4. Класифікація послуг і обслуговування

Систематика і класифікація видів обслуговування населення і господарства є надзвичайно складною і недостатньо розробленою. Величезна складність і розгалуженість сфери послуг за різним функціональним призначенням послуг, за ступенем необхідності, альтернативності–безальтернативності, регулярністю попиту, індивідуальним, колективним чи громадським їх споживанням, взаємне перекриття різних видів обслуговування, пов’язана з появою все нових і нових видів послуг, пояснюють певною мірою таку складну ситуацію. У радянській науковій літературі більшість галузей сфери послуг відносили до невиробничої сфери і вважали, що в цих галузях не створюється національний продукт.

Однією з перших у вітчизняній літературі була класифікація Алексєєва, Ковальова і Ткаченка. У цій схемі лише один блок – державне управління – віднесений цілком до невиробничої сфери. Інші блоки – сфера обслуговування, засоби масової інформації, виробництво духовних благ (мистецтво і культура) і підготовка кадрів для народного господарства – більшою часиною охоплюють галузі невиробничої сфери, а меншою – потрапляють у виробничу сферу. Ця схема показує положення сфери послуг на стику виробничої і невиробничої сфер – на перекритті матеріального і нематеріального виробництва.

У практиці вітчизняного містобудування сферу послуг поділяли на 13 функціональних груп: 1) житлове і комунальне обслуговування (забезпечення населення житлом і благоустроєм – електро-, газо-, водопостачання, каналізація, опалення та гаряча вода, телефон, збирання сміття тощо); 2) роздрібна торгівля, 3) громадське харчування, 4) побутове обслуговування, 5) загальна освіта та дошкільні заклади, 6) медичне обслуговування, 7) соціальне забезпечення та обслуговування непрацездатних, 8) рекреаційне обслуговування, 9) обслуговування культурних потреб, 10) кредитно-страхове обслуговування, 11) охорона майна та прав громадян, 12) послуги зв’язку, 13) пасажирський транспорт.

Київський географ В.М. Юрківський розробив функціональну класифікацію видів послуг за їхнім цільовим призначенням і об’єднав їх у дві групи залежно від індивідуального чи громадського характеру споживання послуг: I) послуги індивідуальні (особисті): 1) житлово-комунальне обслуговування, 2) торгівля і громадське харчування, 3) послуги соціального забезпечення, 4) послуги пасажирського транспорту, 5) побутове обслуговування, 6) обслуговування культурних потреб (культура, фізична культура і спорт, відпочинок і туризм, зв’язок, інформаційне обслуговування), 7) дитячі заклади і загальноосвітні школи, 8) медичне обслуговування, 9) забезпечення правопорядку та безпеки населення (міліція, нотаріальна служба, суд і прокуратура, пожежна охорона); II) суспільні (громадські) послуги: 10) підготовка кадрів, 11) наука, 12) мистецтво, 13) кредитно-банківське обслуговування, 14) управління, 15) охорона громадського порядку, 16) оборона, 17) партійні та громадські організації.

Подальша класифікація видів послуг є надзвичайно складною і розгалуженою: 17 видів послуг, що охоплюють близько 40 галузей обслуговування, поділені Юрківським на підвиди та різновиди послуг: наприклад, ЖКГ як окрема галузь (і одночасно вид обслуговування) сфери послуг включає такі підгалузі (підвиди): 1) житлове господарство, 2) водопостачання, 3) каналізація, 4) шляхове господарство, 5) зелене господарство, 6) газопостачання, 7) теплопостачання, 8) електропостачання, 9) благоустрій та санітарне очищення міст, 10) зовнішнє освітлення, 11) система протизсувних заходів, 12) ритуальне обслуговування.

Торгівельне обслуговування як вид послуг охоплює такі підвиди послуг: державна торгівля – продовольча і промтоварна; комісійна торгівля; торгівля споживчої кооперації; салони-магазини (фірмова магазини окремих підприємств); ярмарки, ринки, аукціони, біржі. Торгівля промисловими товарами поділяється за асортиментом на торгівлю одягом, взуттям, культтоварами, меблями, галантерейними товарами, парфумерними товарами, книжками, трикотажем, оптикою, спортивними товарами, господарськими товарами, електротоварами, будівельними матеріалами, годинниками, ювелірними виробами, побутовою технікою, автомобілями тощо. За організаційно-економічними формами підприємства торгівлі можуть бути універсальними (універмаги), спеціалізованими, орієнтованими на певний контингент населення (“Дитячий світ”, “Мисливство і рибальство”, “Турист”).

До середини 1997 р. Державна статистика не виокремлювала сферу послуг як таку і наводила статистичні характеристик лише окремих галузей, які можна було відносити чи не відносити до сфери послуг. Так, торгівлю, що виконує важливі розподільчі функції, одні автори відносять до виробничої сфери (торгівля завершує цикл виробництва), інші – до сфери послуг (торгівля є однією з форм обслуговування населення). так само заклади громадського харчування – їдальні, кафе, ресторани тощо – з одного боку, виробляють харчову продукцію, а з другого – обслуговують людей. Транспорт загального користування перевозить вантажі і відтак продовжує і завершує виробничий цикл і разом з тим надає послуги населенню, перевозячи його.

За сучасною класифікацією видів економічної діяльності, сфера послуг в Україні налічує 12 галузей. Не всі галузі за їх назвами відповідають нашим традиційним уявленням щодо переліку послуг. Такі галузі, як будівництво, транспорт і зв’язок, у нас традиційно розглядалися у сфері виробництва. Проміжне або стикове положення між виробничою і невиробничою сферами (за сучасною термінологією – між матеріальним і нематеріальним виробництвом) займає, крім будівництва і транспорту, торгівля та матеріальне побутове обслуговування населення. У переліку галузей сфери послуг відсутня наука і наукове обслуговування.