131.Умови і охорона праці як напрями моніторингу соціально-трудової сфери.

Моніторинг соціально-трудової сфери являє собою систему безупинного спостереження за фактичним положенням справ у соціально-трудовій сфері для своєчасного виявлення і системного аналізу змін, що відбуваються в ній, попередження негативних тенденцій, що ведуть до формування і розвитку вогнищ соціальної напруженості, а також для короткострокового прогнозування розвитку найважливіших процесів у цій сфері. Моніторинг є одним з інструментів розробки державної соціальної політики.

Основні напрямки моніторингу:

1)доходи і рівень життя населення;

2)ринок робочої сили, зайнятість і безробіття;

3)соціально-трудові процеси на підприємствах, в установах і інших організаціях;

4)умови й охорона праці;

5)соціально-демографічні і міграційні процеси.

Умови праці — це сукупність факторів зовнішнього середовища, що впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі праці. Умови праці на кожному робочому місці формуються під впливом таких груп факторів: виробничих, санітарно-гігієнічних, факторів безпеки, інженерно-психологічних, естетичних та соціальних.

Охорона праці — це здійснення комплексу заходів технічного характеру (огородження небезпечних місць на виробництві, впровадження безпечної техніки, зміна технологій з метою ліквідації небезпечних для життя і здоров'я людини робіт) і санітарно-гігієнічних заходів (раціональне освітлення,

створення сприятливого мікроклімату у виробничих приміщеннях тощо), які забезпечують нормальні умови праці.

Техніка безпеки і промсанітарія є самостійними прикладними науками, що вивчають умови праці, які можуть стати причиною нещасних випадків, професійних захворювань і виробничого травматизму. Найгострішим питанням охорони праці є боротьба з виробничим травматизмом. Документи Міжнародної організації праці, Кодекс законів про працю України, Закон України "Про охорону праці" в цих питаннях спрямовані на вивчення і врахування виробничого травматизму, забезпечення роботодавцями безпечної праці, відшкодування збитків потерпілим, профілактику травматизму, забезпечення працівників інформацією з питань охорони праці та техніки безпеки.

133.Міжнародна організація праці

Міжнародну організацію праці (МОП) заснували у 1919 році уряди різних країн для того, щоб підтримувати міжнародне співробітництво у справі забезпечення миру в усьому світі й зменшити соціальну несправедливість за рахунок поліпшення умов праці.

Характерною рисою структури МОП є те, що в її роботі спільно беруть участь як представники роботодавців й організацій трудящих, так і представники урядових структур. У 1946 році МОП стала першою спеціалізованою установою ООН. Сьогодні членами МОП є 170 країн.

МОП активно працює в Україні з початку 90-х років. МОП вже здійснила проекти пов'язані з аналізом стану соціальної політики (спільно з ПРООН і Світовим банком), кризового стану ринку праці в Україні (1995 рік), розвитком соціального партнерства. Протягом усього часу МОП надавала і продовжує надавати допомогу Урядові в експертній оцінці законопроектів, ознайомленні урядовців, представників профспілок і роботодавців з міжнародними стандартами статистики праці та її національною систематизацією.

Нині МОП спільно з ПРООН та іншими агенціями здійснює в Україні важливі проекти, які пов'язані з розробкою моделі соціального бюджету, ринком праці та професійним навчанням безробітних, розвитком малого та середнього підприємництва, соціального партнерства і діалогу.

Основні цілі, які поставила МОП перед собою це - сприяти забезпеченню повсюди соціальної справедливості для трудящих; розробляти міжнародну політику і програми, спрямовані на поліпшення умов праці і життя; встановлювати міжнародні світові стандарти, які покликані слугувати в якості керівних принципів для національних властей при проведенні цієї політики; здійснювати широку програму технічного співробітництва з метою надання допомоги урядам в ефективному проведенні такої політики на практиці; здійснювати професіональну підготовку і навчання та проводити дослідницьку роботу з метою сприяння успіху цих умов.

Основними завданнями МОП виходячи з її мети є: Розробка міжнародної політики і програм, спрямованих на розв’язання соціально-трудових проблем; Створення і прийняття міжнародних трудових норм у вигляді конвенцій і рекомендацій з метою здійснення такої політики; Допомога країнам-учасницям в розв’язанні соціально-трудових проблем; Захист прав людини; Боротьба з бідністю за покращення життєвого рівня трудящих, розвиток соціального забезпечення; Розробка програм поліпшення умов праці та виробничого середовища техніки безпеки і гігієни праці, охорона і відновлення навколишнього середовища; Сприяння організаціям трудящих і підприємців у їхній роботі спільно з урядами щодо врегулювання соціально-трудових відносин; Розробка заходів щодо захисту найбільшвразливих верств населення: жінок, молоді, інвалідів, людей похилого віку, трудящих- мігрантів.

Керівними органами МОП являються:

1) Міжнародна конференція праці (МКП) - це вищий орган, що збирається раз на рік. Один раз на три роки на Генеральній конференції проводяться вибори нової Адміністративної ради. МКП визначає загалом напрями роботи МОП, обговорює проблеми соціального стану в світі праці, розробляє ї затверджує міжнародні норми праці у вигляді конвенцій і рекомендацій, приймає резолюції з окремих питань діяльності МОП. Кошти МОп формуються в основному за рахунок членських внесків держав-членів.

2) Адміністративна рада - головний виконавчий орган, який обирається на Генерельній конференції на трирічний термін. Вона спрямовує роботу МОП у період між конференціями, проводить у життя її рішення, завчасно визначає порядок денний Конференції та інших нарад, скеровує діяльність Міжнародного бюро праці (МБП), а також різних комітетів, які створюються при адміністративний раді. У складі контрольного механізму МОП.

3) Міжнародне бюро праці, штаб-квартира якого знаходиться в Женеві, є постійно діючим секретаріатом МОП, її адміністративним і виконавчим органом, дослідницьким і інформаційним центром.

Основними сферами діяльності МОП є зайнятість та безробіття, професійна підготовка й перепідготовка кадрів, права людини, умови праці та гігієна праці, виробниче навколишнє середовище, заробітна плата, соціальне забезпечення, окремі категорії трудящих, подання допомоги країнам.