77

1. Центрально-Східна Європа наприкінці 18ст.-перша пол.19ст.: політична структура регіону і система влади.

Період кінця 18ст.і приблизно до середини 19ст.розглядається істор. як епоха фундаментальних змін в історії європейських народів,повязаних з переходом від традиційного середньовічного станово-феодального суспільства до нового модерного індустріально-буржуазного.У цей час зміни охоплюють практично всі сфери матеріального та духовного життя людей. Відбувається трансформ. самого суспільства,його соціальної структури. Здійснювався перерозподіл влади, привілеїв,багатства. Змінювалися матеріальні умови та якість життя конкретної людини. Церква втрачала свій всеохоплюючий вплив на суспільство. Перекреслювалася політ. карта світу Європи та її регіонів.Перехід від старого до нового ладу здійснювався під впливом двох найбільш розвинутих держав тогочасної Європи-Англія і Франція які першими стали на шлях модернізації.Своєрідність істор.процесів народів Центрально-Східної Європи визначалася перш за все тим,що в ньому не було того радикального зламу,який може не бачити на прикладі Англії 18ст.чи Франції стали ВФР 1789р.Нові суспільні форми та структури виникали й функціонували поряд з старими,а не замість них. Пережитки старого ладу тут утримувалися набагато довше,ніж у Зх.Європі.Тому для кінця 18-поч.19ст.можна говорити лише про початкову стадію модернізації,суспільного життя в регіоні.Її подальший розвиток і завершення в цілому припадають на наступний період.Характерною особливістю іст.розвитку регіону було те,що він здійснювався в умовах багатоетнічних имперій. Основну реформаторську роль брала на себе держава,зміни ініціювалися переважно зверху,нерідко наражаючись на опір знизу.У тій мірі,в якій розгорнулися реформи на арену суспільного життя виходили нові ідеології лібералізму,націоналізму, соціалізму,інтереси окремих народів входили в суперечність з потребами імперій. Конфлікт між державою і нацією став основним, визначальним для всіх народів регіону.Не має спільної т.з.періодизації розвитку народів Центрально-Східної Європи,як грунтуються на різних критеріях.Одним з головних усе вважають приналежність до того чи іншого іст.регіону.У середині регіону чітко виділяється три основні області.що зберігали специфіку в порівнянні з іншими:Балкани або Пд-Сх.Європа(власність Османської імперії),Східна Європа і нарешті, Центральна Європа.

2.)Поширення ідей Просвітництва і Великої Французької революції у Центрально-Східній Європі.

Загальний характер іст.процесу європейських народів у 2 половині 18 на поч.19 визначала ідеологія та культура Просвітництва. Його ключовим поняттям стали:розум,природа, прогрес в імя свободи.Просвітники були переконані в існуванні кілька основних і незмінних законів,які керують природою та суспільством.Людство лише повинне,зрозуміти ці закони і перебудувати суспільство на раціональних засадах.Звідси бере свій початок культ науки в просвітницькій культурі.Просвітники прагнули звільнити людину від забобонів,марновірства. Вони зверталися до історико-культурної спадщини античності, черпаючи звідси зразки для наслідування. Просвітницька ідеологія спрямовувала енергію діянь на здобуття кожною людиною особистої свободи,з аперечувала соціальну нерівність,визнаючи кожною особливістю,право на життя,свободу слова,вибору тощо.У звязку з цим заслуговують на увагу ідеї англ.філософа Дж.Локка-про природні права людини. Фундаментальним внеском до політ.думки стала теорія суспільної угоди між владою та громадянами<>Ж.Руссо. Особливе значення мали сформульовані у ній принципи народного суверенітету,права народу на опір зловживанням влади,плебісциту як форми народного волевиявлення.Не менш важливим для розвитку нової політ.системи виявилися ідеї-Монтескє- про розподіл влади. Також загальною вимогою діячів Просвітництва була секуляризація суспільного життя.Просвітництво створювало інтелектуальне підгрунтя для суспільства нового типу,зорієнтованого на ідеї лібералізму.У житті народів Центрально-Східної Європи Просвітництво мало певну специфіку.Воно одразу набула тут виразного забарвлення,дало поштовх процесу формування новітньої нац.самосвідомості та нац. культури.Він впровадж. як правило,зверненням до іст.минулого,його ідеологізації, використанням народної мови в культ.житті.створ. нац.книговидавництва.На відміну від Зх. Просвітництво обмежувалося тут в основному культ.гаслами, котрі не мали нічого спільного з соц.радикалізмом.Їх втілювали в життя освічені монархи на зразок (ЙосифаІІ) рос.імператриці Катерини ІІ,польського короля Станіслава Понятовського.Доволі помітною в просвітн.русі регіону була також роль діячів церкви. ВФР мала визначний вплив на історію всієї Ц-С Європи. За роки майже безперервних війн значно змінилась соціально-економічна ситуація в регіоні. Пол.. король С. Понятовський був вигнаний, а наступник Франца-Йосифа відмовився від політики попереднього імператора. Революція лише прискорила реакцію на ідеї Просвітництва. На тер. Ц-Сх. Європи французи створили Варшавське герцогство, Італійське королівство, а також Іллірійські провінції. Ці країни були не лише маріонетками, але й сприяли зародженню національної свідомості населення. Скажімо, в Іллірійськ. провінціях була дозволена хорватська мова. Однак, французи не знайшли на цих теренах значної підтримки. Угорці не повстали проти Габсбургів. Богемські селяни після страти Людовіка 16 відмежувались від ідей Фр. Революції. Таким чином, можна виділити 3 найб. вагомі наслідки впливу: 1) в етнічно різнобарвній Ц-Сх. Європі заклик до справедливості і свободи означав заклик до нац.. незалежності; 2) свободи можна досягти революційним і поміркованим шляхом; 3) революція зробила місцевих правителів більш консервативними.