
- •1.Система стадій кримінального провадження.
- •2.Система засад кримінального провадження.
- •3.Суд як орган правосуддя. Склад суду при здійсненні правосуддя за чинним кримінальним процесуальним|кримінально-процесуальним| законодавством.
- •4.Слідчий суддя як суб'єкт кримінального провадження.
- •5.Прокурор в кримінальному|карному| провадженні, його завдання|задачі| і повноваження.
- •6.Орган досудового розслідування. Слідчий органу досудового розслідування, його завдання|задачі| і повноваження. Керівник органу досудового розслідування, його повноваження.
- •7.Кримінально-процесуальний статус підозрюваного та обвинуваченого. Кримінально-процесуальний статус виправданого, засудженого.
- •8.Захисник як учасник кримінального провадження. Особи, які можуть бути захисниками.
- •9.Права та обов'язки захисника. Залучення захисника. Обов'язкова участь захисника. Відмова від захисника або його заміна.
- •10.Потерпілий, його права та обов'язки. Представник потерпілого. Законний представник потерпілого.
- •Експерт, його кримінально-процесуальний статус. Спеціаліст, його кримінально-процесуальний статус.
- •Загальна|спільна| характеристика провадження за цивільним|громадянському| позовом. Цивільний позивач та цивільний відповідач.
- •Предмет доказування у кримінальному провадженні.
- •Поняття доказів в кримінальному|карному| процесі. Властивості доказів.
- •Допустимість доказу
- •Належність доказів
- •Значення рішень інших судів у питаннях допустимості доказів
- •Визнання доказів недопустимими
- •Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушений прав та свобод людини
- •Недопустимість доказів та відомостей, які стосуються особи підозрюваного, обвинуваченого
- •Джерела доказів, їх характеристика.
- •Показання |показники,показання| як джерело доказів. Показання з чужих слів.
- •Стаття 95. Показання
- •Показання з чужих слів
- •Документи як джерела доказів. Стаття 99. Документи
- •Речові докази. Речові докази
- •Висновок експерта як джерело доказів. Підстави для залучення експерта. Обов'язкове залучення експерта. Види експертиз. Висновок експерта
- •Підстави проведення експертизи
- •Порядок залучення експерта
- •21.Способи збирання і перевірки доказів. Використання даних, одержаних|отриманих| оперативним шляхом|колією,дорогою|, в доказуванні.
- •22.Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
- •23.Виклик слідчим, прокурором. Судовий виклик. Привід.
- •24.Накладення грошового стягнення. Клопотання про накладення грошового стягнення, його розгляд. Скасування ухвали про накладення грошового стягнення.
- •25.Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом.
- •Глава 13. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом
- •26.Тимчасовий доступ до речей і документів.
- •Глава 15. Тимчасовий доступ до речей і документів
- •27.Тимчасове вилучення майна.
- •Глава 16. Тимчасове вилучення майна
- •28.Відсторонення від посади.
- •Глава 14. Відсторонення від посади
- •29.Арешт майна.
- •30.Система та види запобіжних заходів. Підстави застосування|вживання| запобіжних заходів і обставини, що враховуються при обранні запобіжних заходів. Застосування електронних засобів контролю.
- •Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи Ст. 176. Загальні положення про запобіжні заходи
- •31.Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів. Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу. Ухвала про застосування запобіжних заходів. Зміна запобіжного заходу.
- •32.Особисте зобов’язання. Особиста порука. Застава.
- •33.Домашній арешт.
- •34.Затримання особи, його види. Момент затримання. Строки затримання особи. Гарантії прав затриманої особи.
- •2. Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду
- •35.Тримання під вартою. Строк дії ухвали про тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою. Порядок продовження строку тримання під вартою.
- •36.Стадія досудового розслідування. Початок досудового розслідування. Єдиний реєстр досудових розслідувань.
- •37.Підслідність, її види. Місце проведення досудового розслідування.
- •38.Строки досудового розслідування, їх продовження.
- •39.Забезпечення прав учасників досудового розслідування. Розгляд клопотань під час досудового розслідування. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення.
- •43.Пред'явлення для впізнання, поняття, види, порядок провадження. Особи, що беруть участь в впізнанні. Проведення впізнання у режимі відеоконференції. Протокол пред'явлення для впізнання.
- •44.Поняття і види огляду. Підстави і порядок проведення огляду. Огляд в житлі або іншому володінні особи. Протокол огляду. Огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією.
- •45.Поняття, підстави, порядок проведення освідування.
- •46.Поняття обшуку, підстави і умови проведення. Порядок провадження і оформлення обшуку.
- •47.Поняття, підстави, порядок проведення слідчого експерименту. Гарантії прав особи при проведенні слідчого експерименту. Протокол слідчого експерименту.
- •49.Поняття та система негласних слідчих (розшукових) дій.
- •50.Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Суб'єкти прийняття рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
- •Ст.268. Установлений місцезнаходження радіоелектронного засобу
- •Ст.269. Спостереження за особою, річчю або місцем
- •Ст. 270. Аудіо-, відеоконтроль місця
- •Ст.273. Засоби, що використовуються під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій
- •Ст. 274. Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження
- •Ст. 275. Використання конфіденційного співробітництва
- •56.Повідомлення про підозру. Підстави та порядок повідомлення про підозру. Зміст письмового повідомлення про підозру. Вручення письмового повідомлення про підозру. Зміна повідомлення про підозру.
