільності їх забудови. Як свідчать археологічні розкопки неолітичних поховань, зростає тривалість життя людини (в середньому її вік становив уже ЗО — 32 роки). Деякі фахівці твердять, що внаслідок поліпшення умов життя відбувся неолітичний «демографічний вибух» і населення земної кулі зросло з 5 до 80 млн осіб. Інші вважають, що у не<злітичну епоху лише дещо зменшилася дитяча смертність .
Перехід до землеробства і скотарства сприяв помітним змінам в організації суспільного життя: зростанню ролі парної сім'ї, розквіту племінної організації суспільства, зародженню інститутів родової влади (поява в похованнях доби неоліту владних символів — кам'яних булав). Цей перехід суттєво вплинув і на світобачення людини, її духовний світ. Землеробський цикл, сезонне розмноження домашніх тварин вимагали розширення традиційного інформаційного кола, виникала необхідність накопичення нових знань. За нових обставин життя неолітична людина мусила не тільки враховувати кліматичні зміни та сезонний кругообіг явищ природи, а й передбачати їх. Під впливом нових знань про навколишній світ примітивна мисливська магія дедалі більше поступається місцем розвинутим землеробським та скотарським культам.
У період неоліту зародилася селянська (землеробська) цивілізація, яка незабаром стала панівною в Європі, аж до виникнення і широкої розбудови міст. її характерними рисами є аграрна економіка; ручна праця; мінімальне споживання і простий побут; уповільнений темп життя; органічне занурення в природу і залежність суспільного розвитку від природно-кліматичних ритмів; природно-демографічна саморегуляція (збільшення кількості харчових продуктів зумовлює посилене розмноження, зменшення — вимирання).
Енеоліт (IV—ЦІ тис. до н. е.)
Мідний, або мідно-кам'яний вік (енеоліт), був перехідним етапом від кам'яного періоду до епохи металу, часом остаточного утвердження домінуючої ролі відтворюючого господарства. У пошуках сировини для виготовлення знарядь праці давні люди натрапили на чисту самородну мідь, поклади якої виходили на земну поверхню. Вчені вважають, що мідь спочатку сприймалася як варіант м'якого каменю або глина. І лише згодом людство навчилося обробляти мідь — від холодного кування до
1Див.: Чмихов М. О., Кравченко Н. М., Черняков І. Т. Археологія та стародавня історія України. — К., 1992. — С. 94, 9 7; Алексеев В. П. Становлениечелбвечества. — М., 1984. — С. 441.
плавлення та ливарства. Регіонами, де розпочалася обробка міді, були Балкани, Подунав'я (Трансільванія), Закавказзя, звідки мідна руда та вироби потрапили на територію України. Згодом з'явилися копальні мідної руди на Донбасі.
Поступове витіснення кам'яних знарядь праці мідними, перехід від мотичного землеробства до ранніх форм орного з використанням тяглової сили бика сприяли зростанню продуктивності праці, пожвавленню примітивних обміну та торгівлі, розвитку майнової диференціації. Ці процеси створювали передумови для розкладу первіснообщинного ладу. Саме в енеоліті розпочинається перший великий суспільний поділ праці, в основі якого лежало виділення пастуших племен. Землероби, тяжіючи до осілості, винайшли рало, змайстрували стіл, склали піч, побудували великі укріплені поселення, а скотарі, схильні до міграції, приручили коня, активно експлуатували колісний транспорт, удосконалювали зброю.
Найяскравішою археологічною культурою доби енеоліту була трипільська культура (IV—III тис. до н. е.). її назва походить від с. Трипілля на Київщині, поряд з яким В. Хвойкою 1893 р. було виявлено першу пам'ятку цієї культури. Ареал поширення трипільської культури сягає 190 тис. км , що нині входять до територій України, Молдови та Румунії (лише в Україні знайдено понад 1000 трипільських пам'яток).
Історики досі не дійшли спільної думки щодо походження трипільців. Одні переконані, що трипільська культура має автохтонне походження і сформувалася на ґрунті буго-дністровської неолітичної культури (В. Даниленко,
В. Маркевич). Другі вважають трипільців прафракійця- ми, що прийшли з Нижнього Подунав'я і Балкан (О. Тру- бачов, Д. Телегін). Треті схильні до синтезного підходу: трипільська культура є наслідком взаємодії давніх автохтонних культур та неолітичних культур Балкано-Дунай- ського регіону (І. Черніков).
