10 Філософія буддизму

Філософія буддизму була породжена самим духом Древньої Індії, у якій на той час, зложилася найбільш багата світова культура пошуку «істини» - пошуку духовного звільнення, просвітління. Культура ця сторіччями створювалася лісовими пустельниками, йогинами й аскетами, що практикували різні методи медитації й шукали способів знайти істину. У число цих пустельників протягом семи років входив і Будда. У філософії буддизму втілився його духовний досвід переживання істини

Традиційно, філософіяя буддизмуу беере свійій відлік із проповідіі Буддии про «чотир шляхетні істини», які відкрилися він у стані просвітління. Теми істин: 1) про страждання; 2) причині страждання; 3) про усунення причини страждання; 4) про шляху, що веде до припинення страждань

Відповідно до першої істини, все існування людини є страждання, незадоволеність, розчарування. Навіть щасливі моменти його життя в остаточному підсумку приводять до страждання, оскільки вони пов'язані з «роз'єднанням із приємним». Хоча страждання універсально, воно не є споконвічним і неминучим станом людини, оскільки має свою причину — бажання володіти чим або або спрагу задоволень, — яка лежить в основі прихильності людей до існування в цьому світі. Така друга шляхетна істина

Песимізм перших двох шляхетних істин переборюється завдяки наступної двом. Третя істина говорить, що причина страждання, оскільки вона породжена самою людиною, подвластна його волі й може бути їм же й усунута — щоб покласти кінець стражданням і розчаруванням, треба припинити випробовувати бажання

Про те, як досягти цього, говорить четверта істина, що вказує восьмеричний шляхетний шлях: «Цей благий восьмеричний шлях такий: правильні погляди, правильні наміри, правильна мова, правильні дії, правильний спосіб життя, правильні зусилля, правильне усвідомлення й правильне зосередження».

Таким чином, восьмеричний шлях включає три основніі тридцятилітні: культуру поводження (правильні думка, слово, дія), культуру медитації (правильні усвідомлення й зосередження) і культуру мудрості (правильні погляди).

Культура поводження — це п'ять (або десять) основних заповідей: не вбий, не бери чужого, не бреши, не пияч, не прелюбодействуй; а також чесноти щедрості, доброзвичайності, смиренності, очищення й т. п.

Культура медитації — це система вправ, що ведуть до досягнення внутрішнього умиротворення, отстраненности від миру й приборканню страстей. Культура мудрості — знання чотирьох шляхетних істин

Із всіх чотирьох шляхетних істин саме восьмеричний шляхетний шлях становить філософію буддизму. Будда не просто говорить про можливість звільнення, але й указує шлях, випливаючи якому кожна людина власними силами, без допомоги Будди, здатний досягти волі й сам стати буддою. Все це дуже відрізняється від інших відомих религий — жодне релігійне навчання не визнає, що людина може своїми зусиллями зробити себе богоподібною істотою Уставши на цей шлях, можна прийти до вищої мети людини — виходу із круговороту перероджень (сансари), а виходить, до припинення страждань і досягненню стану звільнення — воно і є нірвана. Проходження тільки моральним заповідям приносить лише тимчасове полегшення

Чотири шляхетні істини багато в чому нагадують принципи лікування: історія хвороби, діагноз, визнання можливості видужання, рецепт лікування. Не випадково буддійські тексти порівнюють Будду із врачевателем, що зайнятий не загальними міркуваннями, а практичним лікуванням людей від духовних страждань. І своїх послідовників Будда призиває постійно працювати над собою в ім'я порятунку, а не витрачати час на просторікування про предмети, яких вони не знають із власного досвіду. Він порівнює аматора відвернених розмов з дурнем, що замість того, щоб дозволити витягтися стрілу, що потрапила в нього, починає міркувати про те, ким вона була випущена, з якого матеріалу зроблена й т. п.

Іншими важливими положеннями навчання Будди є три характеристики буття (трилакшана): страждання (духкха), мінливість (анитья) і відсутність незмінної душі (анатман), а також вчення про взаємозалежне виникнення всіх речей (пратитья самутпада).

У світі немає нічого вічного — усяке існування має початок і кінець, а раз так, то не може бути й незмінної душі. Людина складається з п'яти сукупностей, буквально «куп», елементів (скандх): тілесного (рупа), відчуттів (ведана), розпізнавання (санджня), кармических імпульсів (санскар) і свідомості (виджняна). Після смерті більша частина скандх руйнується