
- •Онтологічні та світоглядні передумови виникнення філософії
- •Предмет, структура та функції філософії
- •Світогляд як спосіб духовно практичного буття людини.
- •Сутність, структура та історичні типи світогляду.
- •Основне питання філософії та дві його сторони
- •Філософія і наука. Сцієнтизм та антисцієнтизм
- •Космоцентризм античної філософії, основні проблеми, характерні риси
- •Натурфілософія давньогрецьких досократиків (Мілетскьа школа, Елейська школа)
- •Від космосу до людини: етичний раціоналізм Сократа
- •Давньогрецька атомістика: Демокріт, Епікур
- •Об’єктивний ідеалізм Платона
- •Теорія держави Платона
- •Аристотель: вчення про причини та початки буття та пізнання
- •Етика Аристотеля
- •Проблема людини у філософії епохи еллінізму (скептицизм, стоїцизм, епікуреїзм, неоплатонізм) Скептицизм
- •Стоїцизм
- •Епікуреїзм
- •Неоплатонізм
- •Теоцентризм філософії Середньовіччя
- •Гріх, спокута і спасіння людини, як предмет філософських роздумів і вірувань
- •Патристика Августина: сумнів і віра, істина і знання, світ і людина
- •Схоластика як обґрунтування, захист і систематизація теології
- •Реалізм, номіналізм та концептуалізм у Філософії Середньовіччя
- •Головні риси філософії доби Відродження, основні етапи ії розвитку.
- •Реформація як зміна духовно-моральної мотивації людини до праці(м.Лютер, ж.Кальвін).
- •Емпіризм ф.Бекона і проблема наукового пізнання.
- •Р.Декарт. Раціоналістична методологія. Правила мислення.
- •Матеріалістична сутність монізму та пантеїзму б.Спінози, його вчення про єдину субстанцію, її атрибути та модуси.
- •Теорії суспільного договору (т. Гоббе, Дж. Локк, ж.Ж. Руссо).
- •Новий соціальний ідеал у філософії Просвітництва.
- •Характерні риси, основні проблеми та принципи класичної німецької філософії.
- •Теорія пізнання і.Канта. Трансцедентальний суб’єкт.
- •Етика Канта: свобода волі та категоричний імператив.
- •Система об'єктивного ідеалізму г.В.Ф. Гегеля
- •!!! Щоб докладніше зрозуміти це питання, необхідно прочитати наступне питання Докладніше про діалектику в 32 питанні !!!
- •Діалектика Гегеля
- •Антропологічний матеріалізм л.Феєрбаха.
- •Маркс про відчуження та шляхи його подолання.
- •Проблема свободи та цілісного розвитку людини у філософії к.Маркса.
- •Сутність матеріалістичного розуміння історії у філософії Маркса.
- •Розробка Леніним проблем гносеології на основі узагальнення соціальної практики та нових досягнень природознавства.
- •Основні напрямки розвитку філософії у хх сторіччі.
- •Філософія ф.Ніцше як метафізика волі.
- •Психологічна антропологія. З.Фрейд. Проблеми несвідомого.
- •Екзестенціальна філософія, її основні напрямки. Проблеми буття людини
- •Позитивізм і його історичні форми
- •Філософська думка доби Київської Русі
- •Києво-Могилянська академія – колиска філософської думки в Україні
- •Проблеми людини в філософії Сковороди
- •Філософські мотиви в творчості Шевченка
- •Ідеї суспільного прогресу у творчості і.Франка, л.Українки, м.Драгоманова
- •Філософські аспекти історичної концепції м.Грушевського
- •Націоналізм д.Донцова та в. Липинського
- •Проблеми буття у філософії. Основні форми буття.
- •Історичне формування науково-філософського поняття матерії. Матерія і рух. Методологічний сенс класифікації основних форм руху матерії.
- •Простір і час як іманентні форми саморуху об’єктивної реальності, людської практики, свідомості.
- •Відображення як властивість матерії. Еволюція форм відображення.
- •Проблема свідомості у філософії та науці.
- •Свідомість як діалектична єдність знання і пізнання.
- •Соціальна сутність свідомості та самосвідомості
- •Сутність і структура суспільної свідомості. Форми суспільної свідомості
- •Предмет теорії пізнання
- •Чуттєве та раціональне в пізнанні
- •Істина у філософії. Багатомірність характеристик істини. Критерії істини
- •Наукове пізнання: основні принципи і форми наукового пізнання
- •Логіка і методологія наукового пізнання. Основні методи наукового пізнання.
- •Принципи, закони та категорії матеріалістичної діалектики. Загальна характеристика.
- •Поняття закону. Закони діалектики. (Загальна характеристика.)
- •Закон взаємопроникнення протилежностей.
