8.)Центрально-Східна Європа в міжнародних відносинах часу Першої світової війни.

Найбільш глобальні континентальні плани щодо народів і країн Центрально-Східної Європи мала Німеч.з її шовіністичною доктриною германізму. Ще напередодні війни,впродовж1891-1914рр.була сформ. пангерманська концепція "Міттельєвропи"тобто створ."Серединої Європи". Під час воєнного конфлікту певну популярність у Німеч. здобула концепція "Серединої Європи".За нею Німеч.повина вступити у світову війну щоб очолити напівсамостійні держави Європи-сателітів кайзерівської Німеч,яка мала повстати після її закінчення.Між Росією і Зх.державами повина утв."Середина Європи" ядро якої мав скласти союз Німеч.і Австрії.При цьому головною загрозою цим планам вважалася Росія яку небхідно повернути на Схід відрізати від морів і поділити.В Австро-Угорщині сформ.австр.ідеї створення "Серединої Європи".Зокрема, переважала ідея, згідно якої Австрія розглядалася як осердя віднобленої СР і від Пн.і Балтійського морів до Адріатичного і Чорного моря з центр.пунктом у Відні.У Росії де із середини 19ст. поширилась традиція розгл.великий простір від Балтики до Адріатики як виключно"словянський світ"в результаті війни передб.суттєве послаблення Австро-Угорщини і визволення "захоплених у полон римо-католицьким світом" словянських народів.Своєю істор.місією рос.уряд вважав також захоплення Контантинополя і проток, що повинно було призвести до розпаду Порти.Росія повинна була б грати провідну роль на Балканах,і можливо,на Близькому Сході.Але ці погляди здійснились після Більшовицького перевороту 1917р.У грудні 1917р.між Росією та Німеч.було укладено перемиря,незабаром поч. переговори делегацій Четверного Союзу та Росії у Бресті і 3 березня 1918р. ними було підписано Брестський мир.Прибалтика і частина Білорусії переходили під контроль Німеч.Росія виводила свої війська з України та Фінляндії, визнала самостійність проголошеної УНР.Політика Англії та Франції в Центрально-Східній Європі визначалася серією таємних угод,підписаних цими країнами під час війни.Угоди суперечали популярним ідеям післявоєнного влаштування Європи за нац.ознакою.Франція забезпечила собі згоду Росії щодо франкоорієнтованого Рейнланда,погодились взамін на це залишити Польщу за Росією (договір від 11березня1917р.)а згідно угоди Сайкс-Піко1916р. Англія і Франція домовились відібрати від Порти її арабські провінції і поділити їх між собою,а Константинополь і протоки віддати Росії. Італія за Лондонським договором 1915р.повинна була отримати суверенітет над мільйонами німецькомовних тірольців і сербами та хорватами Далмації.Підписаний17.06.1916р.договір з Румунією в свою чергу віддавав їй всю Трансільванію та більшу частину Баната і Буковини,Схід зазначити, що до останього року війни союзники,не бажали розвалу Габсбурзької монархії.Але пізніше почали заохочувати нац.визвольні рухи пригноблення народів імперії і зробити самовизначення "метою війни".

9. Суспільно - політична криза Османської імперії в др.Пол .. 18 - Перш. Пол .. 19

        До кінця ХVIII століття військово-ленна система Османської імперії перестала відповідати вимогам часу. Економіка Туреччини, спрямована на підтримку і розвиток потужної військової машини, здатної охороняти кордони імперії, не тільки не розвивалася, але і знаходилася в стані кризи. Це виражалося в появі нових форм власності, розквіті відкупної системи і лихварства, що не відповідають основним державним принципам Порти - жорсткої централізації і контролю за власністю на землю. У політичному плані криза влади вилився в ріст сепаратистського руху всередині імперії, коли бунтівні паші виступали зі зброєю в руках проти влади султана. У кінці XVIII - першій половині ХІХ століття такі виступи стрясають Албанію, Боснію і Герцеговину та навіть центр імперії - румелійського вілайєт. Особливу небезпеку для Стамбула представляв реформований яничарський корпус і недіючі в перервах між війнами башибузуки. Ті й інші використовувалися місцевими феодалами, були легкі на підйом і відважні в бою.Перші спроби реформування як самої системи землекористування (спахійской системи), так і турецької армії зробив султан-реформатор Селім III (1789 - 1807).Він зіткнувся не тільки з опором турецьких феодалів, а й з яничарськими бунтами, а так само з селянськими заворушеннями, викликаними заміною старої податкової системи появою посередника між спахіїв і селянином - так званого "чифтлік-Сахіб", що подвоїла експлуатацію на селі. Ситуація ускладнювалася падінням військової могутності імперії, ураженнями у війнах. В останній чверті XVIII століття в мирні договори Туреччини з тими, котрі воювали з нею європейськими державами стали включатися і пункти, що стосуються стану підвладного Порті християнського населення Балканського півострова. Так, по закінченні російсько-турецької війни 1768 - 1774 рр.. в текст Кючук-Кайнарджійського мирного договору було внесено право Росії захищати інтереси православного населення Туреччини, а по Систовським світу 1791 р., що знаменувала переможне закінчення війни Росії в союзі з Австрією проти Туреччини, передбачалося проведення реформ в прикордонному з Австрією пашалика Туреччини - Белградському.