5. Основне питання філософії та дві його сторони

Основне питання філософії, питання про відношення свідомості до буття, духовного до матеріального взагалі. Те або інше рішення цього питання (матеріалістичне, ідеалістичне, дуалістичне) утворює основу кожного філос.навчання. «Філософи, – писав Ф. Енгельс, – розділилися на два великі табори згідно тому, як відповідали вони на це питання. Ті, які затверджували що дух існував раніше природи..., – склали ідеалістичний табір. Ті ж, які основним початком вважали природу, примкнули до різних шкіл матеріалізму».

Основне питання філософії не є лише питання про пріоритет матеріального або духовного. Це також питання про те, що вважати матеріальним, а що духовним. Звідси виникає можливість численних модифікацій постановки й рішення основного питання філософії як у матеріалізмі, так і в ідеалізмі. Гегель, напр., ухвалює за первинне якесь поза людини існуюче мислення («абсолютну ідею»), Артур Шопенгауер виходить із уявлення про несвідому космічну волю, Ернст Мах (суб’єктивний ідеалізм) вважав елементами всього існуючого відчуття.

Франц. філософ 20 ст. А. Камю вважав, що основним питанням філософії є питання про те, чи варто жити. Лише деякі з філософів, у першу чергу Гегель і Фейєрбах, близько підійшли до правильного формулювання основного питання філософії у сенсі відношення духовного до матеріального. Кант визначив 4 основні питання філософії: 1) що я можу знати? (метафізика дає відповідь); 2) на що я можу сподіватись? (релігія дає відповідь); 3) що я повинен робити? (етика); 4) Що таке людина? (антропологія). Тут перші три питання зводяться до четвертого.

Основне питання філософії містить у собі, крім питання про об'єктивно існуюче відношення психічного й фізичного, первинності духовного або матеріального, також питання про пізнавальне відношення людської свідомості до світу: як відносяться наші думки про оточуючий нас світ до самого цього світу? Чи у стані наше мислення пізнавати дійсний світ, чи можемо ми в наших уявленнях і поняттях про дійсний світ формувати правильне відображення дійсності? Негативна відповідь на це питання характерна для представників скептицизму, агностицизму. Позитивне рішення цієї проблеми принципово по-різному в матеріалізмі й ідеалізмі. Матеріалісти бачать у пізнанні відбиття в людській свідомості незалежної від неї реальності. Ідеалісти ж виступають проти теорії відбиття, витлумачують пізнавальну діяльність або як комбінування почуттєвих даних, або як конструювання об'єктів пізнання за допомогою апріорних категорій, або як чисто логічний процес одержання нових висновків з наявних аксіом або допущень.

Суть основного питання філософії – питання про відношення духу до природи, свідомості до матерії, мислення до буття. Два протилежні висновки щодо розкриття природи світу знайшли своє вираження у вирішенні питання про те, що ж є первинним – матерія чи свідомість. Це перша сторона основного питання філософії. Різні відповіді у вирішенні цього питання обумовили виникнення двох основних напрямів філософії – матеріалізму та ідеалізму.

Матеріалізм виходить з того, що світ за своєю природою матеріальний, вічний, несотворимии, безкінечний у часі і просторі. Матерія – первинна. Свідомість є продуктом, властивістю високоорганізованої матерії – мозку, вона – вторинна. Матеріальний світ згідно зматеріалізмом існує сам по собі, незалежно ні від людини, ні від будь-яких надприродних сил. Людина – частка природи, її свідомість породжена природою, є її специфічною властивістю. Матеріалізм у різні історичні епохи набував різних форм та видів: наївний та зрілий (науковий матеріалізм), стихійний та філософськи осмислений, метафізичний та діалектичний.

Ідеалізм виходить із визнання первинності духу, свідомості, мислення та вторинності природи, матерії. Ідеалізм, як і матеріалізм, набував конкретних форм, наповнювався конкретним змістом на різних етапах історії.

Виокремлюють два види ідеалізму: об'єктивний та суб'єктивний.

Об'єктивний ідеалізм виходить з того, що над світом панує світовий розум (логос, дух, ідея, поняття та ін.), який із самого початку дається як самостійна сутність, а потім, перевтілюючись у матеріальні предмети, обумовлює їх реальне існування.

Суб'єктивний ідеалізм розглядає реальний світ лише як суб'єктивний світ людини. Речі не існують поза і незалежно від нас. Вони – продукти нашої свідомості, "комплекси", "зібрання" наших відчуттів і спри-йняттів, породження органів чуття.

Крім цих основних способів вирішення основного питання філософії є ще дуалізм, який визнає матерію і свідомість, дух і природу, мислення і буття як дві самостійні основи.

Найважливішими у філософії є питання про загальну структуру світу та стан, в якому він перебуває. Це питання знаходить своє вирішення у двох основних концепціях – діалектичній та метафізичній.

Діалектика – концепція, згідно з якою світ за своєю структурою є єдиним цілим, де все взаємопов'язано і взаємозумовлено, а з погляду стану – він знаходиться в русі, в розвитку.

Метафізика – концепція, згідно з якою світ за своєю структурою є сукупністю не пов'язаних між собою взаємопереходами предметів, явищ та процесів. Стосовно стану світу метафізика визнає рух і розвиток лише в певних межах – як зменшення і збільшення, як повторення.

Проблема загальної структури світу, що включає в себе і людину, і стан, в якому вона перебуває, є відносно самостійним питанням. Воно може вирішуватися в принципі однаково при різних підходах до основного питання філософії. Тобто матеріалізм, так само як і ідеалізм, може бути метафізичним і діалектичним.