Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Департамент освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації

Дніпропетровське відділення МАН України

Відділення: філологічне

Секція: українська мова

Газетний заголовок: структура, види, функції

Роботу виконав:

Козуненко

Владислав Анатолійович,

учень 11 классу

Керівник:

Хоменко Ольга Миколаївна,

вчитель української мови та літератури

вищої кваліфікаційної категорії,

вчитель-методист

Дніпропетровськ – 2013

Зміст

І. Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

ІІ. Газетний заголовок, його види і функції 13

2.2. Теоретичні основи дослідження тропів у публіцистиці 23

2.3. Метонімічні конструкції в газетних заголовках 26

2.4. Стилістичні можливості метафори 38

2.5. Роль епітета в заголовках 54

2.6. Перифрази – художньо-зображувальний засіб публіцистики 60

2.7. Функції порівнянь у мові преси 72

ІІІ. Висновки 77

ІV. Список використаної літератури 82

Додатки

І. Вступ

У наш час, коли все більшого значення набуває розвиток засобів масової комунікації, вивчення особливостей мови преси справедливо посіло гідне місце в українській мовознавчій науці [Шаповалова Г. Новотвори ].

Лексична система мови засобів масової інформації (ЗМІ) – найекономічніша система сучасної української мови. Загальновідомо, що у сфері ЗМІ найсильніше виявляються процеси, які характеризують саме життя мовного організму, найбільше зосереджені інновації, під якими розуміють новотвори, зумовлені перерозподілом значень у видах і жанрах мовлення або відродженням з минулих періодів розвитку мови, що природно, адже однією з основних функцій ЗМІ є інформативність і новизна.

Дослідження мови публіцистики і закономірностей її розвитку в сучасну епоху становить одну з провідних наукових проблем українського мовознавства.

За спостереженням українських мовознавців, мова публіцистики має свої власні принципи відбору і використання мовних засобів, покликаних привертати увагу читача. Зокрема, в цьому жанрі все виразніше виступає тенденція до використання експресивно-емоційних засобів мови. У мові газети завжди вживається певна кількість стандартних, традиційних засобів вираження, які полегшують швидке сприймання змісту матеріалів.

Динаміка соціальних процесів, аналітичність преси, активна дієвість ЗМІ безпосередньо визначають особливості функціонування мови у сфері журналістики. Поліфункціональність засобів масової комунікації вимагає гнучкості, масовості, постійної динаміки розвитку суспільства, оновлення. Усе це зобов’язує підходити до мови газети як до явища, в якому відбуваються важливі динамічні процеси у зв’язку з її функцією бути засо-бом спілкування в умовах розвитку незалежності та демократизації.

Оскільки мова є матеріалізацією мислення взагалі, то мова газети, що відбиває складні соціальні процеси, матеріалізує не тільки особисту, але й передусім суспільну свідомість, впливає на вироблення громадської думки, допомагає в формуванні певного типу соціальної поведінки людини. Засоби масової інформації відіграють дуже важливу роль, бо саме через них прищеплюються й утверджуються нові «модні» слова й вислови. Саме вони, ЗМІ, часто формують громадську думку щодо мовного узусу.

Таким чином, мова преси відбиває процеси семантичного та емоційно-експресивного розвитку лексики, зміни в частоті і в сфері вживання слів, їх сполучуваності, наочно відображає виникнення нових словосполучень у зв’язку з появою нових предметів і понять, із ознакою нових смаків та уподобань, з поглибленням людського пізнання [10, 142].

Мова газети – найрухливіший стиль мови. У газеті слова отримують пер-шу апробацію. Мову газети досліджено з різних боків: лексика, синтаксис, стилістика.

М. А. Жовтобрюх, В. В. Лобода у передмові до праці «Мова сучасної масово-політичної інформації» зазначають: «Мова масово-політичної й ді-лової інформації – мова газет, радіо, телебачення – відіграє дедалі більшу роль у розвитку кожної сучасної літературної мови, в збагаченні її словника, в лексичному і граматичному нормуванні, в розкритті стилістичних мож-ливостей.

Преса, радіо, телебачення якнайтісніше пов’язані з повсякденним життям суспільства, вони активно відбивають усі характерні ознаки мовного процесу нашої доби. Дослідження мови масової інформації, нерозривно пов’язане з проблемою ефективності ідеологічної роботи, надзвичайно актуальне в теоретичному й практичному відношенні» [4, 5].

Мовознавство має певні досягнення в дослідженні мови масової і ділової інформації, особливо мови періодичної преси. Ці досягнення по-в’язані з іменами таких провідних вчених, як Г.О. Винокур, В.В. Виноградов, І. К. Білодід, В. Г. Костомаров, Г. Я. Солганик та ін. Мові української преси дожовтневого періоду присвячені фундаментальні праці М. А. Жовтобрюха ( Мова української преси (до середини 90-х рр. ХХ ст.; кінець ХІХ – початок ХХ ст.).

