22.) Дунайські князівства в 1 пол.19.

Наприк.18 ст. румунські етнічні землі знах.під владою Порти і Авсрії . У васальній залежності від Порти переб.феодальні князівсва Волощина, Молдова,які однак корист.певною політ. автономією. Султан на свій розсуд призначав правителів обох князівств. За традицією це були греки-фанаріоти. Держ.апарат князівст відзначався свавілям хабарництвом. Князівства щорічно мали сплач.імперіі данину. Молдова і Валахія не мали свого війська,не карбували монет. І все ж їхнє становище дещо відрізн.у кращий бік від інших підкорених Портою земель. Населенню дозволялось сповідувати христ-ку релігію, туркам заборон.селитись на тер-ї Молдови та Волощ., обмежувалась монополія на торгівлю з князів-ми тощо. Майже всі угіддя належ. місцевим землевласникам. Кріпосну залежність селян було скас. в сер. 18ст., однак суть кріпорних відносин залишалась без змін. З останньої чверті 18ст у князівствах поч.розклад феодальних відносин. Ці княз-ва часто були ареною бойових дій в рос-тур.війнах. За бухарест-м дог-м 1812 від Молдови було відокремлено Бессарабію. Грецька мова була панівною. Трансільванія у цей період була в складі Австрії, маючи статус відособленого кн-ва з власним самовряд. Зокрема існував представницький орган- Державні збори. Транс-я мала також своє представництво у Відні. Однак саме двирцева канцелярія здійснювала фактичне управління князівством. Усі рішення Держ-х зборів підлягали її затвердженю. Єтнічний склад кн-ва був строкатим. Більшість станов. волохи, потім угорці, німці. Діяла панщинно-доменіальна с-ма.

23.) Уніоністський рух в Дунайських княз-х. Утвор. Румунії. 1 чверть 19- активіз. нац-визв-го руху. 1821 - повст. Т. Владимиреску проти засилля фанаріотів та османського панування, але воно зазнало поразки. У 1822 господарями Волощини і Молдови стали представники місцевого боярства. 1826 - Акерманська конвенція- турки вивод.свої війська з Дунайських князівств. 1829- Адріаноп-й дог-р. - автономія Дун-х князівств. 1831-32 - "Органічні регламенти", основні закони. Усі права належ.боярському стану. 30-40-і селянські заворуш. 1843- тов-во "Братерство". 1849- Балта-Лиманська конвенція між рос. і портою, яка регулювала відносини у Дун-х кн-х. Розвиток капітал-х відносин у князівствах, спільність мови, к-ри, історичної долі їх населеня стали об'єктивними передумовами виникнення "уніоністського" руху, за об'єднаня Волощ. і Молдови в єдину Румунську д-ву. Цей рух посилився після Кримської війни, набравши загальнонац-х масштабів. В обох княз-х було обрано загальні збори (дивани), які висловились за об'єднаня. Діячі руху: М.Кагалнічану, Бретіану, Росетті. Вони хотіли надати руху міжнародного х-ру. Орієнтувалися передусім на Фр-ю. Для розробки принципів майбутнього устрою князівств у 1858 було скликано Паризьку коференцію у складі представників семи держав учасниць. На ній гостро постало питання об'єднання. Це підтрим.Росія. Було ухвалено, що під протекторатом султана утворювалися "З'єднані княз-ва Молдови і Волощини",що управлялись окремими господарями. Гарантувалась тер-на недоторканість і автономія. Спец. комісія мала розробити спільні закони, встановити верховний суд. У лют. 1859 у Молдові господарем було обрано прихильника унії А.Куза. Противники об'єднання у Волощ. марно намаг. провести на трон свого представника. Ним став той же Куза. Це було оригінальне ріш., яке суперечило ріш-м Паризької конф-ї, але європ-кі д-ви погодились з цим. Під їхнім тиском Порта 1859 затверила Куза на обох престолах. А в грудні 1864 було офіційно проголошено об'єднання Волощини і Молдови в єдине Румунське князівство.