Тема 11. Сфера послуг

Знати: основні терміни й поняття соціальної географії, суть послуг і класифікацію послуг, ієрархічні рівні послуг, основні види обслуговування населення

Вміти: оперувати основними показниками, які визначають рівень розвитку сфери послуг

Лекція 14. Сфера послуг

Сфера послуг як галузь суспільної географії. Суть революції послуг. Особливості сфери обслуговування. Попит на послуги. Показники рівня розвитку сфери послуг і обслуговування.

Література:

1. Голиков А. П., Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Вступ до економічної і соціальної географії. Підручник. – К.: Либідь, 1997. – 320 с. (стор. 131-158).

2. Топчієв О.Г. Основи суспільної географії. Навчальний посібник. – Одеса: Астропринт, 2001. – 560 с. (стор. 526-554).

3. Топчієв О.Г. Основи суспільної географії: підручник для студ. географ. спеціальностей вищих навч. закладів. – Одеса: Астропринт, 2009. – 544 с. (стор. 395-420).

Лекція 15. Сфера послуг

Класифікація послуг і обслуговування. Теорія центральних місць. Територіальна організація обслуговування.

Література:

1. 1. Голиков А. П., Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Вступ до економічної і соціальної географії. Підручник. – К.: Либідь, 1997. – 320 с. (стор. 131-158).

2. Топчієв О.Г. Основи суспільної географії. Навчальний посібник. – Одеса: Астропринт, 2001. – 560 с. (стор. 526-554).

3. Топчієв О.Г. Основи суспільної географії: підручник для студ. географ. спеціальностей вищих навч. закладів. – Одеса: Астропринт, 2009. – 544 с. (стор. 395-420).

Тема 8. Сфера обслуговування План викладу матеріалу

1. Поняття про сферу обслуговування 

2. Особливості сфери обслуговування

3. Попит на послуги

4. Класифікація послуг і обслуговування

5. Показники рівня розвитку сфери послуг

6. Принципи територіальної організації СО

7. Територіальна організація обслуговування

1. Поняття про сферу обслуговування

Сфера послуг охоплює увесь перелік послуг – матеріальних і нематеріальних (духовних), які потрібні населенню та суспільству для нормальної життєдіяльності та для задоволення потреб кожної людини. Єдиної і загально прийнятої класифікації галузей сфери послуг на даний час не існує. У широкому розумінні до сфери послуг відносять всі галузі народного господарства, що не увійшли до виробничої сфери. За таким підходом, сфера послуг являє собою виробництво послуг і віднесена до нематеріального виробництва. Разом з тим, у складі сфери послуг чимало галузей, які виробляють продукцію (матеріальні послуги).

У наш час відбуваються радикальні зміни у світовому господарстві щодо співвідношення сфер матеріального виробництва і послуг, які називають “революцією послуг”. Ще донедавна послугам відводилася другорядна і дуже скромна роль у загальному процесі суспільного виробництва. У колишньому СРСР ця сфера фінансувалась за залишковим принципом, тобто з того, що залишилося після інвестування виробництва. Головний макроекономічний показник розвитку – національний дохід – обчислювався в країнах комуністичної орієнтації лише за матеріальним виробництвом.

“Революція послуг” покликана до життя стрімким зростанням продуктивності суспільної праці, коли все менша частина населення, зайнятого у матеріального виробництві, спроможна повною мірою забезпечити зростаючий попит суспільства у товарах. Великий імпульс цій революції дала НТР, що розпочалася наприкінці XX століття і знаменує перехід до так званого постіндустріального (або інформаційного) суспільства. Ділова та науково-технічна інформація стала масовим товаром, що дає надзвичайно високу економічну ціну і попит на який зростає лавиноподібно. Могутність держави нині значною мірою визначається її роллю на світовому ринку інформації.

“Революція послуг” має свої кількісні та якісні параметри. Головна з них – частка населення, зайнятого у сфері послуг. Вона невпинно зростає. У різних країнах цей показник дуже істотно різниться. Найбідніші країни мають примітивну сферу послуг, в якій зайнято менше 10-15% самодіяльного населення (Ефіопія – 13%, Нігер – 6%).

У високорозвинених країнах у цій сфері зайнято до 65-75%, і ця частка має тенденцію до зростання. У світовому господарстві вкладання капіталів у сферу послуг у 1970 р. становило 25% усіх інвестицій, на початку XXI століття зросло вже 50-60% і продовжує зростати. Світовий експорт послуг у середині 90-х років XX століття перевищував 600 млрд.доларів. Послуги вже стали головним продуктом світової торгівлі. Близько 80% світового експорту послуг припадає на високорозвинені країни, однак значні обсяги послуг експортують Сінгапур, Республіка Корея, Мексика.

Разючі зміни відбуваються в якісних характеристиках розвитку сфери послуг. Інформаційна революція супроводжується появою якісно нових послуг – інформаційних, науково-технічних, ділових. Нові телекомунікаційні технології роблять світовий ринок таких послуг надзвичайно ємним, динамічним і оперативним. Органічне поєднання інформації з телекомунікація ми називають “телематикою”.

Одним із головних напрямів сучасного розвитку сфери послуг є забезпечення науково-технічним, інформаційним і діловим обслуговуванням процесу виробництва на усіх його стадіях – від підготовки та інвестування до функціонального забезпечення та після виробничого супроводу. Йдеться про ринок нових технологій та їх техніко-економічного обґрунтування (розробка бізнес-планів), про дослідження ринків збуту нової продукції, про розроблення нових і новітніх організаційно-економічних форм виробництва, про менеджмент і маркетинг виробництва, про лізингове (оренда), консультаційне (консалтинг), управлінське (холдинг) обслуговування виробництва.