3. Чисельність населення світу та її динаміка

Перші спроби оцінити кількість населення на Землі зробив у 1682 р. англійський економіст Вільям Петті. Близько мільйона років назад на Землі проживало 125 тисяч осіб. Здебільшого ці люди кочували, займалися збиральництвом і полюванням. Близько 300 тисяч років тому назад чисельність населення Землі зросла до мільйона осіб. На момент Різдва Христового на Землі проживало 258 млн.осіб, на початку 1000 року – уже близько 300 млн.осіб (16%), 1500 р. – 440-450 млн.осіб (зростання на 64%). На момент життя В. Петті на Землі проживало близько 320 млн. осіб (занижено майже удвічі). Практично на цей час залишалися мало і слабо заселеними тільки мало придатні для життя райони Північної Америки та Австралії, а також зона вологих екваторіальних лісів Африки й Південної Америки.

Від XVII століття темпи приросту населення світу прискорилися. Розвиток ремесел, торгівлі, промисловості, сільського господарства збільшення виробництва продуктів харчування позитивно вплинули на демографічні процеси. Різко збільшився приріст населення з другої половини XVIII століття.

З 1500 р. до 1900 р. населення світу зросло майже в 4 рази. У 1650 р. воно складало 550 млн.осіб (22%), до 1800 р. – 906 млн.осіб або майже 1 млрд. (ріст 65%), у 1900 р. – 1 656 млн. осіб (ріст 83%), у 1930 р. – 2 млрд., у 1960 р. – близько 3 млрд., у середині 1970-х років – близько 4 млрд.

Особливо швидке зростання чисельності населення Землі спостерігалося у другій половині XIX століття. Це зумовлене зниженням смертності, особливо дитячої, у промислово розвинених країнах Західної Європи.

Починаючи з початку XX століття населення Землі починає дуже стрімко зростати, із середини цього століття – вибухоподібно (“демографічний вибух”). У 1970 р. воно складало 3,6 млрд. осіб, на 1999 р. – 6 млрд. осіб, на 1.01.2013 р. – млрд. осіб.

Щорічні темпи прирости за цей час сягали величини 2,1%. Від середини 1970-х років світові показники народжуваності зменшуються дещо швидше, порівняно із зниженням смертності. Щорічні прирости після цього зменшуються до 1,7%, але абсолютний приріст населення ще перевищує минулорічні показники, і експотенційне зростання населення триває.

Темпи відтворення населення у різні роки були також різними. Значні відмінності щодо приросту населення спостерігаються також у різних країнах і регіонах. Перше істотне зростання населення планети пов’язують із процесом виокремлення й відособлення людства від природи. Упродовж цього періоду щорічний при ріст населення оцінюють у 0,5% (5 осіб на 1000 чоловік населення). Принципові зміни в демографічних процесах відбулися у період “неолітичної революції”, коли первісні люди перейшли від відтворювального господарства і освоїли землеробство і скотарство. За оцінками, населення Землі тоді складало 400 млн. осіб. Найбільший приріст населення спостерігався в районах зрошувального землеробства – долини Нілу, Євфрату і Тигра, Хуанхе та Янцзи, Інду та Гангу.

У Європі демографічна ситуація упродовж XIV-XVII століть формувалася у складних і несприятливих умовах воєн, голоду, епідемій. В цей час темпи приросту населення тримаються на рівні нижче за 1,0%. Відомі локальні демографічні кризи того часу. Коли населення вимирало на 40%. Із середини XVIII століття темпи приросту населення у більшості європейських країн трималися на рівні 1,5%. Упродовж першої половини XX століття спостерігалася стабілізація демографічних процесів на низькому рівні, коли показники народжуваності і смертності майже зрівнялися. Із середини XX століття спостерігається демографічна стагнація в розвинених країнах і “демографічний вибух” у країнах, що розвиваються.

Після Другої світової війни в світі в цілому відбувся так званий “демографічний вибух”: в умовах збереження високої народжуваності та значного зниження рівня смертності населення Землі почало стрімко зростати. При цьому найбільше зростання населення спостерігалося в країнах, що розвиваються. Разом з тим, у більшості країн темпи росту населення продовжували знижуватися, а в окремих країнах з цього часу спостерігається депопуляція – абсолютне скорочення чисельності населення. У 1960-х роках темпи приросту населення у світі були максимальними – понад 2,0%. У середині 1980-х років вони впали до 1,7-1,6% і упродовж 1980-90-х років і до наших днів продовжували знижуватися. Майже 60% світового населення припадає на 12 найбільших країн світу за чисельністю населення: Китай – 1 343 млн. осіб, Індія – 1 205 млн. осіб, США – 313 млн. осіб, Індонезія – 248 млн. осіб, Бразилія – 199 млн. осіб, Пакистан – 190 млн. осіб, Нігерія – 170 млн. осіб, Бангладеш – 161 млн. осіб, Росія – 142 млн. осіб, Японія – 127 млн. осіб, Мексика – 115 млн. осіб, Філіппіни – 103 млн. осіб. Наступні 12 держав (В’єтнам, Ефіопія, Єгипет, Німеччина, Туреччина та інші) мають населення від 50 до 100 млн. жителів. Населення інших країн не перевищує 10 мільйонів.

Найбільшу чисельність населення Україна мала на початку 1992 р. – 52,22 млн. осіб. На початку 2000 р. вона впала до 49,29 млн. осіб – скоротилася майже на 3 млн. осіб. На 1.01.2013 р. в Україні проживало 45,22 млн. осіб постійного населення. За прогнозами ООН, у 2015 р. населення України становитиме 43,3 млн. осіб. Темпи скорочення населення в України є найвищими у світі.

За даними Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), яка об’єднує 34 найбільш розвинені країни світу, найвищим показником вимирання населення характеризуються ПАР – 17,36, Україна – 15,75, Лесото – 15,02, Чад – 14,85, Гвінея-Бісау – 14,77, ЦАР – 14,42, Афганістан – 14,35, Болгарія – 14,31, Сомалі – 14,22 і Росія – 13,97.

За прогнозами ООН, на 2050 р. населення Землі становитиме 9830 млн. осіб, із яких 58% будуть проживати в Азії, 22% – в Африці, частка європейців (без країн СНД) скоротися до 7%. Найбільше населення матимуть Індія (1,64 млрд.), Китай (1,6 млрд.), Пакистан (380 млн.), США (350 млн.), Нігерія (340 млн.).