27.)Сербські повстаня і здобутя Сербією автономії 19 ст

В 1804 р. в Сербії спалахнуло Перше сербське повстання 1804-1813 рр. Повстання поч. в лютому 1804р. зі стихійного виступу старійшин проти яничарських воєначальників,що захопили пашалик в 1802 р.Яничари встановили свої податки,грабували населення і вбили пашу.В січні 1804 р. вони вбили 70 знатних вельмож.Серби скликали скупщину,на якій вирішили проводити збройну боротьбу проти яничар.Повстання очолив Карагеоргій.Скупщина проголосила початок повстання,що охопив весь пашалик і продовжувалось 9 р.

На першому етапі повстаня-зима-весна 1804р питаня стояла фактично лише про вигнаня яничар із пашалика і поверненя привілеїв даровані 1793-94р. Але вже літо-осінь 1804р розпочинається другий етап повстаня яке продовжувалося до 1807р коли повстаня переростає в всенародне збройне повстаня. З серпя 1805р війська повстанців військові дії проти султана. Після чього почалася російсько- турецька війна 1806- 12 настає третій етап повстаня. Повстанці захопили Бєлград. В 1811р на скупщині в Бєлграді Карагеоргій був проголошений правителем сербського народу. Учасник Першого сербського повстаня Мілош Обренович очолив друге сербське повстаня. 1815 його було придушено.

28.)Державний устрій і політ.Життя автономного сербського князівства.

В1833р. автономне Сербське князівство,яке входило до складу Османської Порти і зобовязана була платити султану податок, вступило на шлях держ. правління.Сербське суспільство складали селяни.За короткий період часу уже на поч. ХХст.в Сербії були створ. атрибути європейської держави:правління, парламент,армія,міліція, банки,система медицинського обслугов. широка мережа просвітн. закладів від школи до університ.заклади культ.і мистецтва.інфрастуктура.Особливістю політ.життя в Сербії була безперервна боротьба за владу.З однієї сторони вели суперечності династії Обреновичів і Карагеорговичів.З другої сторони-боротьба різних вертв сербс.суспільств за владу князя.Формально Сербське князівство було конст.монархією,але фактично,авторитарний режим змінився в Сербії на олігархічний. Конституція була затверджена князем в лютому 1835р.згідно її положенням,не тільки суттєво обмежувалась влада князя,були оприділені права парламенту, обмежувалась виконавча і законодавча влада, гарантувались громад. права і свободи: особливості,совісті, рівність перед судом.Ця конституція в дію не вступила за негативної реакції Росії,Австрії, Туреччини.Замість неї в грудні 1838р.була подарована султаном друга конституція,яка отримала назву "Турецька".Вона розширювала владу князя,для контролю над ним законодавча влада передавалась олігархічному органу-Державній раді. Швидкими темпами формується в сербському суспільстві-чиновництво. Ця частина держ.апарату наділяється в Сербії особливими привілеями і становить міцну опому режиму.Головна задача Сербії отримала в 1844р. вид офіційної держ. програми.3ібрана з допомогою польської еміграції,емісари приїджали в Сербію із Франції,ця програма отримала назву "Накреслення"яке до 1918р.було основою внутрішньополіт.коцепц. Сербії.Цей документ був секретним і зберігав план створення сильної держави "Велика Сербія". До сербського князівства потрібно було приднати Боснію і Герцеговину, добитисю виходу до моря.Для реалізації цього плану велися переговори з Чорногорією і можливість обєдн.її з Сербією.В вересні 1860р. з приходом до влади М.Обреновича появилась надія на нову констит.і реформи.З 1862 по 1867рр.велись перегов.з Туреч.про виведення турец.гарніз.із 6 сербських міст.В 1866-1868рр.Сербія стала центром підготовки і створ.блоку антитурец. сил на Балканах-Балканського союза.Були підпис.секретні договори з Грецією,Чорногорією, Румунією,провед переговори з лідерами хорват.і болгар. націольно-визвольн. організацій.Головною метою Балканського союзу було спільні виступи проти Османської Туреч.звільнення Балканського півострова і розподіл території між союзниками.

