НЕ-9. Тема 9. Географічні основи народонаселення

Знати: суть основних геодемографічних понять, суть, об’єкт, предмет і метод геодемографії, основні демографічні процеси, їх показники.

Вміти: оперувати з основними демографічними показниками

Лекція 12. Географічні основи народонаселення

Географічні аспекти народонаселення й демографії. Демогеографія чи географія населення. Демографічна політика. Чисельність населення та її динаміка. Рух населення. Структура населення. Трудові ресурси. Зайнятість населення. Закони народонаселення. Процес урбанізації. Розселення населення. Системи розселення.

1. Географічні основи народонаселення й демографії

У 1806 р. російський статистик І.Ф. Гофман увів поняття “народонаселення”, яке зберігається до наших днів. За О.Г. Топчієвим, народонаселення – стійка й само відтворювальна множина людей, що має свій своєрідний природничо-історичний розвиток і являє собою головну складову людського суспільства. Народонаселення – стрижнева категорія всієї суспільної географії.

Населення – один із компонентів географічної оболонки Землі, але компонент надзвичайно своєрідний. З одного боку, населення є частиною природи, одним із біологічних видів (Homo sapiens), з іншого – людство своїм практично необмеженим споживанням природних ресурсів протистоїть природі, спричиняє деградацію природного довкілля.

Населення як складову частину ландшафтної оболонки називають антропосферою, а штучний матеріальний світ, створений людиною, – техносферою. Суспільство загалом (антропосфера та техносфера) розглядаються як соціосферу (у Топчієва) – сферу суспільної життєдіяльності.

Народонаселення чи населення – вивчає демографія (від грецького  – народ і  – пишу) – наука про закономірності відтворення населення. Як самостійна наука демографія вивчає закономірності й соціальну зумовленість народжуваності, смертності, шлюбності, припинення шлюбу, відтворення шлюбних пар і сімей. Вона досліджує зміни статевовікової, шлюбної та сімейної структур населення, закономірності зміни загальної чисельності населення та сімей. Демографія розробляє методи опису, аналізу й прогнозу демографічних процесів в демографічних структур.

Народонаселення (синонім – населення) – сукупність людей, які живуть на всій Землі (людство) або в межах конкретної території, континенту, країни.

Риси народонаселення.

1) Найважливішою ознакою, властивістю народонаселення загалом є його постійне відновлення через неперервну зміну поколінь, що йдуть із життя, новими поколіннями, які народжуються й розвиваються. Цей неперервний процес нерідко називають природним відтворенням, або природним рухом населення.

2) Другою важливою рисою народонаселення є забезпечення його тривкого існування неперервним виробництвом засобів для життя – продуктів харчування, одежі, жител і необхідних для цього засобів праці. Виокремившись із тваринного світу, люди одночасно залишилися частиною живої природи, мають численні стійкі властивості біологічної популяції. Ці властивості Homo sapiens немовби окреслюють рамки живої природи, в якій діють соціальні закони. Соціальні закони, не скасовуючи біологічні властивості народонаселення, здійснюють визначальний вплив на їхній конкретно-історичний прояв, надають їм соціального змісту, детермінованого суспільними відносинами.

3) Третя важлива ознака народонаселення – детермінація його розвитку суспільними відносинами. Саме суспільні відносини перетворюють сукупність людей із простої відновлюваної популяції в народонаселення. Такий підхід забезпечує розуміння народонаселення як різноманітної та складної соціальної сукупності, що перебуває у постійному розвитку.

Розділ суспільної географії, який вивчає населення, називається географією населення, або геодемографією.