Тема 3
3.1 Сутність ек. Району та об’єктивний характер його формування.
Економічний район – це географічно цілісна територіальна частина господарства країни яка має свою виробничу спеціалізацію. Основою формування ек. районів є ТПП що зумовлює виробничу спеціалізацію окремих територій і розвиток міжрайонної кооперації.
Ознаки економічного району:
Територіальна цілісність
Спеціалізоване господарство
Комплексність розвитку
Тісні внутрішньорайонні і міжрайонні економічні і виробничі зв’язки
Особливість економіко-географічного положення.
3.2 Основні районоутворюючі фактори, принципи, і критерії визначення ек. Районів
На формування і розвиток ек. Районів впливають різні фактори -природні,економічні,історичні,соціальні.
Головним районоутворювальним фактором у кожній країні є суспільний, територіальний поділ праці. Важливим районоутворюючим фактором якій є похідним від ТПП є територіальні виробничі комплекси.
До основних районоутворюючих факторів належать найбільші міста- Київ, Харків, Донецьк…
Важливе районоутворююче значення мають ЕГП(транспортна інфраструктура,вихід до моря,до державного кордону)
3.3. Сучасна мережа ек. Районів України.
Науково-обґрунтованими є існування двох типів ек. Районів:
Галузевих(загальних)
Багатогалузевих(інтегральних)
Головне завдання галузевого районування-це вивчення особливостей розміщення і проблем розвитку окремих складових ПС і галузей вир-ва, є складовою частиною загальних ек. Районів. Головним завданням інтегрального районування є розгляд всією сукупністю ПС територій,як регіональний виробничий комплекс в основі якого знаходяться наявні у цьому ТВК різних рівнів та ступенів сформованості.
3.4 Залежно від рівня за господарювання території,рівня ек. Розвитку країни та мети функціонування її господарства повстають різні форми організації території та виробництва.
Територіальна організація виробництва визначається як синтез форм суспільної організації виробництва, який спирається на галузевий та територіальний поділ праці.
З розвитком продуктивних сил і поглибленням поділу праці територіальна організація господарства виявляється у нових формах наповнюється новим змістом.
Територіальна структура – це сукупність стійких зв’язків між елементами об’єкта, при чому обов’язковою умовою для їхньої реалізації є подолання геопростору.
Тема 4
4.1 Поділ праці-це історично визначена система суспільної праці. Це процес розподілу праці за сферами діяльності в яких він буде найбільш продуктивним, тобто по тих видах робі де найкращим чином буде використана його класифікація. В результаті ні одна людина не виконує всі роботи на виробництві, а займається тими в яких у неї є переваги. СПП-являє собою якісну диференціацію суспільної праці на окремі види і підвиди, що призводить до систематизації окремих виробників та виробничих одиниць на виробництві певних видів продукції та наданню послуг. ТПП-це об’єктивний незворотній процес виробничої спеціалізації територіальних одиниць та обміну спеціалізованою продукцією між ними; це просторовий прояв СПП що має на меті досягнення ек. вигод. ТПП і розміщення вир-ва взаємно впливають один на одного. Розміщення вир-ва – це процес прийняття рішення про ек. вигідне розміщення підприємства, що складається із таких етапів: вибір країн, вибір регіону країни, вибір міста, вибір місця в місті.
4.2 Економічні вигоди від ТПП. Принципи переваг ТПП:жодна країна не повинна виробляти все; потрібно купувати в інших ті продукти, які там дешевші або кращі і вивозити свої товари, що мають переваги. ТПП означає переважний розвиток у даному географічному районі певних галузей господарства з метою повнішого використання всіх ефективних джерел сировини енергії а також інших сприятливих виробничих можливостей. Тобто ТПП є пристосуванням вир-ва до особливостей того чи іншого району з метою оптимального їх використання. ТПП- це закріплення певних галузей вир-ва за певними територіями. ТПП становить взаємозумовлену спеціалізацію вир-ва окремих територіальних цілістностей та обмін продуктами в рамках виробничої кооперації або для кінцевого споживання. В основі ТПП лежать природні умови й ресурси, відмінності території, неоднакова наділеність їх благами природи…
4.3 Економічний регіон (район) — це: 1) невід'ємна частина загального єдиного економічного простору країни або світу (світової економіки), яка має свої межі й унікальне географічне положення; 2) територія, що має спільні природні, соціально-економічні, національно-культурні та інші умови розвитку; 3) територіально-господарське утворення системного характеру, між складовими якого внутрішні зв'язки тісніші, ніж зовнішні. Економічний регіон — частина загального економічного простору, всі складові якого пов'язані між собою більш тісними зв'язками, ніж із елементами зовнішнього середовища (іншими економічними регіонами).