
- •Онтологічні та світоглядні передумови виникнення філософії
- •Предмет, структура та функції філософії
- •Світогляд як спосіб духовно практичного буття людини.
- •Сутність, структура та історичні типи світогляду.
- •Основне питання філософії та дві його сторони
- •Філософія і наука. Сцієнтизм та антисцієнтизм
- •Космоцентризм античної філософії, основні проблеми, характерні риси
- •Натурфілософія давньогрецьких досократиків (Мілетскьа школа, Елейська школа)
- •Від космосу до людини: етичний раціоналізм Сократа
- •Давньогрецька атомістика: Демокріт, Епікур
- •Об’єктивний ідеалізм Платона
- •Теорія держави Платона
- •Аристотель: вчення про причини та початки буття та пізнання
- •Етика Аристотеля
- •Проблема людини у філософії епохи еллінізму (скептицизм, стоїцизм, епікуреїзм, неоплатонізм) Скептицизм
- •Стоїцизм
- •Епікуреїзм
- •Неоплатонізм
- •Теоцентризм філософії Середньовіччя
- •Гріх, спокута і спасіння людини, як предмет філософських роздумів і вірувань
- •Патристика Августина: сумнів і віра, істина і знання, світ і людина
- •Схоластика як обґрунтування, захист і систематизація теології
- •Реалізм, номіналізм та концептуалізм у Філософії Середньовіччя
- •Головні риси філософії доби Відродження, основні етапи ії розвитку.
- •Реформація як зміна духовно-моральної мотивації людини до праці(м.Лютер, ж.Кальвін).
- •Емпіризм ф.Бекона і проблема наукового пізнання.
- •Р.Декарт. Раціоналістична методологія. Правила мислення.
- •Матеріалістична сутність монізму та пантеїзму б.Спінози, його вчення про єдину субстанцію, її атрибути та модуси.
- •Теорії суспільного договору (т. Гоббе, Дж. Локк, ж.Ж. Руссо).
- •Новий соціальний ідеал у філософії Просвітництва.
- •Характерні риси, основні проблеми та принципи класичної німецької філософії.
- •Теорія пізнання і.Канта. Трансцедентальний суб’єкт.
- •Етика Канта: свобода волі та категоричний імператив.
- •Система об'єктивного ідеалізму г.В.Ф. Гегеля
- •!!! Щоб докладніше зрозуміти це питання, необхідно прочитати наступне питання Докладніше про діалектику в 32 питанні !!!
- •Діалектика Гегеля
- •Антропологічний матеріалізм л.Феєрбаха.
- •Маркс про відчуження та шляхи його подолання.
- •Проблема свободи та цілісного розвитку людини у філософії к.Маркса.
- •Сутність матеріалістичного розуміння історії у філософії Маркса.
- •Розробка Леніним проблем гносеології на основі узагальнення соціальної практики та нових досягнень природознавства.
- •Основні напрямки розвитку філософії у хх сторіччі.
- •Філософія ф.Ніцше як метафізика волі.
- •Психологічна антропологія. З.Фрейд. Проблеми несвідомого.
- •Екзестенціальна філософія, її основні напрямки. Проблеми буття людини
- •Позитивізм і його історичні форми
- •Філософська думка доби Київської Русі
- •Києво-Могилянська академія – колиска філософської думки в Україні
- •Проблеми людини в філософії Сковороди
- •Філософські мотиви в творчості Шевченка
- •Ідеї суспільного прогресу у творчості і.Франка, л.Українки, м.Драгоманова
- •Філософські аспекти історичної концепції м.Грушевського
- •Націоналізм д.Донцова та в. Липинського
- •Проблеми буття у філософії. Основні форми буття.
- •Історичне формування науково-філософського поняття матерії. Матерія і рух. Методологічний сенс класифікації основних форм руху матерії.
- •Простір і час як іманентні форми саморуху об’єктивної реальності, людської практики, свідомості.
- •Відображення як властивість матерії. Еволюція форм відображення.
- •Проблема свідомості у філософії та науці.
- •Свідомість як діалектична єдність знання і пізнання.
- •Соціальна сутність свідомості та самосвідомості
- •Сутність і структура суспільної свідомості. Форми суспільної свідомості
- •Предмет теорії пізнання
- •Чуттєве та раціональне в пізнанні
- •Істина у філософії. Багатомірність характеристик істини. Критерії істини
- •Наукове пізнання: основні принципи і форми наукового пізнання
- •Логіка і методологія наукового пізнання. Основні методи наукового пізнання.
- •Принципи, закони та категорії матеріалістичної діалектики. Загальна характеристика.
- •Поняття закону. Закони діалектики. (Загальна характеристика.)
