
- •1. Поняття світогляду, , структура.
- •66 Функції філософії
- •7 Філософія ведизму
- •7 Ортодоксальні школи індійської філософії
- •9Неортодоксальні школи індійської філософії
- •10 Філософія буддизму
- •11 Вчення про Інь та Ян
- •12 Конфуціанство
- •15Натурфілософія мілетської школи. «логос» геракліта
- •16Геракліт ефейський
- •Філософія Геракліта
- •17 Піфагор і піфагорійці.
- •18 Вчення про буття та пізнання елеатів
- •19Апорії Зенона
- •1 . Ахіллес і черепаха .
- •2 . Дихотомія
- •3 . Летить стріла
- •20 Левкіп-Демокріт
- •21Класична грецька філософія Сократ[
- •Платон[
- •Аристотель[
- •22Філософія софістів Софістика та натурфілософія[ред. • ред. Код]
- •Особливості світогляду софістів[ред. • ред. Код]
- •23 Сократ
- •24Вчення Платона про «ідеї»
- •25Вчення Платона про державу: негативні форми правління. Платон намагається протиставити утопічне бачення державного устрою всім негативним формам державної влади
- •26. Філософські погляди Аристотеля.
- •27Культура елліністичної епохи
- •Культура Давнього Риму
- •28Епікуреїзм
- •29 Стоїцизм
- •30Скептицизм
- •Розвиток скептицизму[ред. • ред. Код]
- •31 Неоплатонізм
- •34Тертуліан
- •36Ареопагіт
- •37Августин Блаженний
- •39 Філософія схоластики
- •40Іоанн Скот Еріугена. Вчення про чотири природи
- •42Ансельм Кентерберійський
- •43Філософія Фоми Аквінського
- •44Номіналістична філософія Вільяма Оккама. «Бритва Оккама»
- •45Беккон (ыдоли розуму)
- •46 Беккон(ындуктивний метод)
- •49 Спіноза
- •50 Берклі
- •52 Класичнап німецька філософія
- •53 Кант
- •55 Шеллінг
- •56 Гегель
- •57 Шопенгауер
- •58Кєргергор
- •Філософія досократиків
39 Філософія схоластики
Схоластика (від лат. schola – школа) – шкільна наука, шкільний рух у період західнохристиянського середньовіччя; релігійно-філософське вчення. Для схоластики (IX – XV ст.) характерним є те, що наука і філософія ґрунтувались на християнських істинах, які мали свій вираз у догмах. В історії схоластики виділяють три етапи: рання, середня і пізня.
Рання схоластика (ІХ – ХІІ ст.) ґрунтується на нерозчленованості, взаємопроникненні науки, філософії, теології. Будується на платонізмі і неоплатонізмі. Вивчає і систематизує філософські здобутки патристичної доби. Визначними культурно-освітніми осередками у цей час стають філософські школи. Серед видатних постатей цього періоду знаходимо Іоанна Скота Еріугену, Росцеліна, П’єра Абеляра, Ансельма Кентерберійського тощо.
Середня схоластика (ХІІІ ст.) характеризується остаточним відмежуванням науки і філософії від теології, а також розповсюдженням і впливом вчення Аристотеля. Це час завершення релігійно-філософських систем. Серед них системи Бонавентури, Фоми Аквінського, Дунса Скота, Роджена Бекона тощо. Середня схоластика розробила і внесла у філософську скарбницю докази буття Бога, Божественного творіння; запропонувала шляхи вирішення проблеми універсалій, співвідношення віри і розуму. Це був час великих філософсько-теологічних енциклопедій.
Пізня схоластика (XIV – XV ст.) характеризується раціоналістичною систематизацією теологічного знання, подальшим формуванням природознавчого та натурфілософського мислення, виробленням логіки та метафізики ірраціоналістичного спрямування, остаточним відмежуванням містики від церковної теології. У цей період зростає роль номіналізму. Найвпливовішим представником пізньої схоластики є Вільям Оккам.
40Іоанн Скот Еріугена. Вчення про чотири природи
Філософа Іоанна Скота Еріугену (бл. 810 – бл. 877) прийнято вважати «батьком схоластики». Ірландець за походженням, отримав ґрунтовну освіту на батьківщині в одній з монастирських шкіл, де з досконало вивчали не тільки латину, але й грецьку мову. До того ж, Іоанн Скот Еріугена знав античну філософію і високо цінував Платона та Аристотеля. Проте, значна частина життя і діяльності філософа припадає на Париж, куди він був запрошений у зв’язку з тим, що король Франції онук імператора Карла Великого Карл Лисий отримав у спадщину роботи Псевдо-Діонісія, написані грецькою мовою. Виникла необхідність їхнього перекладу латинською мовою. Еріугена переклав «Ареопагітики», а також твори інших східних «отців церкви». Під впливом їх ідей був сформований світогляд ірландського мислителя, який знайшов своє втілення у оригінальних творах.
У 851 р. Еріугена написав роботу «Про божественне передвизначення», в якій доводив, що людині не може бути передвизначений рай або пекло. Адже головне, чим Бог нагородив людину, – це свобода вибору. А оскільки Бог добрий, то він передвизначає людину до вибору на користь Добра. Тому в кінцевому результаті всі, включаючи Сатану, повернуться до Бога. Робота вийшла нетрадиційною і була визнана церквою єретичною.
Але не тільки ця робота Еріугени була засуджена церквою. Головна праця Еріугени «Про розподілення природи» ще за життя автора була засуджена церквою, причому двічі. В цій роботі Еріугена виділяє чотири сходинки природи (буття). Перша сходинка – це природа нестворена, але така, що творить. Таким є Бог. Друга сходинка – це природа створена і разом з тим така, що творить. Таким є Божественний Розум, або Логос. Третя сходинка – це природа створена, але така, що не творить. Це чуттєвий світ, що існує у просторі і часі. І нарешті, четверта сходинка, котра є природа нестворена і така, що не творить. У Еріугени тут знову опинився Бог. Таким чином, Еріугена хотів обґрунтувати світову гармонію, в котрій з Бога все починається і ним же закінчується.
Проблема універсалій. Іоанн Скот Еріугена – прибічник філософського реалізму. Він стверджував, що чим більш загальним є поняття (універсалія), тим більш реальним є його існування у якості самостійної сутності.
Ідеї Еріугени мали значний вплив на розвиток подальшої філософської думки.