28. Державний устрій І політічне життя автономного Сербське князівства. Формально Сербський князівство було конституційною монархією, але, фактично, - режим БУВ олігархічним. 1830 - 1838 рр.. - Князя Мілоша З усіма політичними конкурентами розправлявся жорстоко. Хоча всі виступи були придушені Мілошем, він все ж змушений був піти на поступки "велікашам" (власникам великих наділів) і погодитися прийняти обмежувала його всевладдя конституцію. в лютому 1835 р., у свято Стрітення (Стрітенська конституція). істотно обмежувалася влада князя, визначалися права парламенту, розмежовувалися виконавча і законодавча влада, але і гарантувалися цивільні права і свободи особистості, совісті, власності, рівності перед судом, і навіть свобода друку в країні Ця конституція в дію не вступила через негативну реакцію Росії , Австрії та Туреччини. Замість неї Сербії в грудні 1838 р. була дарована султаном інша конституція, яка отримала назву "Турецька". Вона розширювала владу князя, але для контролю над ним законодавча влада передавалася олігархічному органу - Державної ради.Складали його 17 радників змусили Мілоша в червні 1839 залишити Сербію. Влада перейшла до намісництву при неповнолітньому синові князя - Михайло. У 1842 р. князь Михайло також був змушений втекти до Австрії, а до влади прийшли "захисники конституції" ("уставобранітелямі"). Молодший син Карагеоргія Олександр у 1843 р. був обраний Народної Скупщиною князем. За 15 років правління уставобранітелі зміцнили державно-бюрократичну систему, розвиваючи поліцейський режим в країні. Законник 1844 статтею про захист приватної власності. Поряд з чиновниками-адміністраторами держава потребувала юристів, вчителів, лікарів, офіцерів, землевпорядника, священиків, інженерах. Сотні молодих людей у ​​40-50-і рр.. XIX ст. були відправлені на державний кошт для навчання за кордон - переважно до Франції, Німеччини, Австрії, пізніше в Росію.Чергова криза влади і зміна династії відбулися в 1858 р. в ході так званої Святоандреевской скупщини. Збори народних посланців, що почалося в Белграді в день св. Андрія (30 листопада), звинуватило князя в зловживанні владою, побори, в тому, що скупщина не збиралася 10 років. Лідирували на скупщині молоді сербські ліберали Є. Груіч, М. Янкович, М. Алімпіч, прихильники рішучої європеїзації Сербського князівства До Сербії був знову покликаний після 20-ти річної вимушеної еміграції князь Мілош Обренович і тут же встановив до глибокого розчарування лібералів режим особистого правління. За рік свого правління (1859-1860) він розправився з лібералами, укладаючи їх у в'язниці і висилаючи з країни. Лише після його смерті у вересні 1860 приходом до влади його сина Михайла, відродилися надії на нову конституцію і реформи.

29. Вироблення зовнішньополітічної прогр Сербії та Спроби реалізації в 1860-70 "Нарис", до 1918 р. була основою зовнішньополітичної концепції Сербії. Документ цей був секретним і містив план створення сильного і великого держави "Велика Сербія". На думку одного з творців документа, довгі роки керував зовнішньою політикою Сербії Іллі Гарашаніна, до Сербському князівства було приєднати насамперед Боснію і Герцеговину, домогтися виходу до моря. Для реалізації цього плану велися переговори з Чорногорією про можливість об'єднання її з Сербією. Планувалося підняти общебалканское антитурецьке повстання і заручитися підтримкою великих держав. "Нарис" визначало і пріоритети внутрішньої політики - насамперед створення сучасної добре озброєної армії.Князь Михайло послідовно і плідно виконував програму "Нарис". У 1861 р. був прийнятий закон про народної армії, який встановив загальну військову повинність.З 1862 по 1867 рр.. велися переговори з Туреччиною про виведення турецьких гарнізонів з шести сербських міст. 1867 Порта ліквідувала свої військові гарнізони У 1866 - 1868 рр.. Сербія стає центром підготовки та створення блоку антитурецьких сил на Балканах - Балканського союзу. Були підписані секретні договори з Грецією, Чорногорією, Румунією, проведені переговори з лідерами хорватських та болгарських національно-визвольних організацій, розгорнута широка мережа агентів, які готують про повстання в Боснії та Герцеговині, Старої Сербії. Завданням Балканського союзу був спільний виступ проти Османської Туреччини, звільнення Балканського півострова і розділ території між союзниками.Але це завдання здійснена не була, тому що навесні 1868 лідер Балканського Союзу - князь Михайло був убитий в Белграді змовниками. На престол вступив його чотирнадцятирічний родич Мілан Обренович. Після початку в 1875 р. повстання в Герцеговині та Боснії, сербський уряд приступив до реалізації ідей Балканського Союзу. Сербія все ж таки зважилася почати самостійно війну зі своїм сюзереном - Туреччиною, заручившись підтримкою лише союзника - Чорногорії. Війна почалася в червні 1876 р. і тривала чотири місяці. Близько п'яти тисяч російських добровольців прибутку в Сербіюе, проте сили були нерівні і в жовтні 1876 р. Сербія уклала перемир'я з Туреччиною. Тільки після рішучого перелому в російсько-турецькій війні 1877-78 рр.. - Взяття Плевни і переходу російської армії через Балкани, сербський уряд оголосив в грудні 1877 р. про поновлення війни з Туреччиною в союзі з Росією. Сербія визнавалася повністю незалежним князівством, отримувала 4 нових округу з населенням в 300 тис. чоловік, але головне завдання - приєднання Боснії і Косово виконана не була.Більш того, Боснія і Герцеговина були окуповані, згідно з умовами Берлінського трактату, Австро-Угорщиною, що робило нереальними подальші домагання Сербії.Вихід до моря був закритий.