6. Трудові ресурси. Зайнятість населення

Праця як економічна категорія – це ключовий елемент виробництва, поєднання предметів праці та знарядь праці. Разом з тим, праця – соціальна категорія, одна з головних характеристик життєдіяльності суспільства і населення, способу його життя.

Трудові ресурси включають населення працездатного віку (чоловіки від 16 до 59, жінки – від 16 до 54 років), яке працює або шукає роботу. Більш точно трудові ресурси визначають за кількістю населення працездатного віку (без інвалідів) та людей, старших або молодших працездатного віку, які працюють. Рівень трудової активності населення відповідає частці населення працездатного віку в трудових ресурсах. “Робочою силою” називають усіх зайнятих, іншими словами, це трудові ресурси за виключенням безробітних.

Людей із знаннями та навичками до праці називають також “трудовим капіталом”. За статистикою ООН та інших міжнародних організацій, самодіяльне населення поділяється на такі категорії: 1) підприємці, що володіють засобами виробництва і користуються найманою працею; 2) дрібні власники, орієнтовані на сімейну працю; 3) члени сімей власників засобів виробництва, що працюють без фіксованої заробітної платні; 4) наймані робітники й службовці; 5) члени виробничих кооперативів; 6) людей, що не мають визначених місць у суспільному виробництві.

Частка підприємців невисока і коливається в межах 2-5%. Дрібні власники в економічно розвинених країнах становить 7-10% самодіяльного населення, а в країнах, що розвиваються, – 30-50% і більше. Наймані працівники складають основну масу (до 80-90%) самодіяльного населення розвинених країн. При цьому їх четверта частина є членами кооперативів. У слаборозвинених країнах частка найманих робітників становить 30-50%.

Населення, не віднесене до самодіяльного, складають утриманці. Більша частина самодіяльного населення зайнята в суспільному виробництві, менша зайнята “нетрудовою діяльністю” (рантьє, професійні злочинці, повії, знахарі тощо).

Найпростішим методом аналізу вікової структури населення та співвідношення “годувальників” та “утриманців” є так званий “трикутник Перу”. На трикутній діаграмі проведені три бісектриси, на яких в одноковому масштабі показані частки: 1) осіб, молодших працездатного віку – дітей і підлітків; 2) населення працездатного віку; 3) осіб, старших працездатного віку. Діаграма побудована так, що кожну країну чи регіон на ній можна показати однією точкою за трьома координатами, що відповідають часткам вікових груп населення. За цим методом порівнюються і групуються країни та регіони залежно від співвідношення в них працездатних, дітей і підлітків та пенсіонерів.

На даний час кількість людей, зайнятих виробничою діяльністю, у світі складає 2,5 млрд. осіб. З них 1,4 млрд. осіб живуть у бідних країнах з душовим доходом до 695 доларів США на рік, 660 млн. осіб – у країнах із середнім доходом (до 8626 доларів) і ще 380 млн. осіб – у країнах із високим доходом (понад 8626 доларів).

У бідних країнах 61% трудових ресурсів зайнято в сільському господарстві, головним чином на сімейних ділянках, у несільськогосподарській діяльності зайнято 22% робітників і 15% працюють у містах.

Країни із середнім рівнем доходів розподіл трудових ресурсів: 29% припадає на сільське господарство, 18% зайняті несільськогосподарською діяльністю в сільській місцевості, 46% – у містах (в промисловості та в сфері послуг). Половину населення світу, що працює, складають особи, зайняті в домашньому господарстві – не наймані робітники. Серед сімейних підприємств найбільш поширеними є ферми.

З розвитком суспільства невпинно й радикально змінюється співвідношення основних підрозділів господарства – промисловості, сільського господарства, сфери послуг. Сільське господарство тривалий час відігравало провідну роль в економіці і за зайнятим населенням, і за обсягами виробництва. З початком індустріального часу його частка невпинно скорочується, і на даний час складає у Великій Британії 1%, у США – 2%, Японії й Франції – близько 3%. Частка промисловості сягнула максимуму в індустріальну епоху (50-60%) внутрішнього валового продукту) і з того часу постійно скорочується (до 20% і менше). Навпаки, частка послуг зростає і складає майже 70% і більше.

Світовий розподіл зайнятого населення такий: близько 48% зайнято у сільському й лісовому господарстві, рибальстві, мисливстві, 17% – у промисловості й будівництві, 35% – в інших галузях (сфера послуг).

Зростаюча мобільність робочої сили виступає однією з сучасних тенденцій світового розвитку. Не менше 125 млн. осіб живуть поза своїми країнами. На даний час поза своїми країнами працюють 35 млн. осіб. Крім того, налічують ще 20 млн. біженців, що залишили свої країни з політичних мотивів або ж у результаті стихійного лиха. З урахуванням сімей чисельність мігрантів перевищує 150 млн. осіб.