50.)Загостреня австро-угорських суперечностей і політична боротьба в Угорщині 20ст

Криза дуалізму яка виникла на поч 20ст прийняла форму відкритого конфлікту між правлячими елітами Австрії та Угорщини. Частина проблем була повязана з ускладненям нового економічного договору. Під впливом негативних наслідків економічної кризи 1900-03р стали розвиватись заклики до активного державного сприяня національної промисловості. Друга група проблем стосувалась реформи імператора і королівської армії. Австійське військовє керівництво чекало від угорського парламенту збільшеня рекрутського набору. Підтримку військового проекту опозиція вимагала послабити загальноімперські обороні структури. 1905р парламентські вибори-виграла опозиція. У лютому 1908р національна опозиція пішла на примиреня з династією і сформувала констутуційний кабінет на умовах продиктованих Віднем. Було відновлено статус кво в австро угорських стосунках.

51.Національно – культурний рух у Чеських землях напр. 18 – першій третині 19 ст.

Чеське національне Відродження тривало майже століття (остання третина XVIII — 60-ті роки XIX ст.). Відродження в чеських землях мало певні особливості чехи тривалий період входили до складу багатонаціональної імперії, де влада належала австрійським німцям; після поразки повстання станів (1620) була ліквідована чеська державність; значна частина чеської шляхти зазнала понімечення або покатоличення, а інша мусила покинути батьківщину; країну фактично колонізували німці, а в містах вони становили більшість населення. Так, наприкінці XVIII ст. в Чехії проживало понад 60 % чехів і близько 40 % німців; у Моравії відповідно — 70 і 30 %; у Сілезії — понад 25 % чехів, 40 % німців, близько 35 % поляків.

Перший період чеського національного Відродження характеризується зростанням інтересу до дослідження культурних традицій, мови, етнічної самобутності та історії. У свою чергу він складається з просвітницького та передромантичного етапів. У другий період (кінець 10-х — 40-ві роки XIX ст.) відбувається активізація пропаганди національної ідеї та поширення національного руху. Третій період Відродження (від революції 1848 р. до 60-х років) позначений масовим національним духом, в якому брали участь майже всі верстви чеської людності.

У 1796 р. в Празі засновано Академію мистецтв, у 1798 р. — Празький театр (німецький, але в ньому відбувалися аматорські вистави чеською мовою), в 1802 р. — Празький технічний інститут, у 1810р. — Празька консерваторія.

Праці чеських та німецьких учених несли на собі відбиток суто науково-теоретичного інтересу, видавалися латинською і німецькою мовами. Так, Г. Добнер (1719— 1790) підготував зібрання джерел з історії Чехії в 6 томах і зробив латинський переклад Чеської хроніки В. Гаєка з коментарями. Професор Празького університету Ф. Пелил (1734— 1801) у 1774 р. видав багатотомну Історію Чехії з давніх часів та Історію німців у Чехії (німецькою мовою). Одним із провідних діячів чеської культури є Йосеф Добровський (1753—1829). Він видав низку критичних досліджень з історії давньої Чехії та слов'янства взагалі. Відродженню чеської мови сприяла діяльність директора празьких, а згодом і всіх гімназій Чехії Франтішека Прохазки (1749-1809), який зробив вагомий внесок у видання багатьох чеських літературних пам'яток. Ф. Прохазка також переклав чеською Новий Заповіт.

Одним із визначних діячів чеського національного Відродження є Йосеф Юнгман (1773—1847), який виступав як публіцист, перекладач творів західноєвропейських письменників, написав Історію чеської літератури, видав Чесько-німецький словник у 5 томах.

Багато сил справі національного виховання чехів віддав Ф. Палацький (1798—1876), котрий в 1827 р. заснував двомовний Часопис Чеського музею , згуртувавши навколо себе талановитих чеських учених і літераторів. У 1831 р. Ф. Палацький став одним із засновників Матиці Чеської. У 1836 р. німецькою мовою з'явилася друком перша книга п'ятитомної Історії чеського народу в Чехії та Моравії, а у 1848 р. — чеською.

Посиленню відчуття слов'янської спільності в чеському суспільстві сприяла діяльність Павла Йосефа Шафарика (1795— 1861). Його монографія Історія слов'янської мови та літератури всіма наріччями (1826), пронизана ідеалізацією первісного слов'янства, набула широкої популярності в Центрально-Східній Європі. У своїй праці Слов'янські старожитності (1837), в якій він використав метод порівняльно-історичного аналізу, П. Шафарик обґрунтував індоєвропейське походження слов'ян, показав їхній внесок у світову історію. Значний розголос дістала праця П. Шафарика Слов'янська етнографія (1852 р.), у якій містилися основні знання з історії, культури і статистики слов'янських народів, окрема карта подавала ареал розселення слов'ян.

Концепцію слов'янського єднання вперше обґрунтував Ян Коллар (1793-1852). В Пешті, він написав поему Донька слави (1824). Поема набула надзвичайної популярності серед чеських патріотів і стала справжнім Євангелієм всеслов'янства. Важливу роль у формуванні національно-патріотичної думки в 30—40-ві роки XIX ст. відігравали часописи Квяти за редакцією драматурга Й. Типа (1808-1856) та Чеська бджола за редакцією поета Ф. Челаковського (1799-1852), а з 1846 р. — поета-сатирика К. Гавличека-Боровського (1821—1856). Усі разом вони брали участь у виданні єдиної дозволеної владою чеської газети Празькі новини.