3. Попит на послуги

Попит на послуги і можливості його задоволення мають історичний характер і досить помітно змінюються. Старі види послуг відмирають, час висуває нові й нові види послуг. Останнім часом активно зростає попит на освіту (особливо вищу), лікування, туризм і відпочинок. Інформаційна революція зумовила нові види послуг: накопичення, обробка і передача інформації, консультації, інформаційне обслуговування.

Людські потреби поділяють на біологічні (об’єктивні) – потреби в їжі, воді, теплі, сні – та соціальні (суб’єктивні) – формуються в процесі життєдіяльності. Вони можуть бути різними для різних народів і груп людей. Біологічні потреби завжди індивідуальні, соціальні можуть бути індивідуальними (особистими) і колективними (громадськими, суспільними).

Існує така класифікація потреб людей. Перший рівень становлять потреби фізичні, які називаються “фундаментальними” й “нижчими”; саме з них починається відлік потреб). Це потреби самозбереження, збереження здоров’я (відпочинок, ліки, лікування), сексуально-фізіологічні потреби тощо. Другий рівень є продовженням першого; до нього віднесені ті ж фізичні потреби, але вже вищої якості, більш високого рівня (потреби в якісному харчуванні, якісному житлі тощо). До третього рівня віднесені прості соціальні потреби, які не є фізіологічними або ж інтелектуальними. Це потреби у спілкуванні – індивідуальному, груповому, масовому (через соціальні структури), соціально-політичні потреби (безпека, суспільна стабільність, суспільна справедливість), соціально-престижні потреби (самоповага, повага оточення, авторитетність). Четвертий рівень представлений інтелектуальними потребами пасивного характеру (потреби знань, естетичної насолоди, морального задоволення). П’ятий, найвищий рівень формують інтелектуальні потреби активного характеру, які можна назвати творчими потребами (висококваліфікована творча праця, реалізація творчого потенціалу та самовираження). Потреби першого і другого рівня мають свої певні межі. Потреби ж вищих рівнів можуть бути необмеженими і навіть мати кумулятивний ефект: все більше їх задоволення може спричиняти все більший попит.

Спостерігається невпинне зростання потреб. У найбільш розвинених країнах сформувалось так зване “споживче суспільство”, яке виділяється не лише найбільш високим рівнем споживання відносно інших країн. Попит на послуги може бути рівним у різних народів, у різних країнах, у різних груп населення. Попит і споживання послуг змінюються у часі: одні види послуг стають непотрібними і відмирають, в той же час формується потреба у все нових видах послуг.

Характер і обсяги попиту на послуги залежать від багатьох чинників – уклад життя, культурні й побутові традиції, досягнутий рівень розвитку економіки, рівень доходів населення, чисельність і склад населення, особливості розселення та транспортне освоєння території, рівень духовної самосвідомості тощо.

Для визначення потреб населення користуються переважно нормативними, або повендінським методом. Нормативний метод базується на експертній оцінці потреб людини в їжі, одязі, житлі інших видах послуг. Поведінський метод орієнтується на реальний попит на послуги різних груп людей.

За регулярністю та масовістю послуги можуть орієнтовно систематизуватися так: 1) послуги, що необхідні “всім і завжди” (їжа, пиття, житло); 2) необхідні “багатьом і завжди (постійно)” – пасажирський транспорт, громадське харчування; 3) необхідні “завжди, але не всім” – дошкільні заклади, пансіонати для одиноких старих людей.