63. Принципи, закони та категорії матеріалістичної діалектики. Загальна характеристика.

Принципи діалектики – вихідні, об'єктивні за змістом ідеї матеріалістичної діалектики, що поряд із законами діалектики, категоріями діалектики відображають найзагальніші закономірності процесу розвитку предметів і явищ об'єктивної реальності й виконують методологічну функцію у науковому і філософському пізнанні. Насамперед матеріалістична діалектика спирається на принцип матеріалістичного монізму, тобто визнає, що світ, всі предмети і явища мають єдину матеріальну основу, що матерія первинна і вічна, а дух вторинний. Наступний принцип – принцип єдності діалектики буття і діалектики мислення. Це означає, що матеріалістична діалектика визнає здатність мислення людини пізнати цей світ, адекватно відобразити його властивості. Ці принципи є вихідними не тільки для матеріалістичної діалектики, а і для сучасної матеріалістичної філософії в цілому.

Принципами власне діалектики можна назвати принципи загального зв'язку і загального розвитку явищ у світі. Визнання загального зв'язку явищ у природі, суспільстві і мисленні вимагає системного дослідження цих явищ, на противагу метафізичному методу, який розглядає світ у сукупності ізольованих явищ.

У першому законі Енгельс визначає категорії якості, кількості і міри. Якість – це внутрішня визначеність предмета, явище, яке характеризує предмет або явище в цілому. Якість – це перша безпосередня визначеність буття. Кількість є визначеність, "байдужа для буття" – зовнішня визначеність речі. Якість і кількість не можуть існувати незалежно один від одного, так як будь-яка річ або явище визначається і якісною характеристикою і кількісними показниками. "Демонстрацією" якісної і кількісної визначеності виступає міра, тобто співвідношення показників, своєрідна рівновага. Порушення міри змінює якість і перетворює одну річ в іншу, або одне явище в інше. Відбувається перерва поступовості, або якісний стрибок – це загальна форма переходу від одного якісного стану до іншого.

Класичним прикладом переходу від кількісних змін до якісних є перетворення лід – вода – пар. У міру нагрівання льоду спочатку відбувається кількісна зміна – зростання температури. При 0 C, незважаючи на продовження нагрівання, температура льоду перестає рости, лід поступово перетворюється у воду. Це вже зміна якості. Подальше нагрівання води знову викликає спочатку кількісні (зростання температури), а потім і якісні (поступове перетворення в пару при 100 C) зміни.

Другий закон діалектики розкриває в розвитку його внутрішнє джерело. Основою будь-якого розвитку, з точки зору Енгельса, є боротьба протилежних сторін. При розкритті дії цього закону він підкреслював існування зв'язку і взаємодії між протилежностями, доводячи, що вони рухаються, взаємопов'язані і взаємодіючі тенденції, і цей взаємозв'язок виражається в тому, що кожна з них має власну протилежність. Іншою стороною діалектичних протилежностей є взаємне заперечення сторін і тенденцій, саме тому сторони єдиного цілого суть протилежності, вони знаходяться не тільки в стані взаємозв'язку, а й у взаємозаперечення. Саме такого роду взаємини протилежностей Гегель назвав суперечностями. "Протиріччя є корінь усякого руху і життєвості, лише оскільки воно має в самому собі протиріччя, він рухається, має імпульсом і діяльністю". Дозвіл будь-яких протиріч являє собою стрибок, якісна зміна даного об'єкта, перетворює його на якісно інший об'єкт, який заперечує старий.

Єдність і боротьбу протилежностей у фізичних процесах можна проілюструвати на прикладі принципу корпускулярно-хвильового дуалізму, згідно з яким будь-який об'єкт може виявляти як хвильові, так і корпускулярні властивості. У біологічної еволюції саме шляхом боротьби спадковості і мінливості відбувається становлення нових форм життя.

Третій закон діалектики відображає, за Енгельсом, результат певного циклу процесу розвитку і його спрямованість. Процес розвитку, руху носить поступально-повторюваний характер. Поступальність і повторюваність надає циклічності спіралевидну форму.

Заперечення заперечення означає, що перехід з одного якісного стану в інший стався після подолання первісного знищення старої якості, після переосмислення його і прийняття в якійсь мірі того, чи чого-небудь з того, що було накопичено на попередній щаблі. Т.ч., кожен виток процесу розвитку стає іншим за своїм змістом і напрямом, розвиток просувається закручуванням.

Логічне заперечення заперечення: "Це правда", "Це невірно"; "Це не так". Останнє судження – негативне, але в іншому відношенні, воно рівнозначно ствердно.

Приклад дії закону заперечення заперечення з математики: візьмемо позитивне число a, піддамо його заперечення і отримаємо-a (мінус a). Якщо ж ми піддамо заперечення це заперечення, помноживши-a на-a, то отримаємо + a (a у квадраті), тобто первісну позитивну величину, але на більш високому щаблі.