39. Філософія ф.Ніцше як метафізика волі.

Метафізика – умоглядне вчення про найзагальніші види буття – світ, Бога й душу.

Якщо в системах німецької класичної філософії воля визначалася через розум, а свобода волі означала свободу усвідомленого вибору, то такі філософи як А.Шопенгауер та Ф.Ніцше утверджують первинність волі стосовно всіх інших проявів духовного життя, в тому числі й стосовно розуму.

Фрідріх Ніцше, продовжуючи розвивати ідею ірраціональної філософії А.Шопенгауера про позасвідому „світову волю”, тлумачить її як „волю до влади”. Саме „воля до влади”, на думку Ніцше, є найглибшим принципом розвитку людського роду. Вона утверджує людське в людині, проте може породити і наступний еволюційний щабель – Надлюдину. Становище Надлюдини відносно людини таке саме, як становище людини відносно її тваринних пращурів.

Людина, вважав філософ, є проміжною стадією еволюції, що веде до Надлюдини. Вона не має самостійної цінності, а тому повинна подолати свій людський стан і вийти за його межі, стати Надлюдиною. У відомій праці „Так говорив Заратустра” Ф.Ніцше розгортає тему недоліків сучасної йому людини, яка є слабкою і хибною, бо не може подолати саму себе як істоту з величезними протиріччями. Щоб вирішити ці протиріччя і подолати свої хибності, людина повинна розвити в собі „волю до влади”, яка надана природою, але ж не має повного використання, бо не усвідомлюється самою людиною. 

Переоцінюючи цінності, Ніцше змусив подивитися на культуру під кутом зору життєво-біологічних цінностей, які сприяють виживанню людини як біологічного виду. Європейська культура з християнськими догмами, на його думку, придушує в людині волю до влади, породжуючи слабку, хибну істоту.

40. Психологічна антропологія. З.Фрейд. Проблеми несвідомого.

Антропологізм – філософська концепція, яка всі світоглядні пробле­ми (що таке світ. суспільство, Бог та ін.) розглядає крізь призму людини. Лю­дина є мірою всіх речей (Протагор).

Психологічна антропологія виникає на стику наук етнографії (етнології), психології, релігії, які, в свою чергу, випробували своє народження в кінці XIX – поч. XX століття.

Міждисциплінарна область наукових знань, що вивчає процес придбання індивідуумом культурних та інших навичок в процесі соціальної взаємодії представників різних етнічних спільнот.

Використовує результати досліджень біології, психології, психіатрії, соціології, лінгвістики, на основі яких і здійснює як відбір, так і інтерпретацію даних.

П.о. використовує результати досліджень біології, психології, психіатрії, соціології, лінгвістики, на основі яких і здійснює як відбір, так і інтерпретацію даних.

Зигмунд Фрейд засновник психоаналізу, що представляв собою медичну теорію для лікування невротиків, надалі ж поширену Фрейдом на явища суспільного життя. В основі всього поведінки людини – інстинкт родового самозбереження (статевий інстинкт). Всі інші прагнення – наслідок незадоволеного і перемикання на інші області статевого потягу. Антропологія: чол. – Дитя природи. Якщо його бажання придушуються, настає конфлікт, чол. знеособлюється. Розглядає псих. апарат в 2 аспектах: топографічному (свідомість, передсвідомості, несвідоме) і динамічному (перехід від бессознат. до предсозн. та від предсозн. до созн.).

Поряд зі свідомими формами відображення та діяльності для людини характерні й такі, які знаходяться як би за порогом свідомості, не досягають належного ступеня інтенсивності або напруженості, щоб звернути на себе увагу. Терміни "несвідоме", "підсвідоме", "неусвідомлене" часто зустрічаються в науковій і художній літературі, а також у повсякденному житті.

Теоретичними джерелами фрейдовській концепції несвідомого є що існували в XIX ст. вчення про психіку, про гіпнотичному навіювання, про символіку сновидінь, про міфології, про природжений психічному спадщині, про сексології, про філософії та психології несвідомого та ін

Фрейд розробив емпіричний метод психоаналізу. Він заснований на спостереженні і самоспостереження, на вивченні підсвідомих станів психіки шляхом розшифровки того, як вони проявляються: у символах, сновидіннях, вільних асоціаціях, фантазіях, обмовках і описки, образки, симптоматичних діях, невротичних симптомах і т.п.

Фрейд створив свою схему структури психіки. Він розділив її на 3 основні шари:

• Самий нижній шар і найпотужніший так зване "Воно" знаходиться за межами свідомості: там зберігаються минулий досвід,різного роду біологічні імпульсивні потяги і пристрасті, неусвідомлені емоції.

• На цьому масивному фундаменті несвідомого споруджується порівняно невеликий поверх свідомого – того, з чим людина актуально має справу і чим постійно оперує. Це його "Я".

• І нарешті, третій і останній поверх людського духу – "над-Я", щось що знаходиться над "Я".

Саме від "Воно", вважає Фрейд, бере свій початок все, що іменується психічним. Саме ця сфера, підпорядкована принципом насолоди, надає, з точки зору Фрейда, вирішальний вплив на поведінку людини. Визначає його думки і почуття, а через них і дії