9.Управління в умовах стратегічних несподіванок

 рекомендується до використання в умовах, коли зміни в середовищах здійснюються дуже швидко, а отже:

-проблеми з’являються раптово;

-виникають нові завдання, що не відповідають нагромадженому досвіду фірми;

-невміння та неготовність керівників та персоналу своєчасно прийняти відповідні заходи призводять до різноманітних втрат (часу, грошей, іміджу);

-контрзаходи мають впроваджуватися швидко, але звичайний порядок розробки та виконання рішень не дає змоги це зробити.

Сукупність цих умов та характеристик і дає уяву про сутність стратегічних несподіванок, які й виступають об’єктами впливу у системі, що розглядається.  Характерні риси цієї системи такі:

При виникненні стратегічної несподіванки вводиться в дію комунікаційна мережа для надзвичайних ситуацій;

Перерозподіляються обов’язки вищих керівників;

а) одна група присвячує свою увагу контролю і збереженню здорового морального клімату в організації; б) інша група веде звичайну роботу з мінімальним рівнем зривів;

в) третя група займається прийняттям надзвичайних заходів.

Для розробки заходів створюються оперативні групи; а) керівники та члени оперативних груп, не дивлячись на сформовані канали внутрішньоорганізаційні взаємозв'язків, складають підрозділи або групи стратегічної дії, а не просто планування;

б) зв'язок між оперативними групами і групою керуючих вищої ланки будується за схемою зірки, безпосередньо; в) група керуючих, що належить до вищого керівництва, формулює загальну стратегію, розподіляє відповідальність між виконавцями і координує управління.

-Система управління в умовах стратегічних несподіванок перевіряється в нормальних умовах.

10.Вплив ресурсних і функціональних стратегій на зміст комплексної стратегії «розвиток загального управління».

Функціональна стратегія — тип забезпечуючої стратегії у стратегічному наборі, що визначає стратегічну орієнтацію певної функціональної підсистеми управління підприємством, яка забезпечує їй досягнення цілей, а також (за наявності взаємопов’язаних обгрунтованих функціональних стратегій) керованість процесами виконання загальних стратегій та місії фірми.

Будьяка функціональна стратегія (тобто стратегія розвитку окремої функціональної підсистеми) має розроблятися з урахуванням таких чинників:

-ролі та змісту діяльності з конкретної функції;

-взаємозв’язку змістовної спрямованості та вектора впливу конкретної функції на досягнення конкретних цілей та місії підприємства загалом;

-характер впливу (негативний чи позитивний) виконання робіт з кожної функції на розвиток (занепад) підприємства;

-межі функцій та сфери «перехресних інтересів»;

-переваг і недоліків у розвитку окремих функцій, сильних та слабких місць у їхній взаємодії;

наявності чи відсутності «вузькофункціонального» підходу, конфліктів у розв’язанні -загальних проблем підприємства;

-збалансованості між тенденціями розвитку підприємства та компетенцією фахівців, що є виконавцями робіт з окремих функцій, їхнього професіоналізму, етичних норм і підприємницького духу.

Урахування таких чинників і вимог дає змогу в ході розробки всіх стратегій функціонального типу сформувати високоефективний функціональний потенціал підприємства.

Одна з головних цілей стратегічного управління на підприємстві — забезпечення раціонального розподілу ресурсів між напрямками діяльності (СЗГ) та їх ефективного використання для якнайкращого досягнення поставлених стратегічних цілей.

Ресурсне забезпечення стратегічної діяльності підприємства має здійснюватись у відповідній формі на основі розробки ресурс­них стратегій, які сприяють розв’язанню таких завдань:

·  визначення перспективних потреб підприємства в ресурсах всіх необхідних видів;

·  розрахунок припустимих ресурсних обмежень і формування прогресивних норм витрат ресурсів різних типів;

·  визначення «зон стратегічних ресурсів», можливостей їх використання балансуванням обсягів і складу, термінів постачання з динамікою використання;

·  розробка заходів щодо раціонального транспортування, зберігання та використання;

·  використання підходів з позиції логістики щодо системи реалізації ресурсних стратегій.