Статья 3. Об общих принципах создания и функционирования специальных (свободных) экономических зон

Типы специальных (свободных) экономических зон

На территории Украины могут создаваться специальные (свободные) экономические зоны разных функциональных типов: свободные таможенные зоны и порты, экспортные, транзитные зоны, таможенные склады, технологические парки, технополисы, комплексные производственные зоны, туристско-рекреационные, страховые, банковские и т.п.. Отдельные зоны могут объединять в себе функции, присущие различным типам специальных (свободных) экономических зон, указанных в этой статье.

114. Інвестування резидентами України за межами України.

Про інвестування майнових цінностей резидентами за межами України Президент України; Указ від 13.09.1995 № 839/95

1. Установить, что резиденты могут инвестировать имущественные ценности за пределами Украины с целью:

внесения в уставные фонды предприятий, созданных за рубежом;

закрепление за филиалами, представительствами и другими обособленными подразделениями для выполнения возложенных на них задач.

2. Инвестиции за границу могут осуществляться в виде имущественных прав и имущества, кроме сырья, комплектующих изделий и запасных частей, товаров народного потребления, а также таких, которые в соответствии с действующим законодательством отнесены к высоколиквидным и относительно экспорта которых предусмотрено лицензирование, квотирование или специальный режим.

Любые имущественные ценности согласно этой статье оцениваются в иностранной конвертируемой валюте на основе цен международных рынков.

3. Инвестирование имущественных ценностей за пределами Украины подлежит лицензированию.

Выдачу индивидуальных лицензий на проведение такого инвестирования осуществляет Министерство экономики Украины.

4. Установить, что продажа имущественных ценностей, инвестированных в соответствии с этим Указом, является экспортом товаров, при этом выручка в иностранной валюте, полученная в результате их продажи, подлежит зачислению на счета резидентов в уполномоченных банках в сроки выплаты задолженности, указанные в контрактах, но не позднее 90 дней с момента подписания акта или другого документа, удостоверяющего продажа ценностей.

5. Действие настоящего Указа не распространяется на инвестирование валютных ценностей за пределами Украины.

115 Правове регулювання інноваційної діяльності: джерела. Поняття інновацій.

Статья 3. ЗУ Об инвестиционной деятельности

Инновационная деятельность

1. Инновационной деятельностью является совокупность мероприятий, направленных на создание, внедрение, распространение и реализацию инноваций в соответствии с Законом Украины "Об инновационной деятельности" ( 40-15 ) с целью получения коммерческой и / или социального эффекта, которые осуществляются путем реализации инвестиций, вложенных в объект объекты инновационной деятельности.

Одной из экономико-правовых форм инвестиционной деятельности является инновационная деятельность, которая имеет особое значение в связи с ориентацией нашего государства на обеспечение инновационного пути развития экономики страны.    :     Инновационная деятельность - это одна из экономико-правовых форм инвестиционной деятельности, осуществляемой с целью внедрения достижений научно-технического прогресса в производство и социальную сферу с целью достижения определенного социально-экономического эффекта, в т.ч. выпуска и распространение принципиально новых видов техники и технологии, достижения прогрессивных межотраслевых структурных сдвигов, осуществление качественных изменений в состоянии производительных сил, улучшения социального и экологического положения, выпуска новых конкурентоспособных товаров, услуг и др.. 

   Решающим признаком инновационной деятельности являются инновации, создаваемые в результате ее осуществления и / или применяются в процессе ее осуществления.     Инновации - вновь созданные (примененные) и (или) усовершенствованные конкурентоспособные технологии, продукция или услуги, а также организационно-технические решения производственного, административного, коммерческого или иного характера, существенно улучшающие структуру и качество производства и (или) социальной сферы .     В зависимости от цели осуществления инновационная деятельность может быть некоммерческой и коммерческой.     Некоммерческой следует признать такую ​​инновационную деятельность, целью осуществления которой является выполнение долгосрочных научно-технических программ с длительными сроками окупаемости затрат и внедрение новых научно-технических достижений в производство и другие сферы общественной жизни ( т.е. получение прибыли - как непосредственная цель осуществления такой деятельности - отсутствует, однако она может быть достигнута впоследствии как один из ее результатов).     Коммерческой является инновационная деятельность, направленная на использование и коммерциализацию результатов научных исследований и разработок и предопределяет выпуск на рынок новых конкурентоспособных товаров и услуг. 

   Виды инновационной деятельности в соответствии со ст. 327 ХК Украины определяются в зависимости от ее направлений:     - проведение научных исследований и разработок, направленных на создание объектов интеллектуальной собственности, научно-технической продукции;     - разработка, освоение, выпуск и распространение принципиально новых видов техники и технологии;     - разработка и внедрение новых ресурсосберегающих технологий, предназначенных для улучшения социального и экологического положения;     - техническое перевооружение, реконструкция, расширение, строительство новых предприятий, которые осуществляются впервые как промышленное освоение производства новой продукции или внедрение новой технологии. 

116. Державне регулювання інноваційної діяльності: засоби та механізми реалізації.

3.Механізм державного регулювання інноваційної діяльності

Правові, економічні і фінансові основи державного регулювання інноваційної діяльності в

Україні регулюються Законами України: «Про інноваційну діяльність», «Про пріоритетні напрямки

розвитку науки і техніки», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», також дані

закони встановлюють форми стимулювання інноваційної активності державою.

Для підвищення ефективності інноваційної діяльності створюються такі структури як

технопарки, технополіси, інноваційні бізнес-інкубатори, інноваційні центри. Зазначені структури

регулюються Законами України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних

парків» та «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій». Дані структури

мають на меті втілення, поширення нових видів продукції, ідей, технологій і методів роботи.

Державна підтримка і регулювання рівня та інтенсивності інноваційної діяльності є

вирішальною умовою для досягнення стабільних темпів зростання економіки. За допомогою

державного втручання в інноваційну сферу, уряд забезпечує збалансованість промислової

політики та підвищення інноваційної активності держави.

Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність», державне регулювання

інноваційної діяльності здійснюється шляхом:

– визначення й підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного,

галузевого, регіонального та місцевого рівнів;

– формування й реалізації державних, галузевих, регіональних та місцевих програм;

– створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки й

стимулювання інноваційної діяльності;

– фінансової підтримки виконання інноваційних проектів;

– встановлення пільгового оподаткування суб'єктів інноваційної діяльності;

– підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури.

Державними органами влади, які здійснюють регулювання та підтримку інноваційної

діяльності в Україні, є Верховна Рада, Кабінет Міністрів, органи місцевого самоврядування у сфері

інноваційної діяльності, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері

інноваційної діяльності та інші органи виконавчої влади.

Основними напрямками регулювання інноваційної діяльності в Україні вважаються:

– орієнтація на активізацію інноваційної активності в Україні;

– визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;

– забезпечення взаємодії виробництва, науки, освіти, банківської системи для

вдосконалення науково-технічної бази;

– ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційному розвитку;

– здійснення сприятливої фінансової, кредитної, податкової політики у сфері інноваційної

діяльності;

– інформаційне забезпечення та розвиток інфраструктури суб’єктів інноваційної

діяльності.

Регулювання інноваційної діяльності на рівні держави здійснюється паралельно з

регулюванням промисловості та діючого виробництва. Воно потребує розробки нового

інноваційного механізму, що буде постійно вдосконалюватись відповідно ринковим змінам та

підтримуватись з боку держави.

Державне регулювання в Україні здійснюється за допомогою регуляторів, які впливають на

рівень та ефективність інноваційних процесів. Для активізації інноваційної діяльності в Україні

задіяні економічні регулятори, які представлено податковими, кредитно-фінансовими,

економічними інструментами. Вказані регулятори торкаються:

– системи податків, їхні ставки та пільги у сфері інновацій;

– порядку та норм амортизаційних відрахувань з позиції інноваційного продукту;

– системи фінансування, кредитування й ціноутворення у інноваційних циклах;

– впровадження фінансових дотацій, субсидій, бюджетних позик для реалізації

інноваційного проекту;

– залучення антимонопольних заходів з позиції нововведень;

– системи експертизи та контролю інвестицій, які вкладено в інновацію;

– приватизації державної власності та незавершеного будівництва.

