43. Французька соціологічна школа е. Дюркгейма

В історії соціології Дюркгейм (1858 - 1917 рр.) представляє новий і важливий розділ в її розвитку. Це обумовлено тим, що він практично першим спробував теоретично обґрунтувати і виділити специфічний предмет наукового вивчення соціології — "соціальну сферу". Ним розроблена методологія і методи соціологічних досліджень. Цьому, зокрема, присвячена його робота "Правила соціологічного методу" (1895 р.) у російському перекладі "Метод соціології" (1899 p.). Це дозволило підвести під соціологічну науку базу емпіричних досліджень і акцентувати увагу на її прикладному характері. Про це говорить його фундаментальна праця "Самогубство. Соціологічний етюд" (1897 p.), російський переклад якої здійснений у 1912 р.

З ім'ям Дюркгейма пов'язаний також процес інституціоналізації соціології на європейському континенті, її викладання як самостійної навчальної дисципліни. Нарешті, відзначаючи роль Дюркгейма в розвитку соціології, не можна не сказати про нього як про засновника французької соціологічної школи, що сконцентрувалася навколо заснованого Дюркгеймом журналу "Аннали соціології" (1898 -1913 р. — перша серія; 1925 - 1927 р. — друга серія).

Дюркгейм був переконаним раціоналістом, а раціоналізм варто розглядати як французьку національну традицію, що бере початок від Декарта (1596 - 1650 рр.). У цьому відношенні його робота "Правила соціологічного методу", яка є свого роду "маніфестом" дюркгеймівської соціології.

44. Психологія колективних уявлень Леві-Брюля

Люсьєн Леві-Брюль (1857-1939 Париж) - французький філософ і антрополог.

До Леві- Брюля був прийнятий постулат однаковості законів мислення для народів усіх часів. Леві -Брюль вважав , що різним типам суспільства і різним епохам властиві різні типи мислення . Є автором теорії до- логічного мислення , відмінного від сучасного нам логічного . До- логічне мислення - містичне . Тобто у будь-якому явищі первісна людина бачить дію надприродних сил : хвороба , неврожай , погана погода - це наслідок чаклунства . Стосовно до такого мислення Леві -Брюль вивів закон партиципації: для первісної людини предмет може бути самим собою і одночасно чимось іншим . Прикладом дії такого закону може служити тотемізм , коли людина вірить , що він одночасно є і твариною. Інший приклад - білокація , тобто одночасне перебування якогось предмета або людини в двох місцях. У пізніх працях під впливом критики вчений дещо відійшов від своїх позицій.

Л. Леві-Брюлем було обґрунтовано концепцію, яка протиставляла мислення первісної людини логічному мисленню європейців, акцентуючи увагу на відмінностях між культурами. Науковець вивчав мисленнєву установку, уяву, склад розуму та в цілому пізнавальну діяльність, використовуючи поняття "колективне уявлення", введене Е. Дюркгеймом.

Л. Леві-Брюль виокремив три основні особливості колективних уявлень: 1) емоційна інтенсивність; 2) нечутливість до логічних суперечностей (нероздільними є сон і реальність, предмет і зображення, тінь і людина, ім'я і людина й т. ін.); 3) непроникливість для об'єктивного досвіду (невдалий обряд, продемонстрований для доказу неправильності суджень і поглядів, не знищує віри в нього).

Вчений зробив висновок про те, що колективні уявлення передаються від покоління до покоління і "нав'язують" себе особистості. Тобто, вони є не предметом роздуму, а предметом віри. Л. Леві-Брюль, вивчивши і систематизувавши емпіричний матеріал, вважав, що для людей з архаїчних культур не існує двох світів: фізичного і духовного. Для них існує лише містично-реальний світ, до якого вони причетні. В цих людей відсутня потреба в пізнанні оточуючого світу, а їх єдине прагнення полягає у тому, щоб жити в тісній єдності з таким світом.