45. Диференціація політичних сил у Словаччині на поч. Хх ст.

Режим абсолютизму тривав до кінця 60-х. Видання імператором декретів Жовтень 1860 і лютий 1861. Словаки особливе становище – під подвійним гнітом. На поч. 60-х авст уряд закони про товариства. Обумовлювалися певні пункти яких дотр при засн того чи іншого товариства, засн нових періодичних видань. 1863 у місті Турчанський Святий Мартін конституйовано першу словацьку орг «Матиця Словацька» - головою став єпископ Шимон Мойзес. Кожного року в серпні звітні вибори, перетворювалися у світ словацьких лідерів перед народом. Ощадна каса. 3 словацькі гімназії. Після австро-угорської угоди 1867 остаточний розкол – дві течії Меморандисти і нова школа (підтер молоді словацькі підприємці) Бобула. 1872 Будин і Пешт – Будапешт. 1870 оформилася Словацька національна партія. З основні течії консервативна, ліберальна, клерикальна. На форм ідеології нац руху мала вплив церква обох конфесій. Представники католицтва – нац будительська і освітня праця; євангелистські кола дотр словацької мови у Церкві. На виборах 1872, 75, 85 до угорського сейму національна партія жодного депутата. 1885 банк «Татра» - великий зал для зібрань. Будівн Народного дому у Мартіні, 1891 переговори з нац питання між партіями Угорського королівства, 1893 у Відні конференція словаків, сербів і румун – висунута вимога національної автономії – восени 1893 у Будапешті. 1895 Бухарест і Новий Сад. І з’їзд поневолених народів угорського королівства – серпень 1895 – 800 делегатів – прийняли вимогу федералізувати Угорщину. 1901 словацька нац партія повернулася до політ життя, здобули 4 мандати. Аграрний напрям – Мілош Годжа. 1913 з нац партії вийшла Словацька народна партія – Андрей Глінка. У Петербурзі 1907 сусп-політ обєднання «Словацька ліга».

46.) Державно-правовий статус і національні вимоги Угорського королівства 18-19

Напр.18ст.в Угорщині склались три основні політичні течії. Найміцніші позиції посідала партія Деака опозиційними були до неї "лівоцентристи"Тіса та партія незалежності. У результаті обєднаня 1875р партія Деака і лівоцентристів виникла Ліберальна партія яка взяла курс на посилену мадяризацію інших народів королівства. Однак така політика спричинила піднесеня національних рухів немадярських народів Угорщини. На зламі 19-20 угорські правлячі кола все більше уваги приділяли ревізії угоди 1867р і пропонували обмежити її лише особистою унією. У 1905р на угорських сеймових виборах ліберальна партія зазнала поразки. У 1910р коаліційна влада поступилась уряду Тіси який сформувала національна партія праці. На поч 20ст виникли нові угорські політичні партії Селянська Партія Державна партія незалежності партія дрібних господарів. Напередодні світової війни завершилося організаційне оформленя Всенародної Радикальної партії. Які сприйняли соціалістичну ідею і співпрацювали соціалістами.

49. Австро-угорська угода 1867

Австро-угорська угода 1867призвела до утворення дуалістичної конституційної держави. Формально це була союзна держава, яка імператорською постановою від 14 листопада 1868 р. одержала офіційну назву "Австро-Угорської монархії'. Влада імператора номінально була обмежена рейхсратом (в Австрії") і сеіімом (в Угорщині). Австрійська частина монархії (Австрійська монархія; Співдружність королівств і земель, представлених у рейхсраті; ЦіслеЙтанія") включала Австрію. Чехію, Моравію. Силезію, Ґорицю, Істрію, Трієст, Далмацію, Крайну, Галичину і Буковину. Угорську частину монархії (Транслейтанія) склали Угорщина Трансильванія, Хорватія, Славонія. порт Рієка Банат, Словаччина і Закарпатська Україна. При врегулюванні міжнаціонаїьних відносин конституція проголосила загальну рівноправність. Галичині надавалася внчтрішня автономія через компетенцію крайового сейму (вперше зібрався у 1861 р.). Проте українське питання і надалі залишалося невирішеним: в усіх практичних справах повний контроль над краєм віддано польській знаті, діловодсгво велося польською мовою, вся соціальна, економічна і освітня політика пристосована до інтересів праалячої верстви.

Для розв'язання загальнодержавних справ щорічно почергово у Відні та Пешті (з 1872 р. -Будапешті) скликалися т.зв. делегації за участю однакової кількостісїпсГ^ представників від рейхсрату і сейму. На початках рейхсрат формувався шляхом призначення членів та депутатів, обраних земськими сеймами. Перші прямі вибори до віденського парламенту відбулися у 1873 р. Вони були регламентовані майновим, віковим і статевим (право голосу мали лише чоловіки) цензом. З 1889 р. всі питання, що були спільними для Транслейтанії, називалися "імперськими і королівськими", тоді як для Ціслейтанії - "імперсько-королівськшш"'. Державні герби залїПТтисзгбез змін протягом 1836-1935 рр.

Правове становище інших земель монархії Габсбургів не змінилося. Закон про національності від 1868 р. передбачав обмежене використання національних мов у адміністрації, судочинстві, школах. Загалом національна політика віденського двору була спрямована на збереження контролю за володіннями і статусу імперії як великої держави.