Трипільська культура багатогранна і самобутня. її характерними ознаками в економічній сфері були зернове землеробство; поступове витіснення мотики ралом; присе- лищний характер тваринництва; поява мідних знарядь праці при збереженні домінування кам'яних і крем'яних; у сфері суспільних відносин — перехід від матріархату до патріархату; зародження міжплемінних об'єднань; формування ієрархічної структури родів; збереження великої сім'ї, що складалася з кількох парних сімей як основної суспільно-економічної ланки; зародження елементів приватної власності; у сфері побуту — побудова великих глиняних будівель, утворення гігантських протоміст з населенням майже 15 — 20 тис. жителів; міграція поселень через виснаження землі кожні 50—100 років; розписна плоскодонна кераміка з орнаментом, що виконаний жовтою, червоною та чорною фарбами; у духовній сфері — домінування символів родючості, матеріалізація їх у символи добробуту — жіночі статуетки, зображення сонця, місяця, води, глиняні фігурки тварин.
Будучи своєрідною зв'язуючою ланкою між Заходом і Сходом, трипільська культура за рівнем свого розвитку впритул наблизилася до перших світових цивілізацій Малої Азії та Єгипту, але, на жаль, лише наблизилася. Похолодання, порушення екологічного балансу, зумовлене екстенсивним характером господарювання, протистояння трипільських общин західного і східного регіонів, наростаючий тиск на землі трипільців скотарських степових племен призвели до занепаду трипільської культури, яка н1е змогла повністю реалізувати свої потенційні можливості .
У добу енеоліту територія України стала ареною протидії та взаємодії трьох потужних етнічних потоків: носіїв трипільської культури, скотарсько-землеробських племен, що прийшли з Північно-Західної Європи (культура кулястих амфор), та численних євразійських скотарських степових племен (середньостогівська, ямна культури). У сучасній історичній та народознавчій літературі існує твердження, що трипільці — прямі предки українського народу. Однак, намагаючись у глибинах історії розгледіти обличчя наших далеких пращурів, слід пам'ятати: по-перше, інформація про найдавніші часи обмежена, фрагментарна і тому дуже рідко дає змогу дійти однозначних категоричних висновків; по-друге, давні археологічні культури, як правило, характеризуються етнічною невизначеністю; по-третє, протягом кількох тисячоліть після занепаду трипільської культури до етногенезу українців через низку обставин були причетними чимало інших етнічних утворень від племен до цілих народів, і тому, очевидно, варто утриматися від поспішного проведення прямої родової лінії від трипільців до українців. Водночас нині не підлягає жодним сум-
1Див.: Історія України: нове бачення: V 2 т. — К., 1995. —
Т. 1. — С. 15 — 16.
нівам твердження про те, що окремі елементи трипільської культури (система господарювання, топографія поселень, декоративний розпис будинків, мотиви орнаменту на кераміці та ін.) стали невід'ємною частиною сучасної української культури.
Бронзовий вік (II — І тис. до н. е.)
Доба бронзи, що тривала майже тисячу років, позначилася суттєвими змінами в господарському, політичному та культурному житті суспільства. Свою назву вона отримала від штучного металу —бронзи (сплав міді з оловом, свинцем, миш'яком або сурмою). Перші бронзові вироби, виготовлені на Кавказі та Балканах, почали поширюватися на території України вже на початку II тис. до н. е. Поступово в XV—IX ст. до н. е. було налагоджено місцеве виробництво: в Донецькому басейні сформувався центр металургії, а в Карпатсько-Дунайському регіоні — металообробки (всього археологами досліджено на території нашої республіки понад 10 бронзоливар- них майстерень). Винайдений метал був міцніший за мідь, мав меншу температуру плавлення, що значно спростило технологію обробки (його можна було виплавляти в примітивних печах або на звичайних вогнищах). Ці переваги сприяли поширенню та утвердженню бронзи як основного матеріалу для виготовлення знарядь праці, зброї, прикрас. Однак цілком витіснити мідні та кам'яні вироби їй так і не вдалося.
У бронзовому віці суттєво впливали на суспільний розвиток такі чинники:
зміна кліматичних умов (збільшення вологості);
підвищення завдяки бронзі продуктивності знарядь праці та боєздатності зброї;
активізація міграційних процесів.
Саме під впливом цих чинників поглиблюється спеціалізація в господарському житті: на мікрорівні це знаходить свій вияв у самостійному розвиткові металургійного виробництва, на макрорівні — завершується перший великий поділ праці — скотарство відокремлюється від землеробства. Спеціалізація зумовила відособленість господарського та культурного розвитку певних спільнот людей (археологи нараховують до ЗО окремих культур), сприяла підвищенню продуктивності праці, що стимулювало появу додаткового продукту, а згодом — посилення міжплемінних контактів (війни, торгівля). У цей час на території сучасної України сформувалися три етнокультурні зони, що суттєво відрізнялися типом господарювання, етнічним складом населення та пануючими віруваннями — Степ (ямна, катакомбна, зрубна археологічні культури), Лісостеп та Полісся (тшинецько-комарівська, бі- логрудівська, бондарихінська археологічні культури).
