59. Політика Німецької, Російської і Австро - Угорської імперії на польських землях в ін. Підлогу .. 19 ст. - На поч. 20 ст.

Політика Росії, Німеччини та Австрії в польських землях у 60-х рр.. XIX в.-1914 Розвиток ситуації в польських землях у цей період визначалося насамперед протекавшими в них соціально-економічними процесами і національною політикою метрополій. Політичний та національний гніт більш важкі, ніж у попередній період, форми прийняв у Царстві Польському. Досить сказати, що практично з 1863 до 1915 р. там зберігалося військовий стан, хоча до революції 1905 р. серйозних хвилювань чи заворушень не було. Після 1864 лейтмотивом російської політики в цій провінції стало так зване злиття польських земель з центральною Росією. На Царство Польське були распрстранени багато реформ, вже проведені в Росії-аграрна, військова, судова, але воно не отримало міського та земського самоврядування, суду присяжних, тієї обмеженої свободи друку, якої користувалося російське суспільство. Сільське (гміни) самоврядування перебувало під контролем російських чиновників.Практично повністю було знищено адміністративна автономія Царства Польського, скасовано Державний та Адміністративний поради, відомчі комісії, окремий бюджет. Всі органи місцевої влади - адміністративні, судові, фінансові, шкільні, поштові були підпорядковані відповідним міністерствам у Петербурзі.Після смерті графа Ф. Берга у 1874 р. було ліквідовано пост намісника Царства Польського. Сама назва провінції в офіційних документах було замінено на Прівіслінскій край.Чиновники-поляки майже поголовно були замінені російськими, в той час як у першій половині XIX ст. лише незначна кількість державних службовців, головним чином вищого рангу, були вихідцями з Росії. Поляки могли робити кар'єру на державній службі, в тому числі й військової, тільки у внутрішніх районах імперії.Польська мова був замінений на російську не тільки в адміністрації, але і в судочинстві, на пошті, залізницях, нарешті - у школі.Національне гноблення прийняло особливо жорсткі форми в період контрреформ в Росії, за Олександра III, коли генерал-губернатором Царства Польського був І. В. Гурка, герой російсько-турецької війни 1877-1878 рр.. Його ім'я та ім'я куратора Варшавського учбового округу Л. А. Апухтіна стали загальними в Польщі і позначали режим грубої русифікації. У 1869 р. польський Варшавський університет був перетворений в російський, потім послідувала русифікація середньої, а дещо пізніше і початкової школи. Польська мова було залишено лише в якості факультативного предмету.Під приводом очищення богослужіння від нальоту католицизму почалася боротьба з уніатською церквою, що завершилася її фактичною ліквідацією. Католицька церква була підпорядкована Католицької колегії в Петербурзі.У Царстві Польському практично не було російської колонізації. Нечисленне російське цивільне населення, представлене насамперед чиновниками і вчителями, проживало виключно в містах. Там же розміщувалися російські гарнізони. Тому русифікація торкнулася головним чином системи управління і освіти.Досить важким в національному відношенні було становище поляків в прусських землях. Правда, тут не було військового режиму, і поляки користувалися захистом загальнонімецької конституції нарівні з іншими підданими імперії Гогенцоллернів, хоча і з винятками (у 1906 р. були заборонені публічні збори). Однак школа, суд, місцева адміністрація в період канцлерства Бісмарка були повністю германізовані. Відмінністю цієї частини польських земель від російської було те, що вона була областю активної німецької колонізації, початки якої сходили до досить далекі часи.З другої половини 80-х рр.. центр ваги германізаторской політики уряду переміщується у сферу економіки. Ставиться завдання різкого збільшення в польських землях чисельності німецького населення. У 1885 р. уряд виселив кілька десятків тисяч поляків, які не мали прусського громадянства. У 1886 р. створюється колонізаційна комісія для викупу земель у поляків і передачі їх у руки німецьких колоністів, але ефективність її діяльності виявилася нижче очікуваної. У 1894 р. для цих же цілей було створено Об'єднання німців східних провінцій, що отримало назву Гаката (за першими літерами прізвищ його засновників). З цього часу політика германізації стала називатися гакатізмом. У 1908 р. був прийнятий закон, що дозволяв примусовий викуп землі у польських поміщиків. Результатом політики Берліна в західних польських землях було те, що боротьба за польську мову в школі, установах, церкви з'єднується з боротьбою за збереження землі в руках польських власників. У цей рух залучаються маси селян. На загальному несприятливому тлі політичного становища польських провінцій Росії і Пруссії вигідно відрізнялося становище поляків австрійської частини монархії Габсбургів. Після поразки у війні з Пруссією в 1866 р. Відень, щоб запобігти загрозі розпаду імперії, пішла на угоду з дворянством окремих націй імперії, перш за все угорським і польським. У рамках цієї політики Галичина поступово отримала досить широку автономію. Новий статус став результатом низки поступок, віденського уряду протягом 60-х - 70-х рр..Галичина мала особливий обласної сейм, що обирався по куріальних системі. Це давало перевагу поміщикам. Адміністративний апарат провінції був підпорядкований не сейму, а наміснику, який призначався центральним урядом і не підкорявся сейму. Вплив польських поміщиків на управління провінцією зі змішаним населенням не обмежувалося тільки їх перевагою в сеймі і в органах місцевої влади. Польська аристократія впливала на політику двору і центрального уряду, тільки з її середовища призначався імперський міністр у справах Галичини і намісник. Збереглася й отримала подальший розвиток традиція призначення поляків на ключові міністерські посади, аж до глави кабінету міністрів (граф К. Бадені в 1895-1897 рр..). Повна перевага поміщиків у політичному житті Галичини вступало в протиріччя з інтересами селян, що становили переважну більшість населення краю. Але сам по собі факт національної автономії надзвичайно благотворно впливав на розвиток польської суспільного життя і національної культури. Поляки вільно користувалися рідною мовою в адміністрації, суді та школі. У провінції було два університету з переважанням польської професури - Ягеллонський в Кракові та Львівський, а також Польська Академія знань у Кракові.