31. Міжнародний профспілковий рух: його еволюція і сучасний стан.

Профспілки є однією з громадських організацій, які створюються трудящими для захисту своїх соціальних, економічних і професійних прав, для вираження інтересів найманих працівників, для боротьби за соціальну справедливість, з метою сприяння створенню для людини відповідних умов праці та життя.

Критерії вступу до профспілки: професія (Данія, Ісландія, Великобр); галузь економіки (Німеч, Франція, Італія, Норвегія, Швеція); підприємство – кожне підприємство має свою профспілку (Японія, Швейцарія). Мета профсп. – підвищення рівня зарпл., збереження робочих місць для членів профспілки, участь трудящих в управлінні виробництвом і розподілі виробленого продукту, покращення умов праці. Протиріччя: збільшення рівня зарпл. Може призвести до безробіття; різниця в зарплатах працівників різних галузей; техніко-технологічне переозброєння вир-ва - зменшення ручної праці - скорочення чисельності працівників; профспілки поступово втрачають свою роль через децентралізацію і індивідуалізацію трудових відносин. Страйк – один з засобів впливу профспілок на роботодавців (одноденні і багатоденні). Члени профспілки роблять регулярні внески до страйкового фонду.

32. Сучасний стан профспілкового руху в Україні.

Профспілки є однією з громадських організацій, які створюються трудящими для захисту своїх соціальних, економічних і професійних прав, для вираження інтересів найманих працівників, для боротьби за соціальну справедливість, з метою сприяння створенню для людини відповідних умов праці та життя. В 1994 р. створено Федерацію профспілок Укр. В Укр. Ще не прийнято закон про профспілки. Їхня діяльність може регулюватися Конст. Укр. та Законами Укр. „Про зайнятість”, „Про оплату праці”, „Про колективні договори та угоди”. Уряд не розділяє свої функції визначального органу політики, законодавця, власника та роботодавця. Приватний сектор ще не являє собою реальної організованої сили. (ФПУ). Основні проблеми профспілкового руху в Укр.: постійне зниження довіри до профспілок; неспроможність профспілок організувати працівників у приватних фірмах; недостатня підтримка профспілками тих, хто втратив роботу.

33. Сутність соціального партнерства та його роль у ф-ні ринкової ек-ки.

Соціальне партнерство (СП) – такий тип і система відносин між роботодавцями і працівниками, за якого в межах соціального миру забезпечується узгодження їхніх соц.-трудових відносин. Функціонування СП здійснюється на основі трип артизму (держава, профспілки, роботодавці). Мета СП – прагнення держави, роботодавців і найм. працівників досягти загального блага в суспільстві через підвищення прод-ті праці, розвиток НТП, збільшення ВНП, підвищ. рівня життя. Згідно МОП СП мають грунтуватись на: свободі, справедливості, плюралізму.

Правовою основою системи соціального партнерства є Кон­ституція України, Закони України «Про колективні договори і угоди», «Про професійні союзи, їх права і гарантії діяльності» інші закони і нормативні правові акти, що регулюють трудові відносини, положення і рекомендації МОП.

Держава забезпечує правове регулювання, організовує переговори, встановлює, гарантує і контролює дотримання норм у сфері праці і СТВ. Роботодавці вбачають можливість проведення погодженої технічної, ек-ї політики без різких потрясінь і конфліктів. Вони несуть відповідальність за результати господарювання, забезпечення належних умов праці і розмірів її оплати та фін-го забезпечення соц-го захисту працівників. Профспілки покликані виборювати і захищати соціальні, ек-ні та професійні права працівників, боротися за соц-ну справедливість, сприяти створенню належних умов праці і життя. Функції СП: організаційна (гласність і чіткий порядок укладання угод); захисна (вирівнювання шансів працівників, недопущення змін умов праці не на користь працівника); миротворча (на період дії угоди не допускаються трудові конфлікти, не висовуються нові вимоги).