На теренах степової України домінувало скотарство. У добу бронзи перевага надавалася приселищному типу скотарства. Населення степу знало й культуру землеробства. Брак земель, складність їхньої обробки, жорсткі кліматичні умови (майже щорічні посухи та суховії) змушували зосереджувати основну частину посівів у заплавах, що забезпечувало порівняно високу ефективність. Однак наприкінці II тис. до н. е. роль землеробства в цьому регіоні гранично звузилася, бо розширення площ орних земель суттєво зменшило кількість пасовиськ, що спричинило занепад скотарства. Крім того, оранка заплавних земель порушила біобаланс: почали міліти ріки, вигорати степи, чимало земель стало непридатними для господарського використання.
У лісостеповій зоні були найсприятливіші умови для землеробства. Найпоширенішою стала підсічно-вогняна модель обробітку землі, що полягала у вирубуванні та випалюванні прилеглої до поселень ділянки лісу. З часом у цьому регіоні з'явилося орне землеробство. Необхідність освоєння глинистих та суглинистих підзолів, які були дуже родючими, але надзвичайно важкими для обробітку, підштовхнула процес розвитку знарядь праці, зумовила появу саме в добу бронзи рала. У Чернігівській, Сумській та Запорізькій областях археологами знайдені залишки архаїчних дерев'яних плугів. Віднайдені на деяких поселеннях, що датуються бронзовим віком, кістки волів, а також наскельні малюнки Кам'яної могили підтверджують факт використання биків як тяглової сили. Основним знаряддям праці для обробки землі в цей час були мотики. Серед тогочасних знарядь праці своєю формою та ефективністю особливо виділялися волинські серпи, які на початку бронзової доби виготовляли з кременю та кварциту, а з середини II тис. до н. е. — з бронзи. Найпоширенішеними культурами в лісостепових районах були ячмінь, просо, овес, боби.
На Поліссі сформувався іншиїї тип господарювання. Тривалий час побутувала думка, що в цьому регіоні через несприятливі кліматичні умови, відсутність значного демографічного потенціалу, заболоченість (менше третини всієї площі Полісся — сухі, незаболочені ділянки) аж
до перших століть нашої ери не знали землеробства. Останні розвідки археологів засвідчили, що південне Полісся є одним з найдавніших землеробських районів на території України. Згідно з гіпотезами, Прип'ять для Полісся відігравала таку саму роль, що Ніл для Єгипту, тобто створювала сприятливі умови для примітивного землеробства: зерна пшениці, полби, ячменю, проса та льону кидали в необроблений вологий ґрунт, удобрений родючим наносом. У бронзову добу головною формою землеробства в цьому регіоні було підсічно-вогняне. Орне землеробство, очевидно, що не розвивалося.
У степах Північного Причорномор'я та Надазов'я різ- новекторні історичні процеси (міграції, війни, культурні впливи) були інтенсивнішими, що спричинило появу ви- сокорозвиненених культурних утворень. Лісостеп та Полісся розвивались повільніше через віддаленість від осередків світової цивілізації, екстенсивне господарювання.
Під впливом радикальних змін у господарюванні в добу бронзи відбулися кардинальні зрушення у сфері суспільних відносин:
помітно зростала роль чоловіка в землеробстві, скотарстві, обміні, у всіх сферах суспільного життя, що зумовило еволюційну заміну матріархату патріархатом, утвердження ведення родоводу по батьківській лінії;
завдяки зростанню продуктивності праці з'явився додатковий продукт, який поступово концентрувався в руках окремих осіб, що спричинило спочатку майнову, а з часом і соціальну диференціацію суспільства;
з великосімейної громади виокремилося мала сім'я найближчих кровних родичів (чоловік, дружина, діти);
у процесі інтеграції суспільства формувалися союзи племен, що було зумовлено зростаючими масштабами виробництва та обміну, загостренням внутріплемінних відносин на основі прогресуючої майнової диференціації, потребою захисту власних територій та матеріальних цінностей;
ускладнювалася суспільна організація, створювалися особливі органи керівництва союзом племен, виокремився стан воїнів.
Отже, бронзовий вік в історії України був динамічним періодом. У суспільному житті відбулося декілька кардинальних зрушень. Завершився перший великий суспільний поділ праці — виділення скотарських племен з поміж інших; починають формуватися етнічні спільноти людей; майнова та соціальна диференціація суспільства дедалі помітніше впливала на історичний процес.