У монографії «Мова сучасної масово-політичної інформації» вивчається і теоретично узагальнюється величезний позитивний досвід мови масово-політичної інформації у таких аспектах: співвідношення загальномовних і специфічних (термінологічних) засобів у мові масової інформації, логічно-інформативна спрямованість публіцистики та її мовне забезпечення, роль художньої деталі, емоційність та її допустимий обсяг у мові публіцистики, штампи необхідні й надлишкові, заклично-мобілізуюча роль заголовка в мові масової інформації, розмовне джерело як один із засобів постійного онов-лення мови публіцистики.

Предметом уваги дослідників були центральні газети, а мовні особливості газет «Вісті Придніпров’я», «Україна молода», «Урядовий кур’єр» за 2006, 2007 роки не були досліджені.

Актуальність дослідження визначається необхідністю наукового і всебічного вивчення особливостей функціонування тропів у газетному заголовку.

Інтерес до газетного заголовка як до об’єкта лінгвістичного дослідження виник на рубежі п’ятдесятих – шістдесятих років (спеціально газетному заголовку присвячено праці А. Бессонова (1958), Б. І. Фоміних (1960), В. Г. Костомарова (1966), В. П. Вомперського (1966), А. С. Попова (1966), В. М. Ронгинського (1968), Н. Є. Бахарева (1970, 1971), Е. П. Боярченко (1974), А. А. Сафонова (1973, 1980) та ін.). Такий інтерес невипадковий, бо, за спостереженням дослідників, саме в ці роки суттєво ускладнилась структура газетного заголовка, значно розширилося коло його функцій, серед яких зростає роль впливової функції. Дослідженню цієї функції спеціально присвячена праця Л. А. Кисельової (1971). Такий короткий мовний твір, як заголовок, що виконує при цьому складне функціональне навантаження, закономірно привертає увагу лінгвістів.

Активно вивчаються окремі прийоми, що створюють виразність, «актуалізують» газетний заголовок, описуються характерні для заголовка синтаксичні конструкції, але жодне з досліджень не спирається на апарат теорії фігур – спеціальних засобів виразності. Це веде до того, що прийоми актуалізації заголовків описуються не як цілісна система, окремі елементи якої співвіднесені з окремими змістовими елементами, з окремими функціями заголовка, а як відкритий ряд досить випадкових прийомів, що служать спільній функції актуалізації заголовка. Фіксуються лише окремі вказівки на співвіднесення названого прийому з названою функцією. Ряд прийомів опиняються взагалі поза межами зору дослідників.

Так, проблема співвіднесення структури заголовка з його функціями і, глибше, змістом, при спільному інтересі до газетного заголовка залишається не лише нерозв’язаною, але фактично й непорушеною.

Розв’язання цієї проблеми і є метою, з якою пов’язана ця дипломна робота.

Мета роботи – виявити роль фігур того чи іншого типу у виконанні заголовком тих або інших функцій з урахуванням змісту заголовка. У зв’язку з поставленою метою розв’язується допоміжне завдання – побудова структурно-функціональної класифікації тропів і головне завдання – аналіз функціонування тропів різних типів у газетному заголовку.

Наукова новизна дипломної роботи полягає, з одного боку, в тому, що теорія фігур (тропів) уперше застосовується до газетного матеріалу. Тим самим газетний заголовок уперше описується системою зображальних засобів. З іншого боку, наукова новизна в тому, що фігури як система вперше описуються на однорідному, об’єднаному спільними комунікативними завданнями українському матеріалі.

До цього часу немає праць, присвячених фігурам у рекламі, мові масової комунікації, тобто там, де роль впливової функції особливо значуща. Фігури вивчаються переважно на різнорідному матеріалі художньої літератури, де їх функціонування вкрай затемнене складним символічним навантаженням і тісною взаємодією з іншими експресивними засобами, особливо тропами.

Теоретична значущість дослідження полягає в тому, що в ньому структурні особливості заголовка вивчаються системно, співвідносяться з планом змісту. Пропонована класифікація фігур, апробована на матеріалі дослідження, являє інтерес для стилістів, працюючих в царині теорії фігур.

Практична значущість роботи полягає в тому, що системне вивчення заголовка у зв’язку з його функціями відкриває можливість давати практичні рекомендації, запобігати помилкам. Результати роботи можуть бути безпосередньо використані в теорії та практиці редагування, а також при складанні навчальних посібників для студентів-журналістів.

Матеріалом дослідження є заголовки україномовних газет – «Вісті Придніпров’я», «Україна молода», «Урядовий кур’єр» – за 2006, 2007 роки. Вибір газет зумовлений тим, що вони мають суспільно-політичну орієнтацію й тому вирізняються особливою виразністю мови.

Методи дослідження. Для класифікування фігур використовувався метод диференційних ознак. В основній частині роботи застосовувався описовий метод.

Структура роботи. Робота складається із вступу, основних розділів, висновків і списку використаної літератури.

Зміст роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються мета і завдання дослідження, перераховуються методи дослідження, обґрунтовується теоретична і практична значущість роботи.