- •Закон взаємопроникнення протилежностей.
- •Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін
- •Закон заперечення заперечення
- •Лінійні та циклічні моделі історії
- •Матеріально-економічна сфера життєдіяльності суспільства. Спосіб матеріального виробництва його структура і сутність
- •Політико-правова сфера життєдіяльності суспільства. Ціннісні засади лібералізму і демократизму
- •Духовна сфера життєдіяльності суспільства
- •Соціальна сфера життєдіяльності суспільства
- •Природа та суспільство. Поняття природи, географічного середовища. Вчення Вернадського про біосферу та ноосферу
- •Детермінізм – пояснення явищ на основі причинної зумовленості. Принцип д. Є провідним у науці та матеріалістичній філософії
- •Філософські школи стародавнього Китаю та Індії
- •Антропосоціогенез. Проблема людського начала. Біосоціальна сутність людини
- •Особистість у вимірах філософського дослідження
- •Свобода, вибір, відповідальність, воля як сутнісні основи становлення особистості
- •Цінності і норми як соціально значущі орієнтири індивідуального і суспільного буття
- •Проблеми соціального та духовного розвитку у сучасній Україні
Поняття закону. Закони діалектики. (Загальна характеристика.)
Закон – об'єктивний, істотний, необхідний, сталий зв'язок або відношення між явищами.
Детально про закони – дивитись 63 питання або 65-67.
Закон взаємопроникнення протилежностей.
Центральне місце в системі законів діалектики посідає закон діалектичної протилежності. Для з'ясування суттєвих моментів закону необхідно розглянути основні його категорії. Почнемо з поняття «протилежність». Протилежність – філософська категорія, яка відображає сторони, властивості, тенденції, процеси в предметах і явищах, що взаємозумовлюють і взаємовиключають одне одне (асиміляція – дисиміляція, змінність – спадкоємність, виробництво – споживання, добро – зло та ін.).
Між протилежностями існує два види відношень: відношення едності і відношення протидії.
Що являє собою відношення єдності? По-перше, єдність протилежностей – це їх нероздільність. Кожна протилежність є умовою існування іншої. Окремо вони існувати не можуть (якщо зникає одна з протилежностей, перестає існувати й інша). По-друге, єдність протилежностей має сенс тоді, коли вони зумовлюють і проникають одна в одну. Кожна з протилежностей має потребу в тому, чого в неї немає, але є в іншій. Вони вступають у взаємодію. Впливаючи одна на одну, протилежності взаємопроникають одна в одну. Це означає, що протилежності не існують як однорідні, розділені у просторі, а кожна з них має в собі іншу (наприклад, навчальний процес, що передбачає наявність викладача та студентів).
Що ж являє собою відношення взаємодії («боротьби») протилежностей?
Перебуваючи у взаємообумовленості й розвитку, протилежності не «байдужі» одна до одної, вони взаємно впливають одна на одну. Між ними йде протиборство. Його сутність полягає в тому, щоб розірвати єдність. Кожна з протилежностей виштовхує з себе іншу, прагне звільнитися від неї. Таким чином, протиборство протилежностей має місце тоді, коли протилежності взаємозаперечують, взаємовиштовхують, взаємовиключають одна одну.
Єдність протилежностей виражає стійкість речі і є відносною, перехідною. Протидія протилежностей абсолютна, вона не припиняється. Відношення, яке характеризується єдністю протилежностей і водночас є постійним протиборством між ними, називається суперечністю. Суперечності притаманні всім явищам і процесам реальності і виступають рушійною силою, джерелом зміни і розвитку. Саме тому суперечність є центральною категорією, що розкриває суть закону діалектичної протилежності.
Отже, можна зробити висновок, що закон діалектичної протилежності – це закон, в силу якого всім речам, системам, явищам і процесам властиві внутрішні суперечності, протилежні сторони і тенденції, взаємодія, протиборство між якими виступає джерелом зміни і розвитку, веде до наростання суперечностей, що вирішується на певному етапі зникненням старого і виникненням нового.
Чим же визначається центральне положення цього закону у всій системі діалектики? По-перше, цей закон розкриває джерело будь-якого руху і розвитку, тобто дає відповідь на найважливіше і найсуттєвіше питання теорії розвитку. По-друге, цей закон утворює основу всіх інших законів і категорій діалектики, в кожному з яких ми знаходимо протилежності, пов'язані відношенням єдності та протидії. По-третє, закон діалектичної протилежності визначає головний зміст діалектичного методу пізнання, вимагаючи роздвоювати в мисленні єдине і вивчати протилежності, поєднуючи їх аналіз з подальшим синтезом.