24.) Конст-й лад і внутр.Політ.Життя Румунії.

Участь у війні з Портою(1877-78) та її поразка дали змогу Р-ї отримати повний держ-й суверенітет та розширити свою тер-ю зарахунок Пн-ї Добруджі з портом Констанца на чорноморському узбережжі. Це мало важл.значення для подальшого політ. та екон. розвитку краіни, яка у 1881 перетворилась на королівство. Але внутр.політ-не життя Румунії на зламі 19-20ст. було дуже складним і суперечливим. Ще у 50рр. 19ст. тут склалася фактично двопартійна с-ма, хоча з формального боку Ліберальна партія сформувалась лише у 1875, а Консервативна у 1880. Проте жодна з них не мала чіткої політ-ї структури, виразної прогмами. Обидві були прихильницями монархії. Близькість двох партій не виключала гострого суперництва за владу. У 1876-88 рр. при владі були ліберали. Уряд очолював Бретіану. Під час його прем'єрства в Румунії відбувся своєрідний розподіл влади: король- зовнішні питання і армія, а Бретіану - внутр. справи. При цьому процвїтало хабарництво, що викликало незадоволеня. Навіть у Лібер-й партії оформилась опозиційна група на чолі з Росетті, яка засудила зловживаня владою. Частина лібералів перейшла на бік консерваторів. Вони розгорнули антиурядову кампанію. На поч. 88 Бретіану подав у відставку. У 1888-95 країною керували консерватори. Спроби покінчити із зловживанням владою нічого не дали. Це підірвало політ.позиції консерваторів і після чергових виборів до влади на чотири роки (1895-99) повернуились ліберали. Практично всі румунські уряди цього часу дбали про розвиток промисловості.

25.) Зовн.Політика Румунії кін.19-поч20.

Зовн.політика Рум-ї після Берлін-го конгресу зазнала сутєвих змін. У 1883 вона приєдн. до Троїстого союзу і тим самим віддалилась від Росії, з якою традиційно підтрим. дружні стосунки. Тут зіграла роль обставина, що у 1878 Росія відібрала у Рум-ї Пд.Бессарабію. Зближеня з авсро-уг-ю суперечило нац-м інтересам Рум-ї, оскільки вона була змушена відмовитись від притензій на Трансільванію, значну частину насел. якої становили румуни. Тому Р-я намаг. триматися по можливості нейтральних позицій. За складних обставин підписання Бухарест-го договору 1913 Румунія одерж. Пд. Добруджу, населену в основному болгарами. На поч. Першої світової війни Румунія зволікала з тим, щоб визначитися остаточно, на якому боці їй виступати, хоча загалом вона дотримувалась антантофільської орієнтації.

26. Соціально-економічна модернізація Румунії 2 пол.19 поч 20ст.

Практично всі румунські уряди даного періоду дбали про розвиток вітчизняної промисл. З цією метою приймалися протекційні закони, велося буд-во шляхів та інших засобів сполучення. Водночас, особливо у періоди перебування при владі Консерв-ї партії, виявлялося піклування про великі землевласницькі господарства. Натомість дуже мало уваги приділялося селянам, які страждали від надмірних повинностей, частина яких зберігалася від часів османського пануваня. Тому не дивно, що на поч.20 ст.в багатьох місцевостях Румунії відбувалися селянські заворушення, наймасовішим з яких стало повст.1907. Воно було придушене за доп.війська, але представники владної еліти усвідомили, що на селі потрібні зміни. Головним провідником політики "селянських реформ" був Й.Бретіану молодший, який у 1909 став прем'єром. Він видав низку законів ( про розмір оренди, про заборону відробітків, про користування пасовищами тощо), які мали на меті захистити інтереси бідніших верств.