31. Опір стратегічним змінам та методи впровадження організаційних змін.

Опір змінам. Будь-які зміни підвищують невизначеність у функ¬ціонуванні підприємства. У процесі перетворень, які має здійснювати кожна організація, посилюється роль соціально-психо¬логічної, поведінкової складової процесу управління, яка проявляється у спробі персоналу запобігти змінам і надалі використовувати звичні характеристики системи. Це і є опір змінам, який проявляється у відстрочках дій (іноді — навіть у саботажі!), підвищенні витрат часу, грошей, МТР, а також у свідомому чи несвідомому намаганні «втопити» заходи, пов’язані з перетворенням системи, у поточних справах. Розрізняють особистий, груповий опір та опір організацій. Чим вищий рівень змін має відбутися, тим більшого опору змінам слід очікувати. Він починається з опору розробці планів, які передбачають проведення змін. Управління опором — це процес забезпечення розвитку планування та системи загалом. Методи впровадження орагнізаційних змін:

1) Примушування – Терміновість впровадження змін. Перевагою є швидкусть змін, недоліком – великий опір

2) Адаптація – Невелика терміновість впровадження змін. Переваги – слабкий опір недолік – повільне досягнення результату

3) Криза (реальна або штучна) – Загроза існуванню організації. П: слабкий опір, н: дифіцит часу

4) Управління опром – середня терміновість впровадження змін. П: Слабкий опір, Врахування моменту, Комплексні зміни. Н: Ризик невдачі, Складність, Необхідність особ­ливої компетенції

Питання до змістовного модуля №2

1. Етапи життєвого циклу організації.

2. Стилі організаційної поведінки: прирістний (інкременталістський) і підприємницький.

3. Основних підходи до планування стратегії маркетингу: матриця можливостей по товарах / ринках; матриця Бостонської консультативної групи (БКГ).

4. Загальні конкурентні стратегії М. Портера.

5. Етапи та принципи стратегічного планування.

6. Порівняльна характеристика моделей стратегічного планування.

7. Система планів розвитку організації. Стратегічні і тактичні плани. Програми і плани-проекти.

8. Стратегічне і оперативне управління.

9. Управління в умовах стратегічних несподіваностей.

10. Вплив ресурсних і функціональних стратегій на зміст комплексної стратегії «розвиток загального управління».

11. Загальні вимоги до побудови функціональних і ресурсних стратегій.

12. Корпоративні стратегії.

13. Фінансова стратегія.

14. Інноваційна (наукових досліджень та розробок) стратегія.

15. Стратегія виробництва: базова, виробничо-інженерна, стратегія розміщення виробництва.

16. Соціальна стратегія (стратегія управління персоналом) та її задачі.

17. Стратегія організаційних змін.

18. Екологічна стратегія.

19. Основні елементи нової екологічної системи EMAS.

20. Екологічний облік, контроль і аудит.

21. Організаційна структура управління в системах управління підприємством (ОСУ).

22. ОСУ як інструмент розробки і виконання «стратегічного набору» підприємства.

23. Види організаційних структур. Їх переваги і недоліки.

24. Стратегія вертикальної інтеграції, її переваги та недоліки.

25. Корпоративна культура та її функції.

26. Керівництво процесом реалізації стратегії.

27. Формування управлінської команди. Організаційна поведінка.

28. Дослідження учасників впровадження стратегічних змін на основі структурування зовнішнього середовища підприємства за рівнями.

29. Галузева структура за М. Портером.

30. Порівняльна характеристика конкурентів в галузі за сукупністю економічних індикаторів.

31. Опір стратегічним змінам та методи впровадження організаційних змін.