Предмет і метод дисципліни «регіональна економіка»

Регіональна економіка вивчає економіку окремих регіонів: об’єктивні передумови економічного розвитку регіону(географічне положення, природно-ресурсний, демографічний, науково-технічний потенціал, виробничу та соціальну інфра-структуру, умови життя, систему розселення, механізм функціонування і управління економікою). Об’єктом регіональної економіки є регіон як цілісна соціально-географічна система зі своїм природно-ресурсним, демографічним, економічним потенціалом та властивим лише йому територіальною організацією господарства; територія; регіон. Суб’єктом регіональної економіки є різні юридичні особи(підприємства, організації) і фізичні особи(кожна людина). Метою функціонування регіональної економіки є забезпечення достатньо високого рівня життя регіону. Економічні завдання: 1)оптимальне поєднання інтересів держави і регіонів; 2)удосконалення розміщення продуктивних сил. 3) зміцнення фінансової стійкості і самостійності регіонів(створення місцевих бюджетів). Соціальні завдання: розвиток інфраструктури в селах, підвищення зайнятості населення, зниження безробіття. Екологічні завдання: збереження навко-лишнього середовища.

Район – це територія, що відрізняється своїми специфічними особливостями природного або історичного характеру. Територія – це обмежена частина твердої поверхні землі, яка характеризується своєю площею, географічним положенням та іншими показниками. Економічний простір – це насичена територія, яка вміщує багато об’єктів та зв’язки між ними, населені пункти, промислові підприємства .

Теорія розміщення продуктивних сил: Вальтера Кристаллера( на одній території розміщення людей є рівномірним. Умовно поділяє територію на правильні 6-кутники, вцентрі їх міста з виробництвом і відстань для всіх надавачів трудових ресурсів та покупців продукції має бути однаковою). Теорія локаційного трикутника Лаунхарда. (в центрі виробництво, по краям ринок збуту, енергія, сировина, енергія), ТРПС Тюнена (має вигляд концентричних кіл. В центрі місто, виробництво, населення. Потім овочі, фрукти, потім ліс, потім тварини.

Методи аналізу:

Діалектичний. Особливість: всі предмети та явища розглядаються у взаємозв’язку.

Системний аналіз. Особливість: дослідження будь-якого об’єкту відбувається з погляду загальної системи.

Історичний метод. Особливість: зміни у розвитку господарства, населення, природи об’єктивно проаналізувати можливо лише через певний проміжок часу.

Порівняльний аналіз. Особливість: враховує відносну ефективність різних об’єктів господарської діяльності.

Географічний метод є способом наглядного зображення об’єктів та явищ.

Метод техніко-економічних показників дозволяє кількісно та якісно вимірювати будь-які процеси і об’єкти.

Закономірності та принципи розміщення продуктивних сил

Економічні закони – це необхідне, істотне, стійке та повторювальне відношення між явищами природи та економічно активного суспільства. Закономірності РПС проявляються між діяльністю людей і територією на якій ця діяльність здійснюється.

• Закономірність ефективного розміщення продуктивних сил. Закономірність заклечається в тому, що найбільший ефект досягається при найменших витратах на створення, розміщення об’єкту. Е= ефект/витрати. Ефект може виражатися через валовий обсяг товарів та послуг або через прибуток. Окрім того ефект може виражатися через величину національного доходу, якщо йдеться про економіку країни або регіону. Національний дохід – це сукупний дохід, який заробляють власники факторів виробництва: робоча сила (заробітна плата найманих працівників), землі(земельна рента) та власники капіталу (прибуток і процент).

• Закономірність територіального поділу праці. ТПП є процесом спеціалізації певної території на виробництві певних видів продукції та послуг на основі розвинутого обміну.

• Закономірність територіальної концентрації продуктивних сил. Вона полягає у зосередженні виробництва і населення у найвигідніших місцях регіону і забезпечує вищий рівень життя та ефективність виробництва. Територіальна концентрація виявляється у формуванні промислових вузлів, агломерацій, технополісів, урбанізованих зон тощо.

• Закономірність комплексного розміщення продуктивних сил. Комплексний і раціональна спеціалізація відповідають вимозі господарювання, досяганню в інтересах суспільства найбільших результатів за найменших витрат.

• Закономірність зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів. Закономірність полягає в тому, що рівні соціально-економічного розвитку регіонів у процесі посилення взаємозв’язків мають тенденцію до зближення. Основними показниками рівня розвитку регіону прийнято вважати величину національного доходу на душу населення.

Основними рисами комплексного розвитку є:1) найбільш повне економічно та екологічно виправдане використання всіх регіональних ресурсів. 2) раціональна, галузева і територіальна структура господарства, яка відповідає природним і господарським умовам. 3) провідна роль кількох великих і найефективніших у масштабах України галузей. Відноситься машинобудування. 4) тісний взаємозв’язок між усіма ланками народного господарства

Принципи розміщення продуктивних сил:

1)принцип раціонального розміщення виробництва. Його суть в тому, щоб при розміщенні об’єктів досягалась висока ефективність народного господарства. Передбачає: наближення матеріаломістких, паливомістких, галузей до джерел сировини, палива, води; наближення масового виробництва та мало транспортабельної до місць її споживання; наближення трудомістких галузей до центрів трудових ресурсів; ліквідація зустрічних перевезень однотипної сировини, палива, готової продукції з одного регіону в інший; обмеження великої концентрації промисловості у великих містах, а зосередження її у середніх та малих містах.

2) принцип оптимального розміщення підприємства. Оптимальність передбачає вибір найкращого варіанту не лише із наявних, але із усіх можливих.

3) принцип збалансованості та пропорційності. Передбачає збалансованість між виробничими потужностями та обсягом виробництва з однієї сторони та наявністю сировинних, паливно-енергетичних, трудових ресурсів з іншої.

4) принцип комплексного розміщення виробництва. Передбачає: комплексне використання природних ресурсів та всіх виробничих відходів; раціональне використання трудових ресурсів всіх вікових груп чоловічої та жіночої статі; створення єдиної виробничої інфраструктури з метою обслуговування різних комплексів.

5) принцип урахування міжнародного територіального поділу праці. За цим принципом держава повинна розвивати такі галузі виробництва, для яких має найкращі умови та яка користується попитом на світовому ринку.

6) принцип збереження екологічної рівноваги

7) принцип обмеженого централізму. Суть полягає в тому, щоб органічно поєднати стратегічні інтереси країни, регіонів, підприємств та населення.

8) принцип розміщення підприємств згідно з раціональними формами суспільної організації виробництва. До таких форм належить концентрація, спеціалізація, кооперування та комбінування. Сутність полягає в тому, що спосіб розміщення виробництва повинен стимулювати ефективний розвиток раціональних форм його організації.