- •Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін
- •Закон заперечення заперечення
- •Лінійні та циклічні моделі історії
- •Матеріально-економічна сфера життєдіяльності суспільства. Спосіб матеріального виробництва його структура і сутність
- •Політико-правова сфера життєдіяльності суспільства. Ціннісні засади лібералізму і демократизму
- •Духовна сфера життєдіяльності суспільства
- •Соціальна сфера життєдіяльності суспільства
- •Природа та суспільство. Поняття природи, географічного середовища. Вчення Вернадського про біосферу та ноосферу
- •Детермінізм – пояснення явищ на основі причинної зумовленості. Принцип д. Є провідним у науці та матеріалістичній філософії
- •Філософські школи стародавнього Китаю та Індії
- •Антропосоціогенез. Проблема людського начала. Біосоціальна сутність людини
- •Особистість у вимірах філософського дослідження
- •Свобода, вибір, відповідальність, воля як сутнісні основи становлення особистості
- •Цінності і норми як соціально значущі орієнтири індивідуального і суспільного буття
- •Проблеми соціального та духовного розвитку у сучасній Україні
Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін
На відміну від закону діалектичної протилежності, що розкриває джерело розвитку, закон взаємного переходу кількісних і якісних змін розкриває механізм процесу розвитку, показує, як і в яких формах він реалізується. Основні поняття, завдяки яким він реалізується: якість, кількість, міра, стрибок тощо.
Я
кість
речей
органічно пов'язана з їх кінцем, так як
зі зникненням
даної якості зникає і сама річ,
перетворюючись на іншу.
Поряд з якістю всі речі, процеси, явища
мають і кількісну визначеність.
Вони обов'язково мають якийсь розмір,
об'єм, масу та ін. Кількість
–
це об'єктивна визначеність якісно
однорідних явищ, що
характеризує їх величину, тривалість
існування та інтенсивність розвитку
в цілому чи окремих її сторін (схема
7.4).
Отже, ми з'ясували, що речі і явища мають якісні та кількісні особливості. Але може скластися враження, що між цими сторонами речей і явищ немає тісного зв'язку, що вони незалежні одні від одних. Але це не так. Якість і кількість перебувають у діалектичному взаємозв'язку: немає кількості, яка б не виражала певної якості, і разом з тим немає якості без кількості. До того ж певній якості завжди відповідає не будь-яка, а певна кількість. Ми ніколи, наприклад, не бачили стола, який мав би довжину, яка дорівнювала б довжині мосту через Дніпро. Важко собі також уявити людину, у якої довжина ніг була б 5 м. Таким чином, будь-яка якість має кількісну межу. Ця межа називається у філософії мірою. Міра – це така єдність кількості і якості, у якій певна якість необхідно пов'язана тільки з певною кількістю. Міра – це і певний інтервал кількісних характеристик або змін, у межах якого може існувати належна якість. Зміна кількості в межах міри не призводить до зміни якості, однак при переході міри предмет перестає бути тим, чим він є. Можна навести багато фактів такої взаємодії кількісних та якісних змін. Так, наприклад, якщо тілу надати швидкості 1000,2000,7910 м на секунду, то воно впаде на землю. Якщо ж швидкість тіла збільшити лише на одну одиницю і довести її до 7911 м на секунду, то тіло відірветься від Землі і стане її супутником. Таким чином, кількісні зміни докорінно не впливають на якість, якщо вони відбуваються в межах міри. Але якщо ці зміни виходять за межі міри, виникає нова якість, яка має свою кількісну визначеність і свою міру.
Положення про взаємообумовленість кількісних і якісних змін має загальне значення. Воно справедливе стосовно всіх предметів і явищ навколишньої дійсності, тобто має силу діалектичного закону. Його формулюють таким чином. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін виражає такий взаємозв'язок кількісних і якісних сторін предмета, внаслідок якого кількісні зміни, виходячи за межі міри, обов'язково тягнуть за собою докорінні якісні зміни, які, у свою чергу, призводять до нових кількісних показників.
Згідно з цим законом, розвиток іде як єдність двох, відмінних одна від одної, але взаємопов'язаних стадій – безперервності і перервності. Безперервність у розвитку – це стадія повільних, непомітних кількісних змін. Перервність у розвитку називають стрибком. Стрибок – це момент, форма, спосіб перетворення однієї якості на іншу, це перерва в поступовості, безперервності кількісних змін. Стрибком є виникнення життя на Землі, виокремлення людини зі.світу тварин, зміна одного суспільного ладу на інший, видатні наукові і технічні відкриття. Будь-який стрибок характеризує перехідний момент у розвитку. За своєю природою він завжди суперечливий, бо свідчить і про народження нового, і про опір йому старого.
При розгляданні стрибків важливі такі терміни, як «еволюція», «революція», «реформа». Поняття «еволюція» використовується в широкому і вузькому значеннях. У широкому значенні «еволюція» – це весь процес поступового розвитку, який включає не тільки кількісні, але є й якісні зміни, в тому числі й революції. У вузькому значенні слово «еволюція» виступає як період, який передує революції, її підготовці. Поняття «революція» використовується для характеристики суспільних явищ. Це якісний стрибок, який ламає суспільство в самій його основі, а не переробляє його повільно, поступово. Реформа – це зміна якої-небудь істотної сторони життя суспільства при збереженні основ її економічного і державного ладу. ,: