27.Зворотна(обернена) геодезична задача,коли вона використовується.

Оберненою геодезичною задачею на площині називається визначення дирекційного куту (АВ) з однієї точки на іншу і відстані між ними по відомих прямокутних координатах цих точок.

При рішенні оберненої геодезичної задачі у загальному випадку визначається не дирекційний кут (АВ), а гострий кут α’. Перехід від гострого куту α’ до дирекційного куту (АВ) здійснюється залежно від знаків прирощення координат у координатних чвертях. Для рішення оберненої геодезичної задачі необхідно по координатах точок А і В визначити прирощення координат ∆x і ∆y. Потім розрахувати дирекційний кут у першій чверті з точки А на точку В. по формулах двічі обчислюють відстань АВ. За остаточне значення відстані АВ приймається величина, що отримана по більшій різниці координат, а при рівності прирощень координат – середнє арифметичне значення.Обернена геодезична задача вирішується тими ж способами і засобами (приладами), що і пряма геодезична задача.

Обернену геодезичну задачу вирішують під час прив’язки полігонів до опорних пунктів геодезичної мережі, при будівництві тунелів, метрополітену, інших інженерних споруд.

28.Обчислення дирекційних кутів суміжних ліній при обчисленні теодолітного ходу.

Дирекційні кути сторін полігону обчислюються на основі вихідного дирекційного кута та виправлених горизонтальних кутів за формулами

– для лівих кутів:

– для правих кутів

Тобто дирекційний кут наступної сторони ходу дорівнює дирекційному куту попередньої сторони ±180 градусів плюс виправлений горизонтальний кут, що лежить ліворуч між цими сторонами. Або дирекційному куту попередньої сторони ±180 градусів мінус виправлений горизонтальний кут, що лежить праворуч між цими сторонами.

Знак „+” або „-” перед 180° обирається з розрахунку, щоб обчислений дирекційний кут був в межах від 0° до 360°.

34. Обчислення позначок рейкових точок в тахеометричному журналі відбувається за формулою Н=Нст+h., де Нст-позначка станції, її виписують з журналу нівелювання точок теодолітного ходу з округленням до сотих. h- перевищення на рейкові точки з цієї станції.

35. Карта- це зменшене узагальнене зображення земної поверхні на горизонтальній площині, виконане в певній картографічній проекції з урахуванням кривизни землі. План- це зменшене детальне зображення невеликої ділянки землі на горизонтальній площині, виконана без урахування кривизни землі. Для відображення на картах і планах ситуації та рельєфувикористовують масштабні, позамасштабні та лінійні умовні знаки. Для якісної і кількісної характеристики цих знаків використовують пояснювальні підписи (висота, товщина дерева, та відстань між деревами.) Також позначають швидкість, напрямок течії та назву річки, назву населених пунктів. За підписаними горизонталями можна визначити висоту перерізу. При проектуванні інженерних споруд, широко використовують елементи рельєфу місцевості. Проведені на карті або плані лінії вододілу та водозбору утворюють скелет рельєфу і допомагають розпізнавати його форму.

36. 1)Побудова координатної сітки на А1.

2)після побудови координатної сітки і її підписують тобто показують яким відстані від початку координат відповідають вертикальні і горизонтальні лінії. 3) нанесення на план точок теодолітного ходу по координатам обчисленим при обробці матеріалів. 4)нанесення на план контурів здійснюють від точки теодолітного ходу по даним абрису. Способи нанесення на план характерних точок, відповідають способам зйомки на місцевості користуючись абрисом, циркулем- вимірником, масштабною лінійкою та транспортиром( наносять на план усі точки місцевості). оформлення плану: -вказується масштаб зйомки, система координат. -виконється за нанесеними на план точками теодолітного ходу. Виміряна на плані відстань між точками, і обчислена в відомості координат, не повинна відрізнятися на +- 0.3 мм. Кути які вимірювання транспортиром не повинні відрізнятися від обчислення дирекційних кутів цих ліній. Величина довжини діагоналі, обчислена і виміряна лінійкою не повинна перевищувати +- 0,2мм в масштабі плану.