- •57.Зупинення досудового розслідування: підстави та порядок. Розшук підозрюваного. Відновлення досудового розслідування.
- •58.Обвинувальний акт, його структура та зміст. Реєстр матеріалів досудового розслідування.
- •60.Закінчення досудового розслідування складанням обвинувального акту. Відкриття матеріалів іншій стороні.
- •61. Закриття кримінального провадження: підстави та порядок.
- •63. Порядок оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора. Порядок вирішення скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора.
- •64. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків. Клопотання прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
- •65. Поняття і види підсудності кримінальних справ судам першої інстанції. Направлення кримінального провадження з одного суду до іншого.
- •66. Підготовче судове засідання. Порядок підготовчого судового засідання, суб'єкти, які беруть у ньому участь. Рішення, що приймаються судом у підготовчому судовому засіданні.
- •Глава 27. Підготовче провадження. Стаття 314. Підготовче судове засідання
- •67. Повноваження головуючого в судовому засіданні. Права і обов'язки членів суду. Запасний суддя.
- •68. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження.
- •69. Розпорядок судового засідання. Заходи, що приймаються до порушників порядку в судовому засіданні.
- •71 Визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження. Підстави і умови відмови суду від дослідження доказів за неоспорюваними сторонами обставинами
- •72.Порядок проведення допитів в судовому засіданні.
- •73. Дослідження речових доказів. Дослідження документів. Дослідження звуко- і відеозаписів у судовому розгляді.
- •74. Проведення експертизи за ухвалою суду. Допит експерта в суді.
- •75. Поняття, значення, види вироків суду. Питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку. Зміст вироку суду.
- •77. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Суб'єкти права на подання апеляційних скарг.
- •78. Строки апеляційного оскарження. Вимоги до апеляційної скарги. Порядок апеляційного оскарження.
- •79. Підготовка до апеляційного розгляду. Апеляційний розгляд. Письмове апеляційне провадження.
- •81. Питання, які вирішуються судом під час виконання вироків. Питання, які вирішуються судом після виконання вироку. Порядок вирішення судом питань, пов’язаних із виконанням вироку.
- •82. Набрання судовим рішенням законної сили. Звернення судового рішення до виконання. Відстрочка виконання вироку.
- •83. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. Суб'єкти права на подання касаційних скарг.
- •84. Суб'єкти та строки касаційного оскарження. Вимоги до касаційної скарги.
- •85. Підготовка до касаційного розгляду. Касаційний розгляд. Письмове касаційне провадження.
- •86. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції. Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
- •87. Підстави та порядок перегляду судових рішень Верховним Судом України. Повноваження Верховного Суду України.
- •88. Підстави та порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Судове рішення за наслідками кримінального провадження за нововиявленими обставинами.
- •89. Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю.
- •90.Кримінальне провадження про злочини неповнолітніх.
- •92. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
- •93. Кримінальне провадження щодо окремих категорій осіб.
- •94. Кримінальне провадження на підставі угод.
- •95. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення.
- •96. Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження.
- •99. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція).
50.Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Суб'єкти прийняття рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Стаття 246. Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій
1. Негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
2. Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
3. Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Слідчий зобов’язаний повідомити прокурора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій та отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
4. Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.
5. У рішенні про проведення негласної слідчої (розшукової) дії зазначається строк її проведення. Строк проведення негласної слідчої (розшукової) дії може бути продовжений:
прокурором, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням, - до вісімнадцяти місяців;
керівником органу досудового розслідування, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його або слідчого рішенням, - до шести місяців;
начальником головного, самостійного управління Міністерства внутрішніх справ України, Центрального управління Служби безпеки України, головного управління, управління Міністерства внутрішніх справ України, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, регіонального органу Служби безпеки України в межах компетенції, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, - до дванадцяти місяців;
Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, головою державного бюро розслідувань, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, - до вісімнадцяти місяців;
слідчим суддею, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням у порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
6. Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.
Стаття 247. Слідчий суддя, який здійснює розгляд клопотань щодо негласних слідчих (розшукових) дій
1. Розгляд клопотань, який віднесений згідно з положеннями цієї глави до повноважень слідчого судді, здійснюється головою чи за його визначенням іншим суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Стаття 248. Розгляд клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії
1. Слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії протягом шести годин з моменту його отримання. Розгляд клопотання здійснюється за участю особи, яка подала клопотання.
2. У клопотанні зазначаються:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) короткий виклад обставин злочину, у зв’язку з розслідуванням якого подається клопотання;
3) правова кваліфікація злочину із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України;
4) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію;
5) обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину;
6) вид негласної слідчої (розшукової) дії та обґрунтування строку її проведення;
7) обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в іншій спосіб;
8) відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо;
9) обґрунтування можливості отримання під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з’ясування обставин злочину або встановлення осіб, які його вчинили.
