18) Внутр.Політ. Б-ба в гр-ї в 30-70.

У 1831 було вбито I. Каподістрію. У зв'язку з прибуттям до країни в лют.33року короля Отона І полiт. протистояня на певний час пригасло. При королі існ.регент. Рада. Німці посіли високі посади. У Гр-ї була встановлена ксенократія. Це викликало заг-не незадоволеня. Опозиція поч. вимагати запровадж. Конс-ї. За Кон-ю 44р. Гр-я проголош. конституц-ю монархією. Виборче право обмеж. майновим цензом. Король отримував широкі повноваж. У 40-х 19ст.у Гр-ї відб. подальше перегруп. політ.сил. Пророс-ка партія відійшла на 2-й план, а серед прихильників зх.наро став розкол на франц-ку та англ-ку партії, які поч. б-бу за владу. У41-47рр. при владі був профранц-й уряд Коллетіса. Процвітала корупція. Після смерті прем'єра політ.стабiльність була порушена. Позбувшись нім. засилля грецька владна еліта намаг. активіз. зовн. політику, -"мегалі ідея". 53-56- кримська війна дала поштовх.до об'єдн. грецьких земель. 62рік-нове заворушеня. Було створ. Тимчас-й уряд, який вимагав детронізації Отона і скликав нац.збори. Місце Отона заняв датський принц Вільгельм(Георг І 1863-1913). За конст-ю 64 запровадж. однопалатний парл-нт, який володів правом законодавчої ініціативи. Містились положення про демократичні права і свободи громадян. Але її полож.не втіл. у житя. Опозицію очолив Трикупіс, який виступав за реальну демократію. У 74р.очолив уряд, що ознаменувало новий етап розвитку гр-ї державності. Під час Східної кризи 75-78рр. на грец-х землях спалахують повст. Певні надії покладались на берлінський конгрес.

19) Форм. Зовн.Політ. Концепції Гр-ї і перші спроби її реалізації.

Позбувшись нім. засилля грецька владна еліта намаг. активізувати зовн. політику. В її основу була покладена "мегалі ідея", яка полягала не тільки в об'єднані усіх етнічних гр-х земель, а в утворенні "Великої Греції" - наступниці Візантії. Звідси виникали притензії на тер-ї, населені іншими народами. Пропаганда панелінізму виклик. серед цих народів елінофобські настрої. Натомість у самій Гр-ї панелінізм мав доволі широку підтримку,оскільки розцінювався офіційною пропагандою як прояв патріотизму. Кримська війна 53-56 дала сильний поштовх розгортанню руху за воз'єднаня гр-х земель. Гр-й уряд готувався до війни. Цьому перешкодили союзники Порти англ. і фр-я, які окупували ч-ну гр-ї тер-ї, зокрема порт Пірей, і змусили гр-ю зберегти нейтралітет. Тим часом повст. у Фесалії та Епірі було придушене тур-ми військами. Грецька зовн.політика активіз-ся у 60-х рр. і була тісно пов'яз. з визвольними змаганями греків, що перебували під владою Порти. 1866р. розпоч.повстання на о.Крит. Скликані повс танцями Нац.збори острова оголосили про приєднаня Кріту до Греції. Гр-й уряд під тиском англії офіційно заявив про свій нейтралітет, хоча таємно допомагав крітянам. Повстання тривало з 1866 по 1869, але завершилось поразкою. Плани визволення решти грецьких земель залежали від стосунків Гр-ї з її балканськими сусідами, передусім Сербією. Серйозною перешкодою на шляху порозуміня між ними були притензії обох держав на одні й ті ж тер-ї(Македонії, Албанії). Незважаючи на суперечності, у 1867 між Сербією та Гр-ю була укладена угода про спільні дії проти Порти. Однак 1-й балканский союз виявився недієздатним і 1873 розпався. Під час східної кризи 1875-78 на грецьких землях під Портою знову спалахнули повстання. Але гр-й уряд не наважився вступити у війну проти Порти під тиском Англії.