12.)Болгарський революційний рух 1860-70хр.

2пол.19 ст. період боротьби болгар за свою незалежність.Це час коли болгари завершують свою боротьбу за церковну самостійність.В Болгарії виник рух за унію з катол.церквою,що очолив Цанков.Наприкінці 60-х рр.19 ст. Константинопольська патріархія втратила реальну владу.28 лютого 1870 р. Порта проголосила незалежність болг. церкви.Також в 60-70 рр. розпочався рух за звільнення від османського гніту.Його очолив Раковський.В цей час болгарські емігранти починають створювати різні революційні організації серед них Болг.таємний центр.комітет,що орієнтувався на Румунію.Вони виробили програму "Політ. відносин сербів і болгар".Але згодом ця ідея була замінена на створення болгарсько-турецької дуалістичну монархію.В 1869 р. було створено БРЦК.Його створили в Бухаресті Каравелов і Левський.Політич. орган-Свобода.Вони вимагали створити демокр. республіку,а комітет мав бути тимчасовим урядом.Восени 1875 р. створено новий револ.комітет,що хотів підняти повстання намічене на 1876 р.проти Османського гніту. Але через низку причин воно почалось не 1травня а 20 квітня.Повстанці створили тимчасовий уряд.Але через малу підтримку у населення і через каральні операції повсталі зазнали поразки.Загинув також відомий діяч Христо Ботев.Повстання завершилось в червні 1876. В грудні 1876 р. за ініціативою Росії в Стамбулі було скликано конференцію для вирішення балканських проблем.На ній було вирішено дати Боснії,Герцоговині і Болгарії статусу автономних провінцій.Порта була проти мотивуючи тим,що в прийнятій нею конституції є пункт,що проголошував надання національним меншинам всіх необхідних прав.12 квітня 1877 р. Росія проголосила війну Туреччині,яка завершилась в січні 1878 р. в Адріанополі перемогою Росії. Між ними був підписаний договір у Сан-Стефано 3 березня 1878р.Згідно з ним мало утворитися Князівство Болгарія до складу якого мали увійти Мізія,Пд. Добруджа,велика частина Македонії і Фракії.Але цей договір був переглянутий на Берлінському конгресі.Берлінський договір передбачав створення Князівства Болгарія і Східну Румелію,Фракію і Македонію повернути Османській імперії. Згодом 23 лютого 1879 р. було скликано установчі збори в Тирново.29 квітня було прийнято Тирновську конституцію,що затвердила конст.монархію.Монарх міг приймати закони,розпускати народні збори,але його обмежував парламент.Народні збори поділялись на Велике і звичайні.Великі збори могли вносити поправки до конституції,а звичайні-приймали бюджет,і менш важливі закони.Конституція передбачала демократичні перетворення в країні.Було обрано князя-Олександра Баттенберга.Ці події визначили Болгарію як самостійну державу.

13. Відновленя Болгарської держави та її внутрішній розвиток наприкінці 19 ст. – на поч.. 20 ст.

Сан Стефанський мирний договір був переглянутий Берлінським конгресом (липень 1878 р.). Після виникнення Великої Болгарії, яка опиралася повністю на російського імператора, на цьому конгресі прийняли рішення урізати нову державу. У Болгарії були відібрані Македонія, Сх. Фракія та вихід до Егейського моря. Інша територія країни була розділена на дві частини і залишилася подвладною Туреччини. На північ від Балканських гір було утворено князівство Болгарія, а на південь - Східна Румелія, керована губернатором, призначеним султаном. У 1879 році Великі Народні збори (парламент) прийняли Тирновску конституцію, витриману в дусі ліберальних традицій. Ця конституція визнала всі основні види свободи: слова, друку, партій, зборів і захистила приватну власність. Німецький князь Олександр Батенберг, вибраний Великим народним зібранням, очолив державу. Відразу ж виникли певні труднощі: протистояння між лібералами і консерваторами, виникли дипломатичні проблеми з сусідніми країнами та Росією. У результаті всенародного руху 18 вересня 1885 року було проголошено З'єднання князівства Болгарія і Східної Румеліі. Це сталося всупереч волі великих сил. Відразу після цього сербський король Мілан оголосив війну Болгарії. Бухарестський договір 1886 року визнав статус об'єднаної Болгарії. Влітку цього ж року князь Батенберг в результаті змови офіцерів - прихильників Росії був скинутий. Але голова Народного зібрання С. Стамболов організував контрпереворот і закликав Батенберга повернутися В липні 1887 р. Велике народне зібрання обрало князем Фердинанда Кобурзького, але до 1894 р. країною керував Стамболов, якому було доручено очолити уряд. Цей уряд проводив антирос. політику. Використовуючи невдоволення прихильників Росії, болгарський князь змусив Стамболова подати у відставку. Новий уряд очолив один з лідерів Народної партії Стоїлов. Т. ч. Фердинанд затвердив свій авторитет і незабаром проголосив незалежність Болгарії, а себе її царем, в Тирново 22 серпня 1908 року. Одночасно з цим і формально була відкинута залежність від Туреччини, навязанна Берлінським договором. Нові економічні відносини, створені розвитком капіталізм дали поштовх організованому робочому руху. У 1891 році була створена Болгарська соціал - демократична партія. В 1894 році Д. Благоєв заснував Болгарську робочу соціал - демократичну партію. Впродовж 1881 р. було ств. три партії – ліберальну, Прогресивну та Радикальну. Домінуюючою була Прогресивна партія, створена молодоконсерваторами.Найбільш впливовою силою в країні виявилась Радикальна Партія, що формально вважалась послідовницею ідей С.Марковича. вона виступала за проведення демократ.реформ, зменшення податків, проти засилля бюрократії.