До клопотання слідчого, прокурора додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.
3. Слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо прокурор, слідчий доведе наявність достатніх підстав вважати, що:
1) вчинений злочин відповідної тяжкості;
2) під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії можуть бути отримані докази, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з’ясування обставин злочину або встановлення осіб, які вчинили злочин.
4. Ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про:
1) прокурора, слідчого, який звернувся з клопотанням;
2) злочин, у зв’язку із досудовим розслідуванням якого постановляється ухвала;
3) особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію;
4) вид негласної слідчої (розшукової) дії та відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо;
5) строк дії ухвали.
5. Постановлення слідчим суддею ухвали про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не перешкоджає повторному зверненню з новим клопотанням про надання такого дозволу.
51.Підстави та порядок втручання у приватне спілкування. 1. Аудіо-, відеоконтроль особи. 2. Арешт, огляд і виїмка кореспонденції. 3. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж. 4. Зняття інформації з електронних інформаційних систем.
1. Право особи на недоторканність особистого (приватного) життя особи є одним із фундаментальних прав людини, що визначається Конституцією України та міжнародними нормативно-правовими актами у галузі прав людини - ЗДПЛ, ЄКЗПЛ, МПГПП та ін. Резолюцією ПАРЄ № 428 (1970 р.) визначено, що приватність є «правом жити своїм особистим життям з мінімальним стороннім втручанням».
Зокрема, згідно зі ст. 12 ЗДПЛ «ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте та сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від подібних втручань чи посягань». Стаття 8 КЗПЛ також проголошує право особи на приватність та зазначає, що «кожен має право на повагу до його приватного і сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції».
Право на приватність є комплексним правом, що включає в себе територіальну, комунікаційну, інформаційну, фізичну приватність. Відповідно ст. 30 Конституції України захищає недоторканність житла (територіальну приватність), ст. 31 - таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (комунікаційну приватність), ст. 32 передбачає заборону збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди (інформаційна при- ватність), а ст. 28 передбачає заборону піддавати особу без її вільної згоди медичним, науковим чи іншим дослідам (фізична приватність).
Обмеження прав особи, задекларованих статтями 30, 31, 32 Конституції України, здійснюється у встановлених законом випадках та за рішенням суду. Спираючись на конституційні положення, КПК регламентує підстави та порядок втручання у приватне спілкування та у ст. 258 встановлює загальні засади провадження негласних слідчих (розшукових) дій, пов'язаних із обмеженням права особи на приватність.
Приватне життя можна визначити як фізичну і духовну сферу, підконтрольну самій людині, тобто сферу, захищену від зовнішнього спрямованого впливу. Приватність («правейсі») означає певну якість життя, що визначається реальною можливістю людини здійснювати автономію і свободу у тій сфері життя, яка може вважатися «приватною». Цей термін може вживатися і щодо права людини на автономію і свободу приватного життя, права на захист від втручання в нього інших людей, органів влади, громадських організацій і державних інституцій. У США терміном «правейсі» позначають різні аспекти особистого життя людини: її індивідуальні особливості, сферу особистих відносин, інтимного життя, звичок, стану здоров'я, змісту поштових, телеграфних повідомлень тощо.
Частина 1 ст. 258 КПК, спираючись на конституційні положення, вказує, що ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді.
Стаття 260. Аудіо-, відеоконтроль особи
Аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов’язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.
Стаття 261. Накладення арешту на кореспонденцію
1. Накладення арешту на кореспонденцію особи без її відома проводиться у виняткових випадках на підставі ухвали слідчого судді.
2. Арешт на кореспонденцію накладається, якщо під час досудового розслідування є достатні підстави вважати, що поштово-телеграфна кореспонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй може містити відомості про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і документи, що мають істотне значення для досудового розслідування.
Стаття 263. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж
1. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують засоби телекомунікацій для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.
Стаття 264. Зняття інформації з електронних інформаційних систем
1. Пошук, виявлення і фіксація відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або їх частин, доступ до електронної інформаційної системи або її частини, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача може здійснюватися на підставі ухвали слідчого судді, якщо є відомості про наявність інформації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення для певного досудового розслідування.
52.Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи. Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу. Спостереження за особою, річчю або місцем. Аудіо-, відеоконтроль місця.
Ст. 267. Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи
1. Слідчий має право обстежити публічно недоступні місця, житло чи інше володіння особи шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою:
1) виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для їх досудового розслідування;
2) виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів;
3) виявлення та вилучення зразків для дослідження під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину;
4) виявлення осіб, які розшукуються;
5) встановлення технічних засобів аудіо -, відеоконтролю особи.
2. Публічно недоступним є місце, до якого неможливо увійти або в якому неможливо перебувати па правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб.
3. Приміщення, які спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені відповідно до закону (приміщення з примусового утримання осіб у зв'язку з відбуттям покарання, затриманням, взяттям під варту тощо), мають статус публічно доступних.
4. Обстеження шляхом таємного проникнення до публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи з метою, передбаченою в частині першій цієї статті, проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246,248,249 цього Кодексу.