Практика свідчить, регулювання інноваційної діяльності державними органами влади дає

змогу підвищити результативність впровадження нововведень на підприємствах, покращити

ефективність інноваційних процесів, що призводить до активізації інноваційної діяльності та

підвищення загального рівня економічного розвитку країни.

В результаті реалізації державної інвестиційної політики має бути забезпечено формування

та ефективне використання інноваційного потенціалу держави. Інноваційний потенціал на

макрорівні залежить від багатьох чинників, головними з них є: – адекватна концентрація фінансових та організаційних ресурсів держави і бізнесу на

науці та освіті;

– наявність для цього відповідної мережі навчальних, науково-дослідних, фінансових

установ;

– наявність механізмів стимулювання державою інноваційної діяльності; висока

інноваційна культура населення, загалом, та представників бізнесу, зокрема, тощо.

У даному випадку провідну роль відводять механізму державного регулювання

інноваційної діяльності, який представляє собою систему регулювання суспільного виробництва,

що охоплює адміністративні структури, організаційно-економічні, соціальні форми, методи і засоби,

а також правові норми впливу на інноваційну сферу.

Механізми, які сьогодні використовує держава для вирішення проблем інвестиційного

забезпечення інноваційної діяльності, не є достатньо ефективними, а нерідко – неузгодженими та

фрагментарними, що обумовлено низкою причин і чинників:

– відсутність системного підходу під час формування державної інвестиційної політики;

– недосконалість нормативно-правового регулювання інвестиційного забезпечення

економічного розвитку;

– відсутність практики регулювання інвестицій та управління параметрами економічного

розвитку в період кризових явищ;

– неефективність діючої системи управління інвестиціями на різних рівнях;

– низька фінансова спроможність виробників, передусім у високотехнологічному секторі

реального виробництва;

– недостатній вплив системи формування державного та місцевих бюджетів та

трансфертів на економічний розвиток країни;

– регіонів та недостатнє застосування інструментів стимулювання розвитку регіонів.

Механізм державного регулювання інноваційної діяльності спирається на такі блоки

економічних відносин (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Види економічних відносин механізму державного регулювання

інноваційної діяльності

Види економічних

відносин

сфера виникнення → механізм державного регулювання інноваційної

діяльності

1. Організаційний блок

включає в себе розвиток інноваційної

інфраструктури і інтеграційних

процесів, моральне стимулювання

авторів нововведень, сприяння

модернізації, створення умов для

забезпечення пріоритетності

інноваційної діяльності

3. Економічно-фінансовий блок

спрямований на врегулювання попиту на інновації і їх пропозиції, створення

конкурентного середовища в інноваційній сфері і стимулювання підприємництва,

стимулювання інвестицій в інноваційні процеси і підвищення їх ефективності,

розвиток лізингу і створення сприятливого інноваційного клімату

2. Нормативно-правовий блок

охорона прав суб’єктів інноваційної

діяльності щодо володіння,

користування і розпорядження

інноваціями, захист їх прав та

інтересів, захист промислової та

інтелектуальної власності, розвиток

договірних відносин

Зазначені види економічних відносин державного регулювання інноваційної діяльності

взаємодіють між собою, доповнюють один одного і нерозривно між собою пов’язані, а в сукупності

утворюють єдиний механізм державного регулювання інноваційної діяльності.

Набір методів і важелів регулювання інвестиційного процесу, його спрямування на

активізацію інноваційної діяльності, залежить від конкретних економічних реалій та традицій

управління економічним розвитком держави, а не від соціально-економічних й інституціональних

підвалин суспільства.