20.) Виникнення основних політ.Партій і діяльність їхніх урядів у Греції.

В останій чверті 19 ст. політ.життя Гр-ї розвив.в рамках парламентської демократії. Замість колишніх невиразних політ.угрупувань, які лише умовно можна назвати політ. партіями, сформ.дві чітко окреслені політ сили- Прогресивна партія(лібдральна) Х.Трикупіса і Нац.пар-тія(консервативна) Деліяніса. Між ними велася б-ба за владу. Оскільки с-во схил. більше до лібералів, то їхній лідер Трикупіс з перервами очолював уряд з 1875 по 1895. За цей час він провів важливі адмін-ні реформи, удосконалив суд.с-му. Запровадив виборчий закон. Гр-я стала однією з найдемократичніших держав на Балканах. У 1895 Прогресивна партія програла вибори. Трикупіс виїхав за кордон. Новий уряд очолив Деліяніс. Він заняв жорстку позицію щодо Порти. Але врез поразки у греко-тур-й війні 1897 країна потрапила в економічну кризу, яка викликала урядову. Деліяніс подав у відставку, а на його місце став представник також Нац.партії Раліс. У 1899 до влади знову приходять прогресисти-Теотокіс. Але й він не зміг створити міцного кабінету. Тому урядова карусель тривала до 1909. Значний вплив на стан.в Г-ї мали події на о.Крит. У 1898 він отримав статус автономної області. 1905-чергове крітське повстаня, яке призвело до приєднання острова до Гр-ї в 1908. Навесні 1909 в країні виникла офіцерська орг-я "Військова ліга"-опозиція. У серпні 1909 її члени піднесли повстання, яке перемогло. До кер-ва дер-ю прийшов Тимч-й уряд який очолив лідер новоствореної Ліб-ї партії, колишній голова уряду на о.Кріт, - Венізелос. У 1910 вибори до парламенту виграли ліберали. Уряд очолив Венізелос. У 1911 було прийнято нову Конс-ю- розподіл влади на три гілки. Завдяки аграрній реформі селяни безоплатно отрим.землю. Податкова реформа скас.десятину. Загалом внутр.політи ка Велізелоса провод.в інтересах широких верств і сприяла утвердженю демократичного ладу в Греції.

21.) Зовн.Політика Греції.

Кабінет Трикупіса 75- 95рр. провод. акт. зовн. політику. У відповідь на відмову Порти виконати умови Берлін-го трактату про передачу Гр-ї Фессалії та Епіру, він влітку 80р.оголосив про мобілізацію. Зх.д-ви спонукали Порту піти на переговори. У 81 було підпис. конвенцію: Порта перед.Гр-ї Фесалію та ч-ну Епіру. У 90-х загостр. крітське питаня. 96р-крітське повст.,яке у 97р. виклик.греко-тур-ку війну. Гр-я зазн. поразки. В цей час форм. союз балкан-х держав проти Порти. Гр-я притенд. на ч-ну Македонії і Албанії. Травень 1912 - болгаро-грецька угода. Гр-я вз.уч. у 1-й балкан-й війні. Після її закінч. за Лондон-м дог-м 1912 до Гр-ї відійшоб о.Кріт. Щодо інших територій виникає конфлікт, який призвів до 2-ї балкан- ї війни, де поразки зазн.Болг-я. За Бухарест-м дог-м (липень 1913) Гр-я отрим. Егейську Македонію з м.Салоніки і ч-ну Зх. Фракії. З метою нормалізації відносин в листопаді 1913 між Портою і Гр-ю було підписано окрему мирну угоду, яка закріпила зміну турецько-грецького кордону. Залишалось питаня Егейських островів, які під час війни окупували греки. На вимогу Велезіалоса у 1914 Зх.д-ви передали ці острови Гр-ї за винятком трьох- Тенедос, Умброс, Касталорізо, які відійшли до Порти. Греція стає найбільшою д